Українці і нацисти

«Cкажи хто ти, і я скажу, якої ти раси» — такою насправді була нацистська національна політика. Немає більш невдячної справи, ніж намагатися розібратися, чому з точки зору расової теорії євреї — гниль землі, а араби, рівно такі ж самі семіти, союзнички, чому японці вище китайців, а чехи краще поляків, при тому словаки краще чехів.

Стосунки українців і нацистів взагалі відрізнялися крайньою непослідовністю. Настільки непослідовною, що в різних регіонах вона була різною, хоча мова наче йшла про один народ. Стосунки нацистів і українців залежали від бюрократії, політичної кон'юнктури, рівня кваліфікації чиновників і тільки потім того, що понаписував гітлер. Відкинувши зайву мішуру, можна виявити, що жодної логіки тут не було. І водночас, знаходяться люди, які примудряються почати розповідати про ложь, враньйо і провакацію, посилаючись на окремі аспекти, цих складних і заплутаних стосунків овіяних «ето друґоє».

У цій статті я не хочу вигородити совок. Правда в тому, що в той момент коли люди думали, що вони на дні із дна постукали.

Нацисти в пропаганді стверджували, що народи ссср звільнені від єврейсько-білошовистського панування

Насправді знайти прямі слова гітлера про необхідність знищувати слов'ян нема. В Майн Кампфі можна нарити хіба цитату про відсталість слов'ян, що були не спроможні до утворення власної держави, тож з давніх давен в росії правили німці. російська імперія — приклад потужної сили, яку можуть створити німці, керуючи навіть «нижчою расою».

Варто відмітити певні симпатії до українців серед нацистських функціонерів. В першу чергу, мова йде про альфреда розенберга. Та й тут варто зазначити, що попри це, сам розенберг заперечував можливість змішування української та німецької крові. На його думку, Україна мала стару державотворчу традицію і тільки царський і большевіський терор її придушував. Саме під гаслами визволення від большевізму і працювала німецька пропаганда.

Союз німців і українців розглядався розенбергом, в першу чергу, як елемент старої політики "розділяй і володарюй". Маючи конфлікт із росіянами, поляками та євреями, до яких німці ставилися менш терпляче, українці змогли стати об'єктом виділення привілеїв. Таким чином, розрахунок йшов на те, що заграючи з українцями, не тільки заручитися підтримкою українського етнічного населення, а й ускладнити стосунки між етнічними групами.

Подібна політика проводилася на підавстрійських землях досить давно. Влада намагалася добитися ефекту, коли кожен народ мав відчувати себе хазяїном на своїй землі в найбільшій мірі і не готовим іти на компроміси. Такий підхід не дає утворитися національній державі, оскільки уряд в будь-якому випадку знайде силу, на підтримку якої вони можуть покластися. Поляки не хочуть української держави, а українці — польської. Що українці, що поляки, ненавидять росіян, яких хочуть знищити. Разом із тим подібній підхід міг стати хорошою підтримкою в питанні голокосту.

До 1942-го кількість україномовних шкіл зросла з 2510 до 4173. Була утворена національна дивізія «Галичина» в якій служили 80 тисяч військовослужбовці і навіть ціла українська громадянська організація.

Такий підхід до українців на заході разюче відрізнявся у ставленні до поляків.

У Празі були великі червоні плакати, які сповіщали, що сьогодні було розстріляно семеро чехів. Я сказав собі: якби я хотів повісити плакат на кожних сім розстріляних поляків, то всіх лісів у Польщі не вистачило б, щоб виготовити папір, необхідний для таких плакатів.

Якщо кількість україномовних шкіл зростала, а українські студенти навіть отримували стипендії на навчання, кількість польських шкіл скоротилася... до нуля. Польське населення піддавалося потужному терору. В першу чергу, через персональні образи на поляків, що руйнували міт про неспроможність у державотворенні слов'ян (нічого не нагадує?)

Однак, ці поблажки взагалі не говорили про те, що українці сприймалися нацистами як рівня. Така політика задобрювання не скасовувала заборону на стосунки німців з українцями або репресії проти інтелігенції. Самих же українців ідеологічно ніколи не відділяли від решти слов'янських народів.

По-перше, в тому ж майн кампфі гітлер згадував хіба що про окремих австрійських слов'ян, включаючи до цієї категорії і поляків, і українців, і словаків, і чехів. Сам же гітлер вважав слов'ян чужорідним елементом, тож вони «не мають вливатися в корінний народ».

