Погляд на професію через 5 років, навчання в Запоріжжі та загалом індустрію в Україні.
“В мене диплом хіміка!” - саме так я відповідаю усім HR-спеціалістам на співбесідах. Але майже завжди бачу лише здивування в очах, хоча саме воно тільки придає ще купу питань, наприклад, “Як так?” або “Чому ви вирішили кардинально змінити професію?”
Прошу ставтесь до цього як до приступу графоманії - не більше.
Крітерії відбору
Так як я ще в школі зрозумів, що просто бути класним спеціалістом у сфері легкої промисловості та косметології - цього замало, то я почав шукати шляхи як мені додати “додану вартість” собі як професіоналу.
Для розуміння контексту надалі, я додам сюди що у шкільні роки я вчився у фізико-математичному класі, тому точні науки ще зі школи я знаю добре
Мій шкільний досвід говорив мені що треба щось пов’язане з обчисленнями. Але я досі пам’ятаю слова батька, що “Найкраща робота та яку треба робити одночасно і головою і руками”.
Тож я почав думати та шукати. В мене був крітерій - я маю здобути максимально унікальну професію. Після цього в мене виникло інша думка - унікальним професіям не можна навчитись заочно або у “вечірньому форматі”. І це була слушна думка для мене у майбутньому.
Отже, спеціальності с заочною формою навчання я скасував одразу. В мене виходячи з мого списку шкільних інтересів був не великий список. В ньому була архітектура, медицина, хімія та багато чого.
Так, це вже зараз я розумію що підсвідомо я розумів що в мене вистачить балів на навчання у медичному. Я мріяв тоді стати педіатром, але також я усвідомлював, що це буде коштувати моїй сімї дуже дорого, і грошей на освіту мого молодшого брата може не вистачити. (І добре що я не послухав себе, бо далі прийшла війна і фінановий стан сім’ї значно погіршився)
Я не думав і не оцінював. В мене тоді був просто такий стан, що я знав перелік спеціальностей де я можу навчатись. Я хочу бути лікарем, а там хай буде як буде.
Мій батько видвинув, як він каже, останню умову яку він ставить мені у житті - “Що я піду навчатися в той університет який першим подзвонить мені, і скаже що я пройшов на бюджет”
Усі перепони складання ЗНО у 2014 я описувати тут не буду - бо це марно. Але скажу що результати в мене були більш ніж солідні і я коли отримав бюлетень з балами, точно зрозумів що в мене буде бюджетне місце.
На той час я вже зрозумів, що не вступлю до медичного, поза як це дуже дорого, але я обрав собі спеціальноті з хімії та фізики, бо саме ці науки повністю описуют структуру будь-чого на Землі. Саме ці дві науки фундоментально пояснюють будь-яку взаемодію та багато іншого. (Так я думав перед вступом, але не здогадувався що по факту я буду навчатись тій самій фізиці, але трішки під “певним кутом”. Привіт третій та четвертий курс)
Одже, за день до початку оголошення списків вступивших до вишу, а це було 31 липня 2014 мені подзвонили з Запорізького Національного Університету (ЗНУ) та сказали що я проходжу на бюджет. І за наказом батьків я вступив на біологічний факультет ЗНУ кафедра хімії.
Університет
Ось тут я не буду видавати з себе чемного хлопчика й напишу що я мав на меті здихатись батьків, та побудувати собі соціальний плацдарм для життя.
Перші два роки я дійсно вчився, дуже багато чого пам’ятаю досі з теорії і практики, особливо з практичних занять 2 курсу з предмету “Аналітична хімая”. У майбутньому самезацїею спеціалізаціею отримаю диплом.
Я був членом студ ради факультету, але про цей епізод пізніше, бо зараз не про це.
Десь під кінець другого курсу я зрозумів що усе це моє, мені подобаеться і я точно буду отримувати бакалавр. Я трішки не згодний з методом навчання в наших вишах саме хімії, бо я би почав вивчення курсу з Фізхімії а завершував неорганічною хімією. Може саме так навчають зараз, але поки я навчався було саме так.
Викладачі в нас були як і усюди. Про них і хороше і погане писати не буду, бо вони різні, як і усюди. Хтось подобався більше, хтось менше. Але особисто мене тішило, що наші молоді викладачі були досить “на відмінному рівні”, знають англійську, комунікабельні, вимогливі. Але, як і завжди, не всі. Так саме як і викладачі більщ старшого покоління.
На першому курсі я думав що після підготовки до ЗНО у 4х поверховій будівлі хімфаку ДонНУ, 5 хімічних лабораторій - замало, але як виявилось мені цього достатьо.
Мешкав у гортожитку усі 4 роки. Про нехтування особистим простором піхніше якось
Загалом Бакалавріатом я залишився дуже задоволеним. Не жалкую жодної хвилини, хоча іноді були, ну дуже незрозумілі завдання та вимоги. Але я більш ніж впевнений що про це напише будь-хто після 5 років випуску.
Забігаючи наперед скажу, що я вступив на магістратуру, знову на бюджет, але мене відрахували - бо я семестр не з’являвся у виші, і не закрив академічні борги.
На третьому курсі я пішов працювати в IT у компанію openGeeksLab
Огляд після 5 років з моменту завершення навчання
Дивіться, я Вам скау так, що я прийшов в університет з певними особистими цілями, та я їх повністю отримав, але щей на додачу сформував певний “фільтр” черз який я дивлюсь на світ.
“Лабораторне мислення” я так називаю навичку яку я отримав при навчанні. Для мене це такий комплекс методів при яких ти не просто розумієш усю картинку та розкладаешпо поличкам, це ніби ти відкриваеш багатошаровий сейф без ключа, а лише виключно опираючись на свої знання та аналіз.
