У цій публікації описано розвиток та стан справ російської енергетики, як удари ЗСУ впливають на ОЕС (об’єднану енергосистему рф), також описано структуру, слабкі місця, підводні камені. окремим блоком про умови за яких російська федерація зазнає руйнівних наслідків в результаті ударів ЗСУ
Енергетична інфраструктура Російської Федерації станом на 2024–2025 роки стрімко занепадає та деградує. Єдина енергетична система (ЄЕС), що створювалася як стійка система ще за радянськими стандартами, стикається із викликами, на які вона не здатна відповісти або не готова. Рф відчуває гостру потребу в ресурсах які вона не здатна задовольнити. Серед ресурсів та викликів основною є: фізичний знос, втрата західного енергобудівного та виробничого ринків.
На початок 2025 року встановлена потужність електростанцій ЄЕС росії становить 263,7 ГВт. Попри загальний профіцит потужності, система страждає від географічного та технологічного дисбалансу.
263,7 ГВт — це формальна потужність, яка на практиці оцінюється у 200 ГВт через суттєве обмеження технічним станом та структурою генерації.
Окрім загальної об’єднаної енергосистеми є ще й “окружна” система енергетики, а її європейська частина поділена на південь та північ(північний захід)
ОЕС Північного Заходу є профіцитним регіоном. У 2024 році виробіток там склав 115,5 млрд кВт-год, тоді як споживання — лише 100,4 млрд кВт-год.
В ОЕС Півдня ситуація протилежна — споживання у 2024 році зросло на рекордні 4,9%, а у 2025 ще 7%, що є найвищим показником у країні. Вже у 2024 році в умовах ремонтів там прогнозувався дефіцит у 219–513 МВт.
Енергія з профіцитної півночі не може потрапити на дефіцитний південь через обмежену пропускну здатність магістральних ліній. Ключові обмеження на лініях перетоку електроенергії 330 кВ між Центром та Північним Заходом, а також на лініях 220 кВ «Чайкино — Михайловка» на півдні. Через це південні регіони змушені жити в режимі віялових відключень, навіть якщо на півночі працюють зайві блоки АЕС.
На чому тримається система об’єднаної мережі?
ЄЕС росії складається з 7 об’єднаних систем (Центр, Південь, Північний Захід, Середня Волга, Урал, Сибір та Схід), з’єднаних високовольтними лініями 220–750 кВ. Європейська частина тримається на перших трьох: Центр, Південь, та північний захід.
Округ півдня залежить від Ростовської АЕС та транзиту з Центру через перевантажені лінії перетоку «Чайкино — Михайловка»
В ОЕС Центра спостерігається найвища в країні частка атомних електростанцій. АЕС забезпечують базове навантаження, але мають і великий недолік: вони мають значні обмеження та не можуть швидко збільшити або зменшити генерацію енергії при різких коливаннях попиту або аваріях. Це створює ризик розпаду системи при виході з ладу гнучких ГЕС або ТЕС.
ОЕС Північ (північного заходу) є донором для Центру та півдня рф значної кількості енергії особливо влітку. Теж мають недолік зі значними обмеженнями, а також ускладненою системою перетоку енергії в центр та південь рф.
Автотрансформатори потужністю 750 кВ це основний пристрій міжсистемних зв’язків.
