Будь яка, навіть найскладніша для розуміння, проблема обов’язково має просте, очевидне і неправильне рішення
— Артур Блох
Вам не варто читати цю статтю, якщо вам не цікаві наукові дослідження, аргументи, перевірка статистики, і взагалі усе, що вирізняє обґрунтовану позицію, від потоку емоцій. І взагалі у вас є своя думка і всьо тут. Я досить давно цікавлюсь політикою та соціологію, щоб віддавати собі раду, що мій мозок і мозок усіх моїх оточуючих не є ідеальною системою, яка непідвласна когнітивним викривленням і емоціям, і це ніяк не впливає на політику. І навіть якщо проблема вітає в повітрі і є очевидною, то її треба все одно перевірити. Брехати говорити, що я ніколи не роблю інакше, але дуже б хотілося жити в світі, де ЛСД спочатку три рази подумає, а що він каже, і чому блять взагалі так відбувається.
Мені ніхто не платить, і я скажу навіть більше, в деяких критичних випадках наприклад, коли мова йде про бійців, що знаходяться на нулі, і де це дійсно загрожує життю оточуючих, на час військового стану накласти обмеження ймовірно є справедливою практикою. Я не підтримую казино, ніколи не грав і не раджу жодному починати.
На початку попереднього тижня на Економічній Правді виклали статтю в якій розповідається про засилля реклами казино, і взагалі неймовірно швидкий розвиток лудоманії. Виявилося, що з 2021го року оборот казино збільшився у 51 раз. 400 мільйонів гривень на день. Це в два рази більше ніж люди за цей час витратили на донати для ЗСУ.
Пізніше військовий Павло Петриченко виклав петицію про обмеження грального бізнесу, написавши, що на ЗСУ насувається епідемія лудоманії. В нього боєць навіть здав дрон в ломбард. Петиція зібрала необхідні підписи за добу і на неї вже відреагував президент.
Хоча скрізь мова йшла про обмеження для військових та реклами, багато хто це сприйняв, як заклики про взагалі заборону азартних ігор. Навіть сам пан Петриченко писав, що виступає за заборону.
Ця стаття складатиметься з трьох частин. В першій, це вона, ми перевіримо наскільки взагалі серйозна проблема, в другій поговоримо про загалом всю дискусію, розберемо що краще, легалайз чи заборона, які екстерналії викликає те і інше. А в третій поговоримо про етичний аспект питання, і що говорить суспільний дискурс про саме суспільство.
Наступні частини будуть виходити протягом цього тижня. Я маю наголосити, що цілісну картину з цього питання буде сформовано тільки к третьому допису, і я хочу щоб ви тримали це в голові.
А перед початком закликаю вас підписатися на наш Телеграм-канал. Свині біжуть, пані та панове.
В 1972му році британський соціолог Стенлі Коїн популяризував поняття «моральна паніка». Тоді в своїй дуже відомій книзі про Народних Дияволів, (гуглінг якої веде на мій старий допис, так як наші видавництва надають перевагу виданню різною белітристичної хуйні, замість дійсно важливих робіт), він описав, як суспільство дуже неяковіло від появи в Британії нових субкультур. Насправді проблема, якщо і існувала, то не була значущою, але про це трубили усі ЗМІ, а батьки дуже боялися, щоб їх діти випадково не вступили в ці групи, най ще нещодавно цьому ніхто не надавав значення. Подавалося це все як нібито величезна проблема, яка от-от зруйнує суспільство, зламає мораль, якщо терміново не вжити заходів.
Моральна паніка як правило виникає, коли одне ЗМІ описує якусь проблему, яка знаходить відбиток у громадськості, після цього інші ЗМІ теж починають про неї писати, і розголос з переживаннями людей стають не пропорційними розміру проблеми.
В нашому, перевантаженому інформацією світі, дуже легко сплутати інформацію, що викликає емоції, і тієї що дійсно потенційно небезпечна. ЗМІ накручують людей, люди дуже переживають, ЗМІ накручують людей все більше, допоки проблема просто не зникає в нікуди, так само як вона не звідки взялася. Ситуація яка не має постійних серйозних наслідків, не може довго привертати увагу, а просто іноді викликати масове обурення.
Як видно на графіку кількість повідомлень про НЛО, мають стрибко образну структуру. В моменти стрибків, в ЗМІ потрапляють гучні статті, люди починають бачити НЛО частіше, десь заради гайпу, десь тому що люди себе накрутили. Так само люди починають на короткий термін, дуже переживати через певну проблему і всі її мусолять.
Чим відрізняється підняття проблеми і суспільна дискусія від моральної паніки? Суспільна дискусія, як правило, ґрунтується на раціональних аргументах і триває протягом довгого проміжку часу. Моральна паніка емоційно перевантажена і триває відносно короткий час. Дискусія просто не встигає родитися, люди послуговуються емоціями та простими аргументами. Рішення як правило також прості як двері.
Павло Петриченко починає свій тред з того, що ніхто не помічає величезну епідемію ігрової залежності в ЗСУ.
Великі телеграм-канали, накшталт Мемарні чи Новинача починають писати про це, як про величезну проблему, присвячують цьому цілі треди з повідомлень. В оборот взяв історію одіозний депутат Гончаренко.
Чи то він, чи то помічник, розповідають про те, що ситуація настільки жахлива і масштабна, що ледь ми не говоримо ЗСУ – маємо на увазі лудомани, говоримо лудомани – маємо на увазі ЗСУ. 90% військових бавляться слотами.
Після, самому автору петиції прийшлося спростовувати ці заяви. Взагалі, він виступає за повну заборону, але поки що давайте хоча б обмежимо рекламу, поки “суспільство не зізріло”.
Ця історія має багато ознак моральної паніки – привидом стала лишень реакція на публікацію статистики, яка є ще до того емоційно забарвлена, в хід йдуть порівняння із донатами на ЗСУ, емпатією для армії маніпулюють й іншими способами. Тобто основою є не довготриваючий конфлікт, а конкретний гучний інфопривід. Як кажуть в народі “говорили, балакали – сіли заплакали”. Ситуація мобілізувала величезну кількість людей, які ще нещодавно взагалі не брали в дискусії участь. Ще рано говорити про терміни, але за моїми спостереженнями ситуація вже іде на спад.
Але давайте перевіримо головну умову. Обґрунтованість, реальність загрози. Про який масштаб проблеми ми дискутуємо взагалі? Приймемо, що епідемія це коли явище стає масовим, і швидко, а головне неконтрольовано розростається. На чому взагалі ґрунтується теза про цілу епідемію, якщо не 9 з 10ти, то скільки?
А правда в тому, що ми не знаємо. Статистики, скільки людей насправді грають просто не існує, збір інформації ускладнюється величезною кількість заказних і просто ангажованих статей з двох сторін, як лобістів казино, так і їх супротивників. Що характерно саме від перших я побачив хоч якісь відсотки, і що характерно із тенденцією їх завищувати. Серед супротивників мені запам’ятався епізод, як аналогічна епідемія відбувається в Грузії за підрахунком місцевих активістів. Не зрозуміло хіба, яким чином був здійснений подібний підрахунок, за умов, що більшість грузинів грають у все той же Mostbet із Vbet’ом, які навряд надають аналітику по країнах. За допомогою інтернет аналітики Грузія, у жодного з сайтів великих іноземних казино країни, не входила по відвідуваності в 5-ку.
Щомісячні відвідування ж місцевих сервісів не перевищують 20 тисяч на місяць. І це стаття у великому ЗМІ, з хорошим рівнєм дотримання журетики, що казати про менші? Я вважаю, що кожне твердження треба перевірити тричі, перед тим, як про це казати. Але з цією темою все якраз складно.
Єдину інформацію, що надає держава це кількість людей в реєстрі лудоманів. За 2023й рік їх кількість зросла на 87%, до 3х тисяч осіб, і ця інформація не дає нам… нічого. В реєстр лудоманів може потрапити людина за власним бажанням, бажанням родичів, та рішенням регулятора.
99% новоспечених ігроманів потрапили туди саме за власним бажанням. При тому відчутний гендерний дисбаланс – 2900 заяв, поданих за три роки легалізації, подали чоловіки. Вибачте, але я не вірю в настільки великий рівень свідомості залежних людей. Зрозуміло, що весь цей реєстр суцільна помилка вцілілого, але навіть в такому разі в першу чергу заяви мали б подаватися родичами, а не виключно гравцями і при тому тільки чоловіками.
В мене є гіпотеза, що сталося насправді. Можливо більшість з цих нових лудоманів дійсно є військовослужбовцями. Так як в армії людина знаходиться далеко від сім’ї, а за законом поскаржитися можуть тільки родичі чи гравець, то така статистика може бути пов’язана із тиском вищих за званням. Але це знову ж таки не дає жодної корисної інформації. Невідомо, чи підсіли вони на гру під час служби, чи до неї, який середній стаж. Ймовірно ТЦК не те щоб сильно печуться за ігроманів в армії, попри те, що лудоманія психічна хвороба.
Нажаль я не володію можливістю перевірити цю гіпотезу. Та й не забуваємо, що на мільйонну армію 2 тисячі випадків, це все таки крапля в морі, і навряд це явище дуже поширене.
Невідомо так само наскільки змінилися ситуація в казино взагалі. Так, за три роки їх обороти дійсно швидко зростали, і досягли завідомих 400 мільйонів на день, але галузь легально працює тільки три роки після 10 років заборон, до того ж в 2023му змінилося законодавство, було заборонено користуватися спрощеною системою, і взагалі активно включився фінмоніторинг, враховуючи давній досвід роботи в тіні, і надто короткий термін роботи в білу, складно сказати про справжні зміни оборотів компаній, і як змінюється відсоток тих, хто працює в білу.
Цікавими мені тут також видаються слова голови регулятора, про те що 2022й для галузі був стресовим. Але статистика яка це обговорює стверджує зворотнє. Парадокс мабуть полягає у тому, що галузь ймовірно не стільки нереально швидко зростала, а банально продовжувала виходити з тіні.
Маніпуляцією є і саме порівняння обігу компанії з донатами чи ще з чимось. Створюється ілюзія, що це просто викидання грошей, як плата за послуги, але це не зовсім так. В казино не тільки програють гроші, їх іноді ще і виграють.
І виграють періодично всі. Залежність будується не на тупому бажанні відігратися, при примарній надії виграти. А на тому, що гравець живе в таких собі чорних та білих смугах, де сьогодні щастить, а завтра ні.
Тому навіть найбільш прихуїле сферичне казино в вакуумі допускає виграш, питання, що в довготривалій перспективі ви за рідкими виключеннями вийдете в мінус, але цей мінус точно не дорівнюватиме всій сумі.
Обладнання та програмне забезпечення в легальному казино має регулярно проходити сертифікацію. За нормативно-правовими актами КРАІЛ, компанія має повідомляти про шанс на виграш, який так само регулюється. Я не зміг перевірити цю інформацію, але є певна ймовірність, що за вимогами сертифікації шанс виграти має бути приблизно 95%. Ця гіпотеза грунтується на тому, що стандарти сертифікації в нас прив’язані до європейських, а там як раз такі вимоги.
Наприклад Vbet (перше казино, що прийшло в голову загуглити) пише про ймовірність виграти від 94% до 98%. І повідомляти про це, і при тому чесно, не стільки реклама, скільки вимога КРАІЛ.
Так, так, так. Ні, це не значить, що ви їх гарантовано отримаєте. Це значить, що компанія не може мати прибутковість вище цього відсотку. Я мушу засмутити людей, які вже розмірковували, це ж скільки дронів можна купити, насправді цю суму треба поділити на 10, якщо не на 15.
Невідомою так само є і справжня кількість гравців, особливо залежних серед них. Я наривався на інформацію, що кількість гравців останнім часом навіть скоротилася, з доказів в нас посилання на якихось експертів і вищенаведену цитати голови самого КРАІЛ, де не зрозуміло мова про відвідчувачів чи прибутки. Я не можу цьому довіряти, але нічого більш конкретного знайти також не вдалося. Та і у цієї інформації є алібі: як правило в казино грали люди середньо-заможнього класу, а їх в країні поменшало. До того ж, цим можна пояснити засилля реклами, особливо всякого роду фрі-спінів, та вхідних депозитів, що свідчить про те, що казино намагаються отримати в першу чергу нових клієнтів, а не утримати старих. Так як друге в хороших умовах більш вигідне, ймовірно не все так добре в датському князівстві.
Доречі говорячи про рекламу. ЕП пише, що кількість доходів з реклами казино на ТБ подвоїлися: з 1,5% до 3%. Але хоча там і говориться, що це від самого схуднення ринку реклами, але не говориться, що саме на ці два рази він і схуд. Тобто видатки казино на рекламу за цей період скоріше не змінилися. Ймовірно к кінцю цього року телебачення вийде на довоєнні прибутки, а значить і ця частка зменшиться. Я розумію питання не етичності деякої реклами, але казати про її неймовірне зростання, особливо на фоні попередніх років, просто маніпуляція.
Реклама просто стала доступніше, а від того помітнішою. Збереження старих видатків на рекламу може непрямо свідчити про те, що прибутки зростають не так оптимістично.
Спробуємо зробити припущення скільки ж людей лудомани. На 2018 й рік за опитуваннями, регулярно, що говорить про високий ризик появи залежності, але, що важливо, не означає її, грали в азартні ігри 4% населення. Але серед цих 4% саме в казино грала тільки треть. Решта надавала перевагу легальним лотереям та букмекерским ставкам. Так, ймовірно всі казино разом узяті уступають по популярності Лото забава. Ваш дід з села, що з 2000го року чекає свій джекпот, явище набагато більш розповсюджене.
Так, на 2018й рік галузь була нелегальною, а легалізація збільшує пропозицію. Але скоріше за все після легалізації навряд, особливо в нашому випадку, впало небо на землю і стало набагато більше закладів. В ті чудові часи, щоб дійти від дому до метро (а від метро я жив близько) я мусив пройти три гральних зали. Тож мені складно повірити в те, що галузь зростає неймовірними темпами через відкладений попит, враховуючи, що заборона була досить умовна.
Але змінилася структура. Через ковід-19 та війну люди стали більше грати саме в онлайн-казино. Хоча в 2018му році таких було 15%, зараз близько 65%. Ймовірно саме туди і поділися ті самі три гральних зали описаних вище.
Подібне відбувається із багатьма схожими галузями. Наприклад ковід остаточно добив зали аркадних автоматів, навіть в Японії. Сега мусила закрити свій відомий зал в Акіхабарі. Тож в переїзді галузі онлайн нема нічого дивного. Але наразі це ледь не єдине що можна про неї сказати конкретно. Хіба що такий перехід онлайн може створити ілюзії, що галузь сильно росте.
Навіть якщо зробити знижку на війну, і припустити, що легалізація все ж таки мотивувала створення нових майданчиків, припустимо навіть, що таких панов в країні, навіть не 1,3%, а цілих 2%, що більше ніж по Європі в 2 рази, за найпесимістичнішими даними ДУЖЕ ПРИБЛИЗНО ігрозалежних в країні 600-800 тисяч.
Немало, але наприклад наркозалежних у 3-4 рази більше. Алкозалежних ще більше. Скоріше за все проблема аватарів для ЗСУ є набагато більш актуальною, ніж проблема бійців з боргами. І те, як бачимо по зростанню кількості людей в реєстрі лудоманів, офіцери намагаються її вирішити. Статистики по армії немає тим паче, і навіть нема способів її прикинути, але на мою думку, через стрес і зниження ментального здоров’я, варто підняти відсоток десь в 1,5 рази. Тобто 30-35 тисяч людей розмазаних по армії тонким шаром. ЩЕ РАЗ КАЖУ, ЦЕ ГАДАННЯ НА КАВОВІЙ ГУЩІ І НА СТАТИСТИКУ ВСІ КЛАЛИ БОЛТ.
Так, цифри великі, і проблема існує, ймовірно їх кількість зростає, скоріше за все автор петиції бачив страждання справжніх людей і в його ехо-бульбашці це ймовірно помітне явище, дрон зданий в ломбард скоріше за все реальний випадок, але чи маємо ми саме ту епідемію про яку говорять?
На відміну від більшості ЛСД, я чітко і впевненно заявляю. Я не знаю. Але досить ймовірно – ні. Досі ймовірно, що набагато більше проблем з боргами від мікрокредитних установ і фінансової безграмотності.Більше проблем з наркотиками і алкоголем. Ситуація скоріше за все не є ані массовою, ані такою, що неконтрольовано швидко розповсюджується. Таких людей дійсно багато, існують махінації з такими людьми та кричущі випадки, але казати про епідемію і масову лудоманію в армії, де тільки 10% не грають, м’яко кажучи популізм.
Далі буде…