По-друге, це взагалі не скасовувало того факту, що на території рейхскомісаріату політика задобрення вже не працювала.

Плакати, що агітують українських жінок виїздити до Німеччини
Німецький народ був єдиним носієм культури на Сході і, будучи головною силою Європи, захищав західну культуру і переносив її в некультурні регіони. Століттями вони становили бар'єр на Сході від відсутності культури і захищали Захід від варварства. Вони захищали кордони від слов'ян, аварів і мадярів.

— Альберт Баркман. Берлінський університет. 1939 р.

Безумовно, позиція українців в порівнянні з іншими слов'янськими народами була м'якшою, в тій умовній ієрархії слов'ян українці посіли місце поруч з чехами. Відвідини України гітлером в 42-му змінили його спершу жорстку думку, що призвело до дозволу на міграцію до німеччини Українських жінок і загальної появи явища "остарбайтер". Вони мали працювати тяжким трудом на роботах, за які не бралися німці. Також це означало певні культурні поблажки. І на цьому, в принципі, все.

Варто відзначити, що в період описуваних подій расова теорія переживала кризу. Нацисти, що були радикально налаштовані до слов'ян і до їх культури, здатності понімечитися, почали розуміти, що вони все таки можуть бути потрібними. Першими потрібними стали словаки, вони стали вітриною для колабораційних режимів, далі чехи, що мали хорошу військову промисловість, а потім почала змінюватися думка стосовно українців.

Бо по приїзду сюди гітлер побачив як же ж тут багато синьооких білявок, стукнув себе по лобу і вигукнув «Як же я міг забути про Cхідних Тирольців?!».

Так як расова теорія часто будувалася на таких поняттях, як колір очей та волося, її почало знатно гойдати. Нацисти займалися такими анекдотичними справами, як вимірювання чистоти раси по кількості біловолосих дівчат в місцевих вишах. Дійшло до того, що до арійців записали сталіна, бо інакшої причини, чому совок досі не склав зброї, пан гімлер не бачив.

В результаті всіх цих дебатів, нацисти дійшли неочікуваного висновку, що раси слов'ян не існує, а значить узгодженої політики до них проводити не треба! БРАВО! Етнонаціоналізм скотився в громадянський.

Після суцільної окупації України вона була поділена між декількома утвореннями. Галичина увійшла до генерал-губернаторства, Одеська гавань до Румунії, решта територій утворили рейхскомісаріат Україна.

Хоча розенберг бачив українців союзниками, він був єдиним, хто поділяв цей підхід. Най гітлер погоджувався із критичною важливістю України, він вважав, що єдиною політикою має бути жорстока експлуатація населення.

Столицею нового утворення стало Рівне. еріх кох, гауляйтер рейхскомісаріату, хотів після захоплення перенести її до Києва, проте гітлер заперечував. Це було пов'язане як із відношенням до коха, так і із ставленням до українців як таких. Україна мала включати не тільки Українські землі. Тож можна стверджувати про суто територіальне уявлення України.

еріх кох
Ми — раса господ, і маємо пам'ять, що останній німецький трудяга в расовому і біологічному відношенні має в тисячі раз більшу цінність, аніж місцеве населення

— еріх кох. Київ. 5 березня 1943.

кох завжди відрізнявся жорстокістю і зверхністю. Саме для цього його і було призначено із розумінням всієї важливості України.

Нелюбов до окупантів проявилася практично одразу. Перші тижні окупації супроводжувалися лихим мародерством, і відкритою ненавистю солдат до країни, по якій вони йдуть.

Україна, в першу чергу, мала виконувати роль джерела сировини. За наказом коха, німецькі урядовці мали мати стосунки з населенням на рівні пана і хлопа, з місцевим населенням були заборонені усі соціальні контакти.

кох мав поставити в Берлін три мільйони тонн зерна і сімсот тисяч тонн олії. Це мало бути виконано незалежно від наслідків.

Я викачаю все до останнього із цієї країни

Запити українських націоналістів з проханнями про самовизначення сприймалися, як «верх політичного нахабства» і що вони мають дякувати, за те, що німці дали їм жити.

На думку коха, на відміну від розенберга, української нації не існувало, а йти на поступки їй не вважалося за потрібне. І його думка мала, все-таки, більше значення.