Системна деградація проявляється у фізичному зносі мереж, що досягає 80% у ключових регіонах, та в технологічній ізоляції після виходу Siemens і GE, що робить сучасні парогазові установки фактично не ремонтопридатними на фоні постійних затримок виробництва вітчизняних турбін ГТУ-170 до 2025–2027 років. Схематично система в європейській частині тримається на профіцитному Північному Заході (115,5 млрд кВт-год виробітку при споживанні 100,4 млрд кВт-год) та дефіцитному Півдні, де споживання зростає на 4,9–7%, проте передача потужності блокується «вузькими місцями» магістральних ліній 330 кВ між Центром та Північчю і 220 кВ «Чайкино — Михайловка», що перетворює регіональні аварії на системні колапси. Вразливість посилюється «ядерною жорсткістю» ОЕС Центра, де найвища в країні частка негнучких АЕС не дозволяє маневрувати потужністю при виході з ладу маневрених ГЕС/ТЕС або ключових міжсистемних автотрансформаторів 750 кВ
Слабкі місця, вразливість, залежність та виклики ОЕС рф
Енергетична архітектура ОЕС має величезну та вразливу систему опорних вузлів прозваного “ключем колапсу”. Надмірна залежність від опорних станцій перетоку та сполучення потужністю 750 Кв формує собою величезну діру і загрозу. Енергетики скаржаться на недостатню кількість, гнучкість та відсутність диверсифікованих ліній. Після інциденту на Ростовській АЕС енергосистема зазнала критики від експертів та працівників з причини відсутності гнучкості атомних блоків, вихід з ладу якого на Ростовській АЕС у липні 2024 року спровокував миттєвий системний колапс на всьому Півдні через перевантаження мережі «Чайкино — Михайловка» яка була нездатна покрити потребу і зруйнувала цілу систему. Ситуація погіршується у прифронтових зонах, де газові турбіни General Electric LM2500+ фактично стали тягарем. Причиною цього стала санкційна ізоляція яка унеможливлює постачання оригінальних компонентів, а внутрішні спроби сервісу від «Росатома» не здатні компенсувати фізичне руйнування агрегатів (після ударів ЗСУ). Через це енергетична інфраструктура міста Білгород СТАЛА ПАСТКОЮ висмоктуючи стратегічні резерви компонентів для ремонту та заміни обладнання яке замінити/придбати/обслужити стає справжнім викликом.
Стан основних фондів російської енергетики характеризується критичним рівнем фізичного та морального зносу. У деяких мережевих компаніях, таких як ПАТ «Россети Сибирь», середній знос мереж досяг 80%, що є критичним значенням, яке загрожує системною надійністю. Проблеми з тарифним регулюванням не дозволяють компаніям у повному обсязі виконувати ремонтні програми, не кажучи вже про будівництво нових ліній. За даними Міністерства енергетики РФ, понад половина обладнання в розподільчих мережах потребує негайної заміни, що призвело до зростання аварійності на 23% за останній звітний період. Середній показник зносу всієї мережевої інфраструктури холдингу перевищить 60% до 2025 року. Фізичний знос генеруючих потужностей оцінюється у 65–70%, при цьому більше як половина (54%) всіх потужностей були введені в експлуатацію понад 40 років тому.
Як в такому стані існує енергосистема?
Енергосистема РФ продовжує функціонувати при критичному зносі завдяки поєднанню величезного радянського резерву потужності, жорсткого централізованого управління та стратегії «жертовного» відключення споживачів. Встановлена потужність ЄЕС РФ становить близько 200 ГВт, тоді як історичний максимум споживання у 2024-2025 році не перевищував 168 273 МВт (останні дані). Системний оператор використовує трирівневу вертикаль управління для миттєвої ізоляції аварійних ділянок застосовуючи графіки відключення електроенергії надаючи перевагу центральній окружній системі в яку входить Москва.
Для підтримки роботи іноземних турбін Siemens та General Electric використовуються схеми реверс-інжинірингу та сервісні центри «Росатома» (РІР Енерго), які навчилися виконувати капітальні ремонти без участі виробників, хоча це лише відтерміновує остаточний вихід техніки з ладу.
Росіяни працюють, концентруючи потуги на диверсифікації та створення вітчизняної турбіни ГТУ-170 яка б зняла залежність від іноземного виробництва.
Проєкт ГТУ-170 виробництва «Силових машин» є центральною ланкою стратегії «технологічного суверенітету» РФ, покликаною замінити турбіни Siemens та General Electric, проте його впровадження супроводжується системними затримками та виробничим дефіцитом. Наразі існують дві модифікації: базова ГТУ-170.1 (155,3 МВт, ККД 34,1%) та перспективна ГТУ-170.2 (170 МВт, ККД 35,1%), де планується підвищення ефективності шляхом оновлення системи охолодження та геометрії лопаток. Попри інвестиції обсягом понад 25 млрд рублів, перша комерційна турбіна для Нижньокамської ТЕЦ не була введена в дію у 2024 році — її запуск зміщено на 2025–2026 роки, а за неофіційними даними на об'єкті — до 2027 року. Першим реальним експлуатантом може стати Каширська ГРЕС, де у 2025 році на фундаменти було встановлено перші два блоки ГТУ-170.1, хоча їх постачання затрималося на чотири місяці через критичний брак заготовок та складнощі у виготовленні литих лопаток. Виробничий цикл кожної машини, що складається з понад 10 000 деталей, обтяжений відсутністю досвіду тривалої комерційної експлуатації, що на фоні недопоставки 11,2% потужності ЄЕС через неготовність обладнання створює ризики масових аварійних зупинок на етапі обкатки. Хоча РФ намагається освоїти нанесення термобар'єрних покриттів власними силами та розглядає співпрацю з іранською компанією Mapna (турбіни B2MAP), плани виходу на серійне виробництво 10 одиниць на рік до 2027 року виглядають сумнівними через санкційну ізоляцію та деградацію інженерної бази.
