Адвокат Костянтин Кривопуст
Закінчення активних бойових дій в Україні не означатиме завершення всіх небезпек, які залишила після себе війна.
Навіть після того, як замовкнуть гармати, величезні території України можуть залишатися забрудненими мінами, нерозірваними боєприпасами, касетними елементами, залишками ракет та іншими вибухонебезпечними предметами. Вони становитимуть загрозу життю людей ще багато років, а в окремих випадках — десятиліття.
Саме тому розмінування України необхідно розглядати не як окрему гуманітарну проблему, а як один із фундаментальних елементів післявоєнного відновлення держави, повернення людей до своїх домівок, відновлення економіки та європейської інтеграції України.
Війна, яка продовжуватиме забирати життя після завершення бойових дій
Одним із найбільш трагічних наслідків сучасної війни є те, що зброя продовжує становити небезпеку навіть після припинення бойових дій.
Міни та нерозірвані боєприпаси не розрізняють військових і цивільних. Вони можуть залишатися прихованими в землі, лісах, на сільськогосподарських угіддях, уздовж доріг, поблизу житлових будинків, промислових підприємств та об'єктів критичної інфраструктури.
Особливо небезпечно те, що через роки точне розташування багатьох вибухонебезпечних предметів може бути невідомим.
Для України це означатиме масштабну проблему національної безпеки, яка не зникне разом із завершенням активної фази війни.
Тому держава та міжнародна спільнота повинні вже сьогодні розглядати післявоєнне розмінування як довгостроковий стратегічний проєкт.
Без розмінування неможливе повноцінне відновлення України
Неможливо говорити про масштабне відновлення України, не вирішивши проблему мінної небезпеки.
Зруйнований будинок можна відбудувати. Знищений міст можна реконструювати. Дорогу можна прокласти заново.
Але всі ці роботи неможливо безпечно проводити на території, яка залишається замінованою.
Особливо гостро ця проблема постане перед українським аграрним сектором.
Сільське господарство є одним із фундаментів української економіки та важливою складовою глобальної продовольчої безпеки. Фермер не може повернутися до обробітку землі, якщо кожен гектар потенційно може містити міну.
Отже, розмінування безпосередньо пов'язане не лише з безпекою людей, а й із:
продовольчою безпекою;
відновленням експорту;
зайнятістю населення;
поверненням внутрішньо переміщених осіб;
відновленням місцевих громад;
розвитком промисловості;
будівництвом житла;
залученням іноземних інвестицій.
Розмінування — це не просто витрати на гуманітарну допомогу. Це інвестиція у відновлення української економіки.
Кожен безпечний гектар, повернутий у господарський обіг, створює нову економічну можливість.
Масштаб проблеми потребує міжнародного рішення
Очевидно, що Україна не повинна залишатися сам на сам із фінансовим та організаційним тягарем розмінування.
Йдеться про колосальні фінансові ресурси, спеціальне обладнання, підготовку фахівців, медичну допомогу постраждалим, створення цифрових карт забруднення та розвиток нових технологій.
Тому міжнародне співтовариство має сформувати довгострокову систему міжнародних програм, спрямованих саме на гуманітарне розмінування України.
На мою думку, одним із ключових інструментів має стати створення Міжнародного фонду гуманітарного розмінування України.
Міжнародний фонд розмінування України
Такий фонд міг би фінансуватися за рахунок внесків держав-партнерів України, Європейського Союзу, міжнародних фінансових установ, міжнародних організацій, благодійних фондів та приватного бізнесу.
Його основними напрямами діяльності могли б стати:
фінансування робіт із гуманітарного розмінування;
закупівля спеціальної техніки;
підготовка та сертифікація фахівців;
фінансування програм інформування населення про мінну небезпеку;
медична та реабілітаційна допомога постраждалим;
створення цифрових карт мінного забруднення;
фінансування наукових досліджень та нових технологій;
допомога територіальним громадам;
повернення сільськогосподарських земель до безпечного використання;
відновлення інфраструктури на звільнених територіях.
При цьому діяльність фонду повинна базуватися на принципах прозорості, підзвітності та незалежного аудиту.
Міжнародні донори повинні чітко розуміти, на що спрямовані кошти: скільки гектарів обстежено, скільки території очищено, скільки вибухонебезпечних предметів знешкоджено та скільки людей отримали захист.
Європейська програма розмінування України
Європейський Союз має всі можливості стати одним із ключових координаторів міжнародних зусиль.
З огляду на європейський курс України та її майбутню інтеграцію до європейського простору доцільно створити довгострокову Європейську програму гуманітарного розмінування України.
У межах такої програми могли б бути сформовані:
єдині стандарти проведення робіт;
спільні навчальні центри;
програми підготовки українських та міжнародних фахівців;
спільні технологічні проєкти;
механізми обміну обладнанням;
єдина система цифрового картографування;
програми медичної та психологічної допомоги постраждалим.
Таким чином, розмінування могло б стати одним із найбільших спільних гуманітарних та технологічних проєктів України та Європи.
Новітні технології мають змінити підходи до розмінування
Масштаб української проблеми вимагає використання сучасних технологій.
Безпілотні літальні апарати, супутникові системи, дистанційне зондування, штучний інтелект, роботизовані комплекси та геоінформаційні системи можуть значно прискорити процес виявлення потенційно небезпечних територій.
Зокрема, штучний інтелект може допомагати аналізувати супутникові та аерофотознімки для визначення територій, які можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами.
Роботизовані системи дозволять виконувати частину найбільш небезпечних операцій без безпосереднього залучення людини.
Однак технології не повинні створювати ілюзію абсолютної безпеки.
Остаточне підтвердження безпечності території повинно здійснюватися кваліфікованими фахівцями відповідно до міжнародних стандартів.
Людина повинна залишатися в центрі цієї політики
За кожним замінованим полем стоїть людська історія.
Це дитина, яка не може безпечно гратися біля свого будинку.
Це фермер, який не може обробляти власну землю.
Це родина, яка не може повернутися додому.
Це громада, яка не може використовувати дорогу, ліс, поле чи іншу територію.
Це людина, яка може отримати тяжкі травми лише через те, що випадково опинилася на території, де залишився вибухонебезпечний предмет.
Тому гуманітарне розмінування необхідно розглядати і як важливий елемент захисту фундаментальних прав людини — насамперед права на життя, фізичну недоторканність та безпеку.
Хто має оплачувати наслідки війни?
Існує також принципове міжнародно-правове питання.
Україна не повинна залишитися самостійним платником за ліквідацію наслідків війни, яку вона не розпочинала.
Міжнародне співтовариство має продовжувати пошук правових механізмів, які дозволять спрямувати кошти та активи держави-агресора на відновлення України.
У майбутніх механізмах міжнародної компенсації повинні враховуватися не лише зруйновані будинки, підприємства та інфраструктура.
Необхідно враховувати також:
витрати на розмінування;
очищення територій від вибухонебезпечних предметів;
відновлення сільськогосподарських земель;
екологічну реабілітацію;
лікування та реабілітацію постраждалих;
відновлення територіальних громад.
Витрати на війну не повинні повністю перекладатися на її жертв.
Готуватися до масштабного розмінування необхідно ще до завершення війни
Однією з найбільших помилок було б чекати остаточного завершення війни для початку системної підготовки.
Вже зараз необхідно формувати:
міжнародні фонди;
фінансові механізми;
кадровий резерв;
навчальні центри;
технологічні партнерства;
системи обліку та картографування;
механізми міжнародної координації.
Чим швидше буде створена відповідна інфраструктура, тим швидше після завершення активних бойових дій Україна зможе повертати свої території до нормального життя.
Україна може стати світовим центром експертизи з розмінування
Парадоксально, але величезна трагедія може створити для України можливість стати одним із світових центрів розвитку технологій гуманітарного розмінування.
Українські сапери, інженери, військові фахівці, медики, науковці та технологічні компанії вже накопичують унікальний досвід.
Після завершення війни цей досвід може бути використаний для створення нових технологій, методик та міжнародних стандартів.
Україна могла б стати не лише найбільшим у Європі майданчиком гуманітарного розмінування, а й міжнародним центром підготовки фахівців для інших країн, які постраждали від воєн.
Таким чином, досвід України може в майбутньому допомогти рятувати життя людей далеко за межами нашого регіону.
Розмінування — це про майбутнє України
Після завершення активних бойових дій перед Україною постане питання не лише про те, як відбудувати зруйноване.
Потрібно буде відповісти на значно важливіше питання:
як зробити Україну безпечною для життя майбутніх поколінь?
Розмінування має стати одним із фундаментальних напрямів післявоєнної політики держави та міжнародної допомоги Україні.
Для цього потрібні не разові пожертви, а системні міжнародні програми, довгострокове фінансування та інституційна співпраця.
Світова спільнота повинна створити спеціальні фонди, європейські та міжнародні програми, технологічні партнерства і механізми компенсації, здатні працювати протягом багатьох років.
Адже кожна міна, яку буде знайдено та знешкоджено, — це потенційно врятоване життя.
Кожен очищений гектар — це земля, повернута українському народу.
Кожне безпечне село — це можливість для повернення людей.
Кожне розміноване поле — це крок до відновлення української економіки.
І кожна безпечна територія — це частина майбутньої України.
Світ має допомогти Україні стати безпечною після війни.
Костянтин Кривопуст
Адвокат
