Як провокації проти синагог і мечетей у Франції, сербський слід і антикультові мережі показують одну з тактик російської гібридної війни: створити внутрішнього ворога, розпалити страх і змусити демократичні держави витрачати ресурси на штучно створені кризи.
Я прочитала статтю Яна Ковальського «Викриття російської мережі впливу», і чесно скажу: мене шокувала не тільки сама жорстокість описаних у ній дій. Найстрашніше інше - наскільки холодно і технологічно релігійну ненависть можна використовувати як інструмент політичної дестабілізації.
У статті йдеться про те, як російська розвідка, за даними судових матеріалів і розслідувань, могла бути причетна до провокацій проти синагог і мечетей у Франції. На перший погляд, це може здатися історією про вандалізм або міжрелігійну напругу. Але якщо подивитися уважніше, перед нами постає значно ширша схема: штучно створити страх, розпалити підозру між громадами і змусити демократичну державу витрачати ресурси на наслідки керованої провокації.
Ця історія важлива не лише для Франції. Вона показує, як працює сучасна гібридна війна: не тільки ракети, кібератаки і пропаганда, а й удари по найчутливіших місцях суспільства - релігії, ідентичності, страху, довірі між людьми.
Не просто вандалізм: що сталося у Франції
За даними Forum 18 і Bitter Winter, у 2025 році у Франції сталися дві хвилі провокацій проти культових споруд [1], [2].
Перша хвиля сталася у травні 2025 року. Три синагоги в районі Парижа облили зеленою фарбою під час Шабату, єврейської суботи. У такій дії важлива не тільки сама фарба. Важливий символічний ефект: зелений колір часто асоціюється з ісламом, тому така провокація могла бути спрямована на те, щоб викликати підозру до мусульманської громади.
Друга хвиля сталася у вересні 2025 року. Біля дев’яти мечетей у Парижі та передмістях залишили відрубані свинячі голови. Для мусульман це не просто образливий жест. Це свідоме приниження релігійної гідності, зроблене максимально публічно.
Обидві атаки були побудовані дуже точно. Вони били не по випадкових об’єктах, а по місцях молитви. Синагога і мечеть - це не просто будівлі. Це простір довіри, громади, пам’яті, релігійної ідентичності. Удар по такому місцю автоматично стає ударом по всій громаді.
Саме тому ці дії не можна розглядати лише як побутовий вандалізм. Їхня логіка інша: створити страх, посіяти підозру і змусити людей думати, що поруч із ними з’явився внутрішній ворог.
Судові матеріали: гроші, інструкції і російський слід
Найважливіша частина цієї історії - те, що з’явилося в сербських судових матеріалах.
За даними Forum 18, троє громадян Сербії, заарештовані наприкінці 2025 року і поставлені перед судом у Смедерево, зізналися в участі у спланованих акціях у Франції [1].
У судових рішеннях зазначалося, що група отримувала «накази, інструкції та гроші» від «структур розвідувальної служби Російської Федерації» [1].
Мета, за матеріалами справи, формулювалася як «розпалювання релігійної та національної нетерпимості» і «дестабілізація ситуації» у Франції та Німеччині [1], [2].
Це принципово змінює сприйняття історії. Якщо люди отримують гроші, інструкції і мають фотографувати результат як звіт, то це вже не виглядає як спонтанний прояв ненависті. Це схоже на організовану операцію впливу.
У такій схемі є замовник, є виконавці, є завдання, є оплата і є підтвердження виконання. А головним результатом стає не фарба на стіні чи предмет біля мечеті, а хвиля страху, підозр і державної реакції.
Дешева провокація, дорога реакція держави
На перший погляд, такі атаки здаються примітивними. Фарба, свинячі голови, кілька виконавців, фотографії. Але в гібридній війні важлива не складність дії, а масштаб наслідків.
Одна така провокація запускає цілий ланцюг реакцій.