Насправді, роль коха в багатьох питаннях можна вважати перебільшеною. Його авторитет через його спосіб управління був досить низьким, давалося взнаки місце знаходження адміністрації, в той час як штаби були в Києві, та багато питань він все ж таки міг вирішувати. Його вплив був достатнім, аби здійснювати терор, і постачати в Берлін те що він потребує будь-якою ціною, саме його знаходження на посаді підтримував гітлер як ефективного «менеджера».

совітську владу український народ відверто зневажав. Для багатьох нацисти дійсно сприймалися як промінь надії, який дуже швидко виявився терором, із мародерством і завищеними продзаготівлями, а також тільки косметичною підтримкою місцевої культури. Коли українці думали, що гірше бути не може, прийшли нацисти.

Українці зустрілися із небаченим мародерством та терором. Політику коха критикували навіть високопасадовці нсдап. кох катастрофічно скоротив видатки на охорону здоров'я, що значно вплинуло на кількість хворіб. Попри це, та жорстокість, із якої відбувалося керування, із мародерством, повним нехтуванням економічним станом населення, скоріше за все, повністю задовольняло керівництво. Тож подібна політика збереглася і до кінця окупації.

Відчайдушно народ пішов в ліси, щоб займатися партизанством. Німці зробили неможливе. Ненависний ссср, який ще сам не так давно морив людей голодом, вже не сприймався, як таке зло. Саме терор породив потужний партизанський рух, як просовєтський, так і УПА.

Попри часту ефективність герильї, сама собою вона являє замкнене коло. Партизанщина веде до більшої злості і ширшого терору, а ширший терор до ширшої партизанщини, і ставки постійно зростають. Так сталося з Україною. Покидаючи, нацисти часто лишали по собі випалене поле, знищуючи всю інфраструктуру.

Я пригадую перші дні війни. Державу, яку багато хто відверто не любив, влада від якої тягнуло блювати, стала мов рідна. Мабуть, цим можна пояснити той стрибок патріотизму, що мав місце навесні 22-го і стався навіть в традиційно не дуже проукраїнських регіонах. Тоді ссср теж пішов на поступки, спинилися гоніння на церкву, а сралін почав свій перший виступ з фрази "братья і сєстри".

По собі нацисти лишили змішані почуття. Непослідовна політика, викликана несумісністю з реаліями ідеології, політичними чварами всередині нсдап, кон'юнктурними, змінами лишили по собі вкрай різний слід. Це і пом'якшення культурної політики, і порівняно із тими ж поляками, людське ставлення, і водночас терор населення, мародерство, репресії, утримання інтелігенції в концтаборах, і, як не дивно, попри це людське ставлення, на більшості територій, де влада в першу чергу належала коху, ставлення вкрай скотське.

третій рейх — це не краща альтернатива совку. Це не надія на майбутнє, це експлуатація і терор. І прикривати її сс "галичиною", деякими не послідовними жестами доброї волі, заради проєктування соціальних конфліктів, один з яких вилився в волинську різанину, це максимальна неповага до себе, як до народу.

На історичній дорозі, українці і нацисти не були навіть ситуативними партнерами. Це був лишень черговий кат, яких багато випало на нашу голову, тільки навідміну від решти, той ще намагався викликать стокгольмський синдром.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Свині біжуть
Свині біжуть@bihun

Шукаєм здоровий ґлузд

5KПрочитань
6Автори
60Читачі
Підтримати
На Друкарні з 14 липня

Більше від автора

  • "Одеську хатинь" ніколи не пробачать

    Сьогодні 10 років, як в Одесі, на Куліковому полі, заживо згоріли люди. 10 років як русня посадили цю подію на хорогви і виправдовує нею війну. Перевипускаю свою стару статтю про цю дату, розширенню, виправлену і доповнену.

    Теми цього довгочиту:

    Одеса
  • Чи треба заборонити казино в Україні? Частина 2: Заборонити неможна легалізувати

    Продовжуємо досліджувати казино. Сьогодні ми поговоримо про специфіку ринку, і соціальні видатки. Чому питання їх мінімізації є складнішим, ніж здається. Як правильно регулювати казино і чи потрібно регулювати взагалі?

    Теми цього довгочиту:

    Казино
  • Чи треба заборонити казино в Україні? Частина 1: Моральна паніка чи реальна загроза?

    На початку попереднього тижня на Економічній Правді виклали статтю в якій розповідається про засилля реклами казино, і взагалі неймовірно швидкий розвиток лудоманії. Це перша частина статті про казино, де ми розберемося, чи існує загроза?

    Теми цього довгочиту:

    Казино

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається