Автори: The Economist
Оригінальний допис був опублікований 21 вересня 2023 року
Її прихильники повинні молитися за швидку перемогу, але планувати довгу боротьбу
Війна в Україні вже неодноразово розчаровувала очікування. Зараз це відбувається знову. Контрнаступ, що розпочався в червні, ґрунтувався на надії, що українські солдати, оснащені сучасною західною зброєю і пройшовши навчання в Німеччині, відвоюють достатньо території, щоб поставити своїх лідерів у сильну позицію на будь-яких подальших переговорах.
Цей план не спрацював. Незважаючи на героїчні зусилля і прорив російської оборони під Роботиним, Україна звільнила менше 0,25% території, яку росія окупувала в червні. Лінія фронту протяжністю 1000 км майже не змінилася. Українська армія все ще може здійснити прорив у найближчі тижні, що призведе до краху крихких російських сил. Але, зважаючи на події останніх трьох місяців, було б помилкою покладатися на це.
Просити про припинення вогню або мирні переговори безглуздо. Владімір Путін не демонструє жодних ознак бажання вести переговори, і навіть якби він хотів, не можна було б сподіватися, що він буде дотримуватися домовленостей. Він чекає, коли Захід втомиться, і сподівається на переобрання Дональда Трампа. Путіну потрібна війна, щоб підтримувати свою внутрішню диктатуру; будь-яке припинення вогню буде просто паузою, щоб переозброїтися і підготуватися до нового нападу. Якщо українці припинять воювати, вони можуть втратити свою країну.
І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження. Цього тижня президент Володимир Зеленський відвідав Вашингтон для переговорів. «Я маю бути готовим до довгої війни», - сказав він в інтерв'ю The Economist. Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм потрібно переосмислити військову стратегію України і те, як управляти її економікою. Замість того, щоб прагнути «перемогти», а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни - і могла процвітати, незважаючи на неї.
Перша рекалібровка - військова. Українські солдати виснажені; багато найкращих з них загинули. Незважаючи на мобілізацію, їй не вистачає живої сили, щоб підтримувати постійний широкомасштабний контрнаступ. Їй потрібно мобілізувати ресурси і змінити правила гри. Нова тактика і технології можуть привести до перемоги над росією. Українські технічно підковані підприємці нарощують виробництво безпілотників: українські безпілотники нещодавно знищили російські військові кораблі; їхні ракети, схоже, пошкодили велику систему протиповітряної оборони в Криму. Ймовірно, буде завдано ще багато ударів, які погіршать військову інфраструктуру росії і позбавлять її військово-морського «безпечного притулку» в Чорному морі. Не чекайте нокаутуючого удару. Росія також збільшила виробництво безпілотників. Тим не менш, Україна може завдати удару у відповідь, коли росія бомбитиме її, і, можливо, навіть стримати деякі атаки.
Поряд з цією наступальною здатністю, Україна повинна підвищити свою стійкість. Окрім важкого озброєння, їй потрібна допомога в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: рутинний ремонт, надійне постачання артилерії і підготовка кадрів. Більш за все, тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе процвітати, якщо росія буде безкарно завдавати ураження інфраструктурі та цивільному населенню, як вона це робила протягом останніх 18 місяців. Київ є напрочуд жвавим містом, тому що має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система необхідна й іншим містам, тому ескадрильї F-16 і більше систем протиракетної оборони є вкрай важливими.
Також необхідне економічне перекалібрування. Це означає менше пишномовних планів післявоєнної відбудови і більше уваги до збільшення виробництва та капітальних витрат вже зараз. Економіка скоротилася на третину, і майже половина бюджету України оплачується західними грошима. Через дивну голландську хворобу воєнного часу валюта, гривня, зміцнилася, навіть незважаючи на те, що приватні інвестиції різко скоротилися. В умовах, коли близько 1 мільйона людей зі зброєю в руках і мільйони залишили країну, робочих рук не вистачає.
Українська економіка має перейти від залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що конфлікт триває. Україна має великий потенціал - від виробництва зброї до переробки більшої кількості продукції, вирощеної на власних фермах. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заохотити більше українців назад до спокійніших частин країни на заході.
Краща безпека може допомогти. Чим сильніша протиповітряна оборона України, тим менший ризик того, що новий завод буде підірваний. Чим далі буде відсунутий російський флот, тим безпечніше експорт може йти через українські порти на Чорному морі. Але економічні реформи також мають значення. Необхідно зробити більше для приборкання давньої корупції в Україні, з пріоритетом на забезпечення чистоти та неупередженості судової системи. Необхідно також зробити більше для полегшення ведення бізнесу - від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі від України, а також від її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України є членство в НАТО. Якщо цього не станеться, партнери пообіцяли створити мережу двосторонніх гарантій безпеки. Не менш важливим є те, що може запропонувати Європейський Союз: не лише гроші, але й перспективу членства. Нелегко розвивати процвітаючу економіку, будучи заваленим вибухівкою - навіть Ізраїлю ніколи не доводилося стикатися з таким потужним агресором. Але Україна, на відміну від Ізраїлю, може одного дня інтегруватися в найбагатший економічний блок світу. Дорожня карта вступу до ЄС, розрахована, скажімо, на десять років, з чіткими етапами, дала б надію українцям і прискорила б економічні реформи, так само, як така ж обіцянка надихнула більшу частину Східної Європи в 1990-х роках.
Новий член клубу
Для того, щоб це сталося, Європа повинна змінити своє мислення. Вона надала стільки ж озброєнь, скільки і Америка, і набагато більше фінансової допомоги. Але їй потрібно зробити ще один крок. Якщо пан Трамп переможе у 2024 році, він може скоротити американську військову допомогу. Навіть якщо він програє, Європі зрештою доведеться нести більший тягар. Це означає посилення її оборонної промисловості і реформування процесу прийняття рішень в ЄС, щоб він міг впоратися з більшою кількістю членів.
Ставки навряд чи можуть бути вищими. Поразка означатиме неспроможну державу на фланзі ЄС і наближення машини вбивств Путіна до більшої кількості його кордонів. Успіх означатиме нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою. Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на «припиненні війни». Це потрібно змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу - і Україну, яка зможе вижити і процвітати.