Релігійні громади починають боятися. Поліція змушена посилювати охорону. Спецслужби проводять перевірки. Медіа поширюють тривожні повідомлення. Політики реагують заявами. Суспільство починає сперечатися, хто винен і кому можна довіряти.
Для держави це означає додаткові витрати: більше охорони, більше патрулів, більше слідчих дій, більше уваги до потенційних об’єктів нападу.
Російський журналіст-розслідувач і експерт з російської розвідки Андрій Солдатов пояснив цю логіку так: подібні атаки відволікають ресурси контррозвідки від боротьби з російською діяльністю і водночас підвищують загальні витрати на безпеку. За його словами, це працює як покарання для країн, які залишаються на боці України у війні [1].
Інакше кажучи, мета може бути не в тому, щоб спричинити масштабні руйнування. Мета - змусити демократичну державу витрачати сили на кризу, яку хтось створив штучно.
Це як кинути маленький камінь у складний механізм. Сам камінь дешевий. Але зупинка, перевірка і ремонт механізму можуть коштувати дуже дорого.
Сербський слід: хто такий Момчило Гаїч
Окрема важлива лінія цієї справи - сербський слід.
За даними Forum 18, група, що діяла у Франції та Німеччині з квітня по вересень 2025 року, виконувала оплачувані завдання. Виконавцям оплачували поїздки і проживання, обіцяли 1000-1500 євро за проведені акції, а підтвердженням мали бути фотографії з місць атак [1].
Керували групою особи, позначені як M.G. і «Hunter». M.G. було ідентифіковано як Момчило Гаїч. Пізніше, за повідомленнями балканських медіа, його виявили в Москві [1], [10], [94].
Це важлива деталь. Москва в цій історії з’являється не просто як абстрактний політичний центр. За повідомленнями ЗМІ, саме там опинився один із ключових фігурантів сербської групи.
Балканські джерела також повідомляли, що Радіо Свобода визначило місце розташування фотографії Гаїча у Москві: храм святих Петра і Павла, представництво Сербської православної церкви в Росії [10], [94].
У суді серб Філіп Петрович, який визнав свою провину у французько-сербській справі, заявив, що знає прізвисько Момчила Гаїча - «Калуджер», тобто «Монах». Він також сказав, що Гаїч тісно пов’язаний з російськими спецслужбами, а його метою є дестабілізація політичної ситуації в Європі [1].
Ці свідчення не варто перебільшувати поза межами того, що вони прямо говорять. Але вони важливі, бо показують: у справі з’являється не просто група випадкових виконавців, а фігура, яка поєднує сербський канал, російський напрямок і середовище, пов’язане з церковними структурами.
Церковне середовище і антикультовий контур
У відкритих матеріалах Момчило Гаїч фігурує як людина, пов’язана із сербським церковним середовищем.
22 травня 2023 року в церкві Вознесіння в Нові-Саді він виступив у ролі головного опікуна свята, тобто «кума слави». Богослужіння очолив єпископ Іриней Бачський, один із впливових представників Сербської православної церкви [10], [94].
Також фігурує лінія Ковільського монастиря. У 2017 році Гаїч розповідав, що зупинявся там у 2012 і 2013 роках, щоб «вилікуватися від ігрової залежності» [10], [94].
Ковільський монастир пов’язаний із церковною громадою «Земля живих», яка займається лікуванням залежностей за допомогою молитви. Вона була заснована з благословення єпископа Іринея Бачського і розвивалася в період, коли настоятелем монастиря був Порфирій, нинішній патріарх Сербської православної церкви [10], [94].
Тут важливо говорити обережно. Сам факт церковних контактів не доводить участі церковних структур у злочині. Але він показує соціальне середовище, в якому перебував один із ключових фігурантів справи.
І це середовище має ще один важливий вимір - антикультовий.
У 2012 році в Нові-Саді проходила 5-та зустріч міжправославної наради центрів з вивчення релігійних рухів та деструктивних культів. Захід відкривали Іриней Бачський і Порфирій. Серед доповідачів фігурували Олександр Дворкін і Олександр Новопашин, відомі представники російського антикультового середовища [9].
Олександр Дворкін є одним із ключових ідеологів російського антикультового руху і президентом РАЦИРС - Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект. Олександр Новопашин, священик Російської православної церкви, є віце-президентом РАЦИРС і важливою фігурою церковно-антикультового середовища.
РАЦИРС - це мережа антисектантських центрів, пов’язаних із церковно-місіонерськими структурами Московського патріархату. Її риторика роками будувалася навколо понять «секти», «деструктивні культи», «духовна безпека», «захист суспільства».
На перший погляд, ці слова можуть звучати як турбота про безпеку. Але в авторитарному або проросійському контексті така риторика часто працює інакше: вона допомагає створити образ небезпечної групи, яку можна ізолювати, дискредитувати або переслідувати.
Як працює технологія «внутрішнього ворога»
У французькому кейсі ворога намагалися створити через релігійну образу.
Синагоги обливають зеленою фарбою - і частина суспільства може подумати про мусульманський слід.
Біля мечетей залишають свинячі голови - і мусульманська громада отримує сигнал приниження та загрози.
У підсумку одні громади починають боятися, інші можуть опинитися під підозрою, а суспільство в цілому втрачає довіру.
Антикультова риторика працює інакше, але за схожою логікою. Вона теж створює образ небезпечної групи. Тільки замість прямої релігійної образи використовується ярлик «секта».
Спочатку з’являється слово. Потім страх. Потім медійна кампанія. Потім експерти. Потім вимога втручання держави. Потім перевірки, заборони, кримінальні провадження, обшуки або суди.
Для звичайного читача слово «секта» часто звучить як готовий вирок. Але саме в цьому і полягає небезпека. Ярлик може замінити докази. А страх може замінити правову процедуру.
Тому французький кейс важливий не лише як історія про синагоги і мечеті. Він дає ключ до ширшого механізму: створити емоційно заряджену загрозу, а потім змусити суспільство і державу реагувати.
Чому це вигідно Росії
Росія веде війну не тільки на полі бою. Вона веде її в інформаційному, політичному, релігійному, правовому і психологічному просторі.
Європейські країни підтримують Україну. Тому для Москви вигідно підвищувати внутрішні витрати цих країн: фінансові, політичні, адміністративні, безпекові.
Провокації проти культових споруд у цьому сенсі є дуже зручним інструментом.
Вони дешеві у виконанні, але дорогі за наслідками.
Після таких атак держава змушена охороняти більше об’єктів, проводити більше перевірок, залучати більше служб, відповідати на страх громадян і гасити суспільну напругу.
Це схоже на підпал у багатоповерховому будинку. Вогонь може бути невеликим, але евакуація, паніка, пожежники, поліція, ремонт і страх мешканців створюють ефект, значно більший за сам початковий акт.
Саме так працює гібридна війна: маленька дія запускає великий політичний і соціальний резонанс.
Український вимір: чому ця історія важлива для нас
Для України цей французько-сербський кейс має особливе значення.
Він показує, що ворог може діяти не тільки через відкритих агентів, диверсії, ракети або кібератаки. Він може діяти через штучно створені внутрішні загрози.
У Франції це були атаки на синагоги і мечеті.
В інших контекстах подібна логіка може проявлятися через медійні кампанії, сумнівні експертні висновки, переслідування релігійних або громадянських ініціатив, створення образу «небезпечної секти» або «внутрішнього ворога».
Саме тут виникає український контекст, зокрема кейс міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА», який потребує окремого розбору.
У Росії «АЛЛАТРА» була визнана небажаною організацією у 2023 році. Російська Генпрокуратура стверджувала, що її діяльність дискредитує органи влади РФ і збройні сили РФ [50], [51].
Водночас в Україні проти «АЛЛАТРА» роками просувалася протилежна риторика: її намагалися представити як «проросійську» або пов’язану з російським впливом. У 2023 році в Україні відбулися масові обшуки у волонтерів і учасників руху, про що повідомляли МВС України, РБК-Україна, Суспільне і Mind.ua [55], [56], [57], [58].
25 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві підтвердив законність діяльності «АЛЛАТРА» і відсутність передбачених законом підстав для її заборони та примусової ліквідації [60], [62].
Цей епізод важливий не для того, щоб змішати всі теми в одну. Він важливий як приклад того, що антикультова технологія може створювати ситуацію, у якій держава витрачає ресурси на сумнівну або штучно роздуту загрозу, тоді як реальна російська агентура, диверсії, викрадення дітей, колабораціонізм і кібератаки потребують максимальної уваги.
Антикультова мережа: не вузька релігійна тема, а питання безпеки
Антикультова діяльність часто подається як щось спеціалізоване: мовляв, це просто боротьба з «сектами» або захист людей від небезпечних груп.
Але історія російського антикультового руху показує, що в авторитарному контексті така риторика може ставати частиною репресивної системи.
Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи USCIRF у 2020 році критикувала російський антикультовий рух як фактор тиску на релігійні меншини і загрозу свободі совісті [3].
Це важливо для розуміння всієї схеми. Якщо в суспільстві постійно поширювати думку, що незалежні релігійні або громадянські групи є потенційними «сектами», «агентами», «деструктивними культами» або «осередками іноземного впливу», то будь-яку незручну спільноту можна швидко перетворити на мішень.
І тоді держава починає боротися не з реальною загрозою, а з образом, який хтось створив.
Для країни у стані війни це особливо небезпечно. Бо кожна година роботи слідчих, кожна експертиза, кожен обшук, кожна медійна хвиля і кожна помилкова підозра мають ціну.
Саме тому антикультова мережа не може розглядатися лише як вузька релігійна тема. Якщо її риторика використовується для створення образу «внутрішнього ворога», втягування державних органів у сумнівні кампанії та послаблення громадянських ініціатив, це вже питання національної безпеки.
Французький кейс як попередження
Французько-сербський епізод показує цю логіку у дуже концентрованому вигляді.
Є культові споруди. Є символічні образи. Є сербські виконавці. Є гроші та інструкції. Є судові матеріали, які вказують на структури російської розвідки. Є мета - розпалювання нетерпимості і дестабілізація [1], [2].
Це не означає, що кожен конфлікт навколо релігії або кожна антикультова кампанія автоматично є спецоперацією. Так стверджувати було б неправильно.
Але цей кейс показує інше: релігійна ненависть, страх перед «чужими» і образ «внутрішнього ворога» можуть бути використані як технологія.
І якщо суспільство не розуміє цієї технології, воно стає вразливим.
Головні висновки
Перше. Провокації проти синагог і мечетей у Франції, за даними судових матеріалів, були пов’язані з грошима, інструкціями і структурами російської розвідки [1], [2].
Друге. Мета таких дій полягає не тільки в образі релігійних громад. Головна мета - створити страх, недовіру, міжрелігійну напругу і змусити державу витрачати ресурси на наслідки штучної кризи.
Третє. Сербський слід і фігура Момчила Гаїча показують, що такі операції можуть проходити через складні соціальні середовища, де перетинаються виконавці, проросійські маршрути, церковні контакти і антикультові майданчики.
Четверте. Антикультова риторика може бути не просто суперечкою про релігію. У певних умовах вона стає інструментом створення «внутрішнього ворога».
П’яте. Для України ця тема має пряме значення. Під час війни держава не може дозволити собі витрачати ресурси на штучно створені загрози, якщо за ними можуть стояти інформаційні сценарії, вигідні Москві.
Висновок
Історія з оскверненням синагог і мечетей у Франції - це не окремий епізод кримінальної хроніки. Це попередження.
Вона показує, як легко релігійні символи можна перетворити на зброю. Як швидко образа однієї громади може стати загрозою для всього суспільства. Як дешево можна створити провокацію і як дорого потім обходиться реакція держави.
Російська гібридна війна працює саме так: вона шукає найболючіші точки демократичних суспільств і натискає на них. Релігія, страх, меншини, слово «секта», підозра до громадянських ініціатив, недовіра до держави - усе це може стати матеріалом для операції впливу.
Тому головне питання після французького кейсу звучить не лише так: хто саме виконав ці атаки?
Головне питання ширше: скільки ще штучно створених «внутрішніх ворогів» демократичні країни приймають за реальну загрозу, поки справжній ворог використовує цю плутанину у власних інтересах?
Список джерел
Номери в квадратних дужках у тексті відповідають джерелам, наведеним нижче.
[1] Forum 18. RUSSIA: Why did “intelligence service” sponsor attacks on French places of worship? 27.04.2026.
URL: https://www.forum18.org/archive.php?article_id=3043
[2] Bitter Winter. From Russia with Hate: How Russia Sponsored Attacks on French Places of Worship.
URL: https://bitterwinter.org/from-russia-with-hate-how-russia-sponsored-attacks-on-french-places-of-worship/
[3] USCIRF. The Anti-cult Movement and Religious Regulation in Russia and the Former Soviet Union. 2020.
URL: https://www.uscirf.gov/publication/anti-cult-movement-and-religious-regulation-russia-and-former-soviet-union
[9] Миссионерский отдел Новосибирской епархии. Международная конференция антисектантских центров Сербской Православной Церкви.
URL: https://ansobor.ru/news.php?news_id=3341
[10] Vijesti. Москва предоставила убежище лидеру сербской группировки, подозреваемой в инцидентах в Париже и Берлине.
URL: https://ru.vijesti.me/svijet/balkan/802381/rse-moskva-utociste-vodji-srpske-grupe-osumnjicene-za-incidente-u-parizu-i-berlinu
[50] Генеральная прокуратура РФ. Деятельность иностранной неправительственной организации признана нежелательной. 08.08.2023.
URL: https://epp.genproc.gov.ru/ru/gprf/mass-media/news/archive/e5834788/
[51] РБК. Генпрокуратура признала нежелательной деятельность организации «АллатРа». 08.08.2023.
URL: https://www.rbc.ru/politics/08/08/2023/64d258bd9a79471938248b7b
[55] МВС України. Правоохоронці ліквідували діяльність секти «Аллатра». 02.11.2023.
URL: https://mvs.gov.ua/news/pravooxoronci-likviduvali-diialnist-sekti-allatra-iaka-prosuvala-v-ukrayini-prokremlivski-ideyi-video
[56] РБК-Україна. По всій Україні йдуть масові обшуки. 01.11.2023.
URL: https://www.rbc.ua/rus/news/vsiy-ukrayini-ydut-masovi-obshuki-chogo-sekta-1698825660.html
[57] Суспільне. СБУ та Нацполіція проводять масові обшуки по всій Україні. 01.11.2023.
URL: https://suspilne.media/607051-sbu-ta-nacipolicia-provodat-masovi-obsuki-po-vsij-ukraini-u-sektantiv-z-allatri/
[58] Mind.ua. Нацполіція проводить масові обшуки у «секті Аллатра». 01.11.2023.
URL: https://mind.ua/news/20264851-nacpoliciya-provodit-masovi-obshuki-u-sekti-allatra
[60] Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 640/362/23, провадження № А/855/10757/25. Єдиний державний реєстр судових рішень. Реєстраційний номер судового рішення: 134362444.
URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134362444
[62] ALLATRA. Заява про рішення апеляційного суду України. 02.03.2026.
URL: https://allatra.org/uk/statement/court-has-confirmed-legality-and-patriotic-nature-allatra-movements-activities-ukraine
[94] The Geopost. Moscow shelters Momcilo Gajic, leader of Serbian group suspected in Paris and Berlin incidents. 2026.
URL: https://thegeopost.com/en/ballkan/moska-i-ofron-strehim-udheheqesit-te-grupit-serb-te-dyshuar-per-incidentet-ne-paris-dhe-berlin/
