Всё началось с того, что за три дня до трагических событий бывший спикер Верховной Рады Андрей Парубий приехал в Одессу для «проведения заседания оперативного штаба об обеспечении слаженных мероприятий оперативного реагирования на вызовы и угрозы национальной безопасности». Он контактировал с представителями Майдана, осмотрев блокпосты, подарив им бронежилеты и оказав немалую поддержку, что они впоследствии подтверждали в своих интервью.
Так починається стаття російського пропагандистського ЗМІ, присвячена 2-му травня в Одесі. Насправді, в тому факті, що представники влади, тим паче з РНБО, влаштовували тури південними і східними містами України, немає жодної конспірології. Влада вела перемовини з місцевою владою, аби отримати гарантії, що вони не перейдуть на бік руской вєсни. Однак росіяни цей факт ігнорують, бо він не вигідний.
Офіційно причини одеської трагедії скоріше за все не будуть розкриті ніколи. Так само, як ніколи росіяни не припинять танцювати на трупах, ніколи не знімуть цю трагедію з хорогв і ніколи нам її «не пробачать».
2 травня, зранку з Харкова прибуває потяг. В ньому були команда і вболівальники харківського "Металіста". З одеським "Чорноморцем” о 17:00 мав пройти спільний матч. На 15:00 вболівальники анонсували спільну акцію солідарності "За соборну Україну". Колона мала пройти з соборної площі на стадіон Чорноморець, через Деребасівську.
О 12:00 одеська прокуратура збирається на нараду. Міліція готувалася до матчу і не думала, або робила вигляд, що не думала, що станеться щось більше.
Прибічники антимайдану, вони ж куліковці, вимагають скасувати подію. Напередодні вони розділилися, і частина лишиться на Куліковому.
13:30 — Друга частина одеського антимайдану збираються на алєксандрівському проспекті. Як казав активіст "Одєской дружини", їхньою задачею було "пройті маршем і нє дать громіть магазіни і ізбівать прохожих" футбольним вболівальникам. Для цього вони чомусь озброювалися і готувалися до бійки.
15:00 — вболівальники збираються на Соборній Площі.
15:30 — активісти повертаються на Алєксандровський проспєкт. Колонна "Одеської дружини" рухається по вулиці Буніна. Разом із ними був Дмитро Фучеджи, замначальника одеської обласної міліції, що згодом збіг в росію.
Міліція намагається розвести два марші, однак, перед поворотом на Грецьку вулицю ймовірний лідер "Одєской Дружини", Сергій Долженков зупиняє колону і повертає колону на Грецьку, міліція тому не протидіє. Таким чином співробітники міліції не встигають забарикадувати вулицю, і люди починають по Грецькій рухатися на Соборну площу. Дві колони стикаються, починається бійка.
Міліції не вистачало. Її було відведено до стадіону і перенаправлення зроблено не було.
Самооборона і Дружина починають кидати піротехнічні засоби, каміння та бруківку. 4 людини отримують поранення.
Міліція досить жорстко, застосовуючи кийки щодо прихильників Євромайдану, розчищає "зону безпеки" між сторонами і вибудовує додаткові шеренги. Що цікаво, міліція стоїть спиною до представників проросійських сил, а на мушці ж тримає проукраїнські. Це при тому, що саме з їх боку з’являються перші поранення.
В цей момент, на Куліковому полі антимайдан починає обговорювати питання оборони наметового містечка.
О 16:00 на Грецьку площу приїздить автівка учасника "Народной Дружини" з позивним "Боцман"(не плутати з Сергєєм Короткіх). Він виходить із зарядженим АК, і стріляти в бік проукраїнських активістів. Загинув десятник правого сектора Ігор Іванов та Андрій Бірюков.
Хороше питання до міліції: як таке взагалі було можливо, щоб за спинами міліціонерів стояла людина і стріляла в натовп?
Саме з цього моменту ситуація повністю виходить з-під контролю. Обидві сторони стають озброєними, починається виготовлення коктейлів Молотова.
Євромайдан дає відпір і русня потрапляє в оточення біля торгівельного центру "Афіна". Сутичка переростає в повноцінні міські бої.
Тут спрацьовує міліція і виводить дружинників із оточення, забезпечуючи коридор. Однак емоції вже захлеснули натовп і стає зрозуміло, що цим все далеко не закінчиться.
19:20 — проукраїнські активісти приходять на кулікове поле і починають трощити наметове містечко. Закінчився перший тайм матчу, тож до активістів доєднуються вболівальники.
В цей момент куліковці починають з криші кидатися коктейлями Молотова, водночас будуючи барикади в домі профспілок.
Міліція отримала наказ не втручатися в ситуацію.
Незабаром Дім Профспілок починає штурмувати правий сектор. Під час штурму від одного з коктейлів молотова починається пожежа.
Горять барикади і люди намагаються врятуватися з будівлі.
Крики "Слава Україні", які російська пропаганда описує як радість від того, що горять люди, насправді кричали, коли, навпаки, вдавалося витягнути людей. Евакуювати людей приходилося особисто учасникам події: у пожежну службу надходили запити, однак вона їх ігнорувала.
Пожежна машина приїхала лишень через 40 хвилин від початку пожежі.
Офіційного розслідування скоріше за все ніколи не буде. Багато фактів лишаються відкритими. Чому міліція реагувала так, хто наказував настільки крізь пальці дивитися на ситуацію, чому запити ігнорувало ДСНС? Чи була це махання кулаками гарячих голів серед проросійських сил, провокація російських спецслужб чи банальна злочинна недбалість. Особисто мені здається, що це була саме провокація заради картинки в ЗМІ, що через низку помилок вийшла з під контролю.
Факт лишається фактом. Події 2го травня стали для всієї України шоком. Цей день — день закінчення революції гідності. Активність руской вєсни після цього зійшла нанівець, хоча ймовірно ця подія мала її пожвавити. Жодної мови про утворення Одеської Народної Республіки віднині ніколи не йтиме.
Цей день — день, який ніколи нам не пробачить росія. Це день, коли проросійський рух в Одесі був знищений. Масштаб трагедії, вбивства на Грецькій площі, пожежа просто випалили можливість їх діяти.
2 травня — день звільнення Одеси від російської чуми. Віднині назавжди. Однак це дійсно трагедія, жахлива подія, яку росіяни перетворили в фарс і якою виправдовують обстріли житлових домів. Будь який росіянин при пошуках казус белі не забуде зайвий раз підтертися цією трагедією. Навіть в річницю, здавалося б, однієї з найбільш важливих подій в сучасному російському наративі, вони не забули обстріляти місто за долю якого вони так переживають.
Їм чхати хотілося на жертви. Інакше б не вийшло так, що багато людей з верхівки місцевої міліції та ДСНС, особисьо винні в тому, що сталося, чомусь опинилися в росії. Їм начхати. Єдине, про що їм дійсно шкода, так це те, що руская одєса осталась мєчтой