Іранська компанія Mapna має багаторічний досвід роботи під санкціями та з обмеженнями чим ділиться з рф в обмін на інший досвід та ресурси.
Найбільші виклики, слабкі місця та реакція ЗСУ
Найбільш вразливою другорядною складовою є Відкриті розподільчі пристрої (ВРП) та високовольтні автотрансформатори 750 кВ, знищення яких на опорних підстанціях на кшталт «Белого Раста» (яка живить логістику РЖД) або «Ленинградской» паралізує міжсистемні перетоки та унеможливлює видачу потужності від АЕС. Додатковим системним впровадженням сирих імпортозаміщенних SCADA-систем що мають критичні вразливості, які дозволяють через DoS-атаки маніпулювати автоматикою захисту та провокувати розпад мережі на ізольовані райони, що особливо небезпечно для Орловського енерговузла, який забезпечує живлення нафтоперекачувальних станцій «Дружби».
Географічний розрив між Північчю та Півднем у поєднанні з обмеженою пропускною здатністю магістральних ліній та технологічною деградацією робить систему вкрай чутливою до зовнішніх впливів. Виведення з ладу ключових вузлів 750 кВ у моменти пікових навантажень здатне перетворити локальні дефіцити на системний блек-аут.
Виведення з ладу ТЕЦ із західними турбінами як результат ударів ЗСУ у Бєлгороді є критичним, оскільки термін їх відновлення або заміни на вітчизняні аналоги (ГТУ-170) вимірюється роками через постійні затримки виробництва.
Успішні атаки на ВРП Новочеркаської ГРЕС у 2024 році продемонстрували, що пошкодження розподільчої інфраструктури є ефективнішим за прямі удари по турбінах де станція залишається цілою, але не може віддати енергію в мережу, що створює дефіцит у цілому окрузі.
У Курській області 4 листопада 2025 року та 16 жовтня 2025 року було зафіксовано серію ударів по об'єктах енергетики, що призводили до локальних блек-аутів. У Бєлгородській області систематичні атаки на вузли розподілу спричиняли тривалі перебої з водопостачанням та електрикою.
У Листопаді 2025 року удар по Рязанській ГРЕС призвів до повного знищення 4-го та 5-го енергоблоків. Це друга за потужністю ТЕС у Центрі РФ. Втрата блоків такого класу (300–800 МВт) створює стійкий дефіцит у Московському та Рязанському вузлах, який неможливо перекрити в короткий термін.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ПІДСУМОК:
При продовженні системної роботи по енергетиці, єдина енергосистема перетвориться на сукупність ізольованих районів. У надлишкових районах доведеться зупиняти блоки АЕС, а в дефіцитних почнеться неконтрольований колапс інфраструктури. Це не призведе до повних блекаутів, але буде мати абсолютно історичний та ключовий вплив російської армії далі воювати проти України.
Безперебійне живлення стратегічних об'єктів, нафтопроводу, заводів ОПК стане неможливим через каскадні аварії в загальній мережі. Через санкції РФ не зможе відновити систему до довоєнного рівня, що призведе до тривалого «технологічного середньовіччя» в енергетиці на десятиліття.
Україна здійснює в довгостроковій перспективі умови при яких російська федерація не здатна буде забезпечити умови для ведення бойових дій. Економічно, енергетично та ідеологічно це створюватиме тиск як на фронті, так і на політичній та геополітичній арені, що або дозволить отримати успіх Україні в політичних справах, а також отримати успіхи на фронті.
На матеріал та його написання було витрачено кілька діб часу для аналізу та структуризації тексту *в тому числі за допомогою текстової моделі штучного інтелекту*
Будемо вдячні за ваші відгуки, коментарі та фінансову підтримку цієї публікації.
https://send.monobank.ua/jar/5dACyyVNFj
або по номеру картки: 5375411204301381
Для тих хто дочитав цей текст до кінця бонус в вигляді смішної знахідки:
