Як дезінформація непомітно змінює ставлення до України
Спочатку це виглядає як випадковий коментар. Потім - як стаття з “місцевого” сайту. Далі - як пост у Telegram. Але зміст повторюється той самий: “Україна програє”, “допомога марна”, “Європа сама затягує війну”, “може, досить підтримувати Україну?”.
Здається, ніби це просто різні люди висловлюють свою думку. Але дослідження Texty.org.ua показує інше: у чеському інформаційному просторі працює ціла система поширення російських наративів.
Масштаб тривожний: 167 941 публікація із 21 чеського сайту, 22 283 відео на YouTube, понад 1,8 мільйона коментарів. Період аналізу - з лютого 2025 року до лютого 2026 року. І головне: 66% публікацій на цих сайтах містили хоча б один пропагандистський наратив.
Це вже не схоже на випадкові фейки. Це схоже на інформаційну екосистему, яка працює проти підтримки України.
Що показало дослідження Texty?
Texty.org.ua - українське незалежне медіа, яке аналізує великі масиви даних і досліджує дезінформацію. У цьому дослідженні автори перевірили, як російські наративи проникають у чеський інформаційний простір.
Вони виявили 55 пропагандистських наративів у семи тематичних групах: війна в Україні, Росія, США, Європа, Чехія, Україна та міжнародні події. Тобто йдеться не про один фейк і не про кілька випадкових сайтів, а про системне просування меседжів, вигідних Кремлю.
Яка головна мета?
Мета таких наративів не завжди в тому, щоб переконати чехів, що Росія “права”. Часто достатньо іншого: посіяти втому, сумнів і недовіру.
У суспільстві поступово починають частіше звучати питання: “Україна все одно програє?”, “чи не марна ця допомога?”, “може, Європа сама затягує війну?”, “хіба ці гроші не краще витратити на себе?”. Саме так підтримка України поступово перетворюється з морального й безпекового обов’язку на “спірне питання”.
Які наративи просували найчастіше?
Наймасштабніший наратив - “Україна програє війну”. Його зафіксували у 28 095 публікаціях. Сенс простий: переконати європейців, що допомога Україні нібито марна, бо “все вже вирішено”.
Другий великий наратив - “миротворча стратегія Трампа”. Його виявили у 17 344 публікаціях. Тут Україну подають не як союзника, а як проблему, яку треба швидко “закрити” через переговори з Росією.
Третій потужний наратив - “ЄС і Британія затягують війну в Україні”. Його зафіксували у 12 404 публікаціях. Це перекладання провини: Росія почала повномасштабну війну, але пропаганда намагається переконати, що її нібито продовжує Європа.
Що таке сайти-сміттярки?
“Сайти-сміттярки” - це ресурси, які називають себе “альтернативними медіа”, але часто не дотримуються журналістських стандартів. Вони публікують маніпуляції, неперевірені твердження, вирвані з контексту цитати, переклади російських матеріалів і конспірологічні версії.
Їхня сила - не в якості, а в кількості й повторенні. Російський меседж проходить через такі сайти, Telegram, YouTube-коментарі й соцмережі, трохи змінює форму і зрештою виглядає вже не як пропаганда, а як “місцева думка”.
Так відбувається відмивання інформації. Читач уже не бачить Кремль. Він бачить нібито “європейську дискусію”.
Звідки брали контент?
За даними авторів дослідження, чеські низькоякісні видання брали інформацію безпосередньо з російських і проросійських ресурсів. Серед них - RT, TASS, RIA, rusvesna, infobrics, anti-spiegel та соцмережі відомих пропагандистів.
Загалом Texty виявили 11 220 посилань на 259 російських і проросійських сайтів. У деяких чеських ресурсів частка таких посилань була особливо високою: czechfreepress - 37,6%, czechia.news-pravda - 23,4%, prvnizpravy - 18,6%, zvedavec - 17,2%, infokuryr - 16%.
Це вже не схоже на випадковість. Це схоже на стійку інформаційну екосистему.
Як українські джерела використовували проти України?
Один із небезпечних прийомів - брати реальні українські джерела й вставляти їх у пропагандистський контекст. У дослідженні знайшли 3931 посилання на українські ресурси в 1770 статтях.
На перший погляд це може виглядати як об’єктивність. Але часто українські матеріали використовували не для пояснення, а для перекручених висновків.
Наприклад, українське медіа обережно пише про ризики для ППО: “може погіршитися”, “є ризик”. А чеський ресурс подає це як катастрофу: “оборона знищена”, “опір марний”. Факт може бути реальним, але рамка вже пропагандистська.
А що з YouTube?
YouTube став окремим каналом поширення дезінформації. Автори проаналізували понад 1,8 мільйона коментарів і знайшли 2773 користувачів, які коментували одночасно в чеському та українському сегментах YouTube.
Щонайменше 577 із них мали поведінку, схожу на ботів або інтернет-тролів: залишали повторювані або майже однакові повідомлення. Типові тези: “Україна має капітулювати”, “Україна - частина Росії”, “Європа не повинна давати гроші та зброю”, “українці не хочуть воювати”.
Такі коментарі створюють ілюзію “масової думки”. Людина бачить десятки схожих повідомлень і може подумати: “Може, всі справді так вважають?”.
Як це пов’язано з ширшими мережами впливу?
Схожу логіку описує Ян Ковальські у статті “Викриття російської мережі впливу”. Йдеться не лише про окремі фейки, а про ширший механізм: інформаційні кампанії, ярлики, медійні атаки й мережі впливу, які можуть бити по громадянських ініціативах і міжнародних платформах.
Чеський кейс показує: російська пропаганда використовує все, що може розколоти суспільство - втому від війни, страх перед мігрантами, недовіру до ЄС, Telegram, YouTube, ботів і сайти-сміттярки. Будь-яка тема, яка може послабити підтримку України, стає зручною мішенню для інформаційних атак.
Чому це важливо не тільки для Чехії?
Чехія - не виняток. Сьогодні це Чехія, завтра - Франція, Німеччина, Польща, Словаччина, Італія, США або будь-яка інша країна, де є втома від війни, економічні страхи й політики, готові заробляти на роздратуванні людей.
Російська дезінформація часто приходить не з прапором РФ, а під виглядом “турботи про платників податків”, “боротьби за мир”, “альтернативної думки” або “втоми від України”. Саме так пропаганда знімає з себе російську вивіску і заходить у суспільство під виглядом “нормальної дискусії”.
Як розпізнати інформаційну отруту?
Є кілька сигналів. Постійно повторюють, що “Україна все одно програє”? Запитайте: кому вигідно, щоб у це повірили. Кажуть, що “Європа затягує війну”? Згадайте, хто почав повномасштабне вторгнення.
Показують “європейське джерело”? Перевірте, чи не бере воно матеріали з RT, TASS, RIA або проросійських Telegram-каналів. Під відео багато однакових коментарів? Це може бути не “народна думка”, а скоординована активність.
Дезінформація не завжди бреше в кожному слові. Часто вона бере шматок правди й вставляє його в маніпулятивний контекст. Саме тому важливо перевіряти не тільки факт, а й рамку, в яку його вставили.
Джерела
Основне джерело:
Texty.org.ua - “How Russian disinformation penetrates and takes root in the Czech information space”, дослідження про проникнення російської дезінформації в чеський інформаційний простір у період з лютого 2025 року до лютого 2026 року.
Додатковий контекст:
Jan Kowalski - “Викриття російської мережі впливу”, Друкарня. У статті використано як аналітичну паралель для пояснення ширшого механізму мереж впливу, ярликів і медійних атак.