У сучасному житті хімія допомагає мені усе спрощувати,та максимаьно розгалужено дивитись на проблеми.
Один з найважливіших аспектів навчання які я маю висвітлити - це низкий уровень або зовсім відсутність сучасного обладнання, що затрудняє проведення досліджень і навчання за сучасними методами. Хоча це ситуація притаманна не лище моему рідному вишу. Як показує спілкування з іншими екс-студентами таке скрутне становище більш-менш по всій країні.
Ще одним,як на мене, не менш валивим чинником стало те що в нас низька оплата праці та відсутність стимулів для викладачів хімії, що чсказується на якість навчання та рівень мотивації студентів. І це досить вагомо, поза як в мене були дуже класні молоді викладачі. Дійсно відважні люди що вирішили будувати карьеру науковця в Україні. Але я розумію що за свою працю вони отримують маленькі копійчини
Це один аспект - роби аби щось робити! Або не мотивована праця. Це зараз я такий розумний і ве з більш ширшою картинкою та розумінням хіміії. можу чітко обгрунтувати мету кожного досліду і так далі, а в період навчання я мав логічні хиби та питання, на які мені ніхто, ну майже, не дава відповідь.
Скажу чесно, я пішов до студ ради бо там усе просто - є план - робиш - результат, в лабораторії: методика - робиш - результат. У професії до результату який більш менш - йти років 20.
Перший запис у трудову
Якось в літку я пропрацював на заводі. лаборантом. 12 годині зміни. Низька заробітнчя плата, при тому що ти упахуєшся. Управління лабораторією яке вже давно забуло про слово “радість”. Я напевно більше всіх чекав завершеня трудового договору аби здихатись цього та забути що така робота існує, бо це тупо не про що. А головне зарплата низька та перспектив нуль, хоча всі казали що ти хлопчик - ти швидко просунешся. Ага, через років 5-7, а до цього засунь свої плани та карьеру до дупи.
З цього дуже незв’язного потоку інформації випливає найбільша проблема сучасної хімічної індустрії - вкрай малі зарплати. Я дійсно не розумаю, чому труд людей з вищою освітою так низько цінується? Це ж ну просто абсурд!
Життя та робота на Европейський та Австралійський ринок, показала мені як це має усе бути влаштовано.. Що якщо в тебе є підтверджена вища освіта, то будь ласка, ось тобі ганатований мінімум нижче якого точно не впадеш
І це просто головна причина чому я не продовжив свій шлях у цій індустрії!
Також, зазначу, що люди з якими я співпрацював, а ще й менеджмент який керував процесами аналітики, м’яко каучи за рівненм базових знань не дуже. ( і це я ще підбираю епітет)
Так я вірю, що у майбутньому, після перемоги, це зміниться, і ситуація з заробітніми платами також. Я навіть готовий розглядати поверненяч до професії з часом. Навіть, якщо для цього потрібно буде пройти нострифікацію диплому - ок, без питань.
Ще в мене в планах всеж таки завершити нвчання в магістратурі у майбутньому, десь у 27-30 років, поки я не зможу створити власний капітал щоб цілком зусередитись на навчанні.
Промисловість
Для мене це дуже цікаве питання адже я сам з родини інжинерів які працювали на великих виробництвах. Ще в дитинстві я багато с батьком подорожвав по країні і він розказував мені багато цікавих речей про виготовлення різних смол та полімерів
Станом на зараз, та й взагалі, давайте будемо реалістами, справи не дуже. так наші виробництва працюють. Так, ми займаемо що хімічна промисловість є однією з найбільш важливих галузей економіки України, яка забезпечує значний обсяг валового внутрішнього продукту. Але як я і писав трішке вище, ми вже давно не модернізуємо технології, не оновлюемо матеріальну базу; і це я тільки згадав перше, що сильно тригернуло мене під час екскурсій та навчання.
І це все за умов, коли Україна має значні запаси мінеральних ресурсів, які є необхідними для хімічної промисловості, такі як калійна сіль, фосфорити, кам'яне вугілля. Хімічні підприємства виробляють широкий спектр продукції, яка знаходить застосування в різних сферах життя, включаючи ліки, пестициди, мінеральні добрива, харчові добавки, полімерні матеріали та інше. Я дивися аналітику та єкономічні прогнози щодо післявоеного відновлення галузі в країні. Дуже хочу аби Усе що там написали - справдилося, позаяк для мене це дуже болюче питання. Зичу всім щоб ми росли й росли, і тільки закріплювали провідні позиції на світовому ринку, це поліпшить ставлення до працівників моєї сфери в першу чергу.
Скрутне становище індустрії провокує те що наш потенціал у цьому не до повноти розкривається. А це мене пригнічує. Також зазначу що моя професія не є приститижною та шанованою у суспільстві, а це теж впливає на загальний стан та мотивацію навчатись, створювати нові кадри та хочь якимось чином підіймати заробінтю плату для спеціалістів.
Ще один чинник - це те що люди кажуть, що ми забруднюемо навколишне середовище, і це правда! Але якщо ми будемо модернізувати технології, оновлювати матеріальну базу та методики - це дозмолить мінімізувати шкідливий вплив на природу. Хімія як наука не стоїть на місці, і кожне десятиліття з’яляеться просто купа нових провідних методик.
Взагалі стосовно міфологізації навколо хімічної промисловості нам слід якось поговорити окремо, бо насам перед усе що я бачу в публічному просторі, або маячня або не відповідає дійсності.
Зараз працюючи у сфері цифровізації та діджиталізації процесів взаємодій я можу за місяць отримати стільки скільки би я отримав за 4-5 місяців працюючи інжинером у хімічній лабораторії.
