Чому історія Кременовської та Святогора потребує уваги?
Поки Служба безпеки України регулярно попереджає про нові методи роботи російських спецслужб, варто пам'ятати: загроза не завжди приходить у військовій формі чи через диверсійні групи.
Дедалі частіше вона маскується під громадську діяльність, експертні оцінки, боротьбу за безпеку або захист суспільних інтересів.
Саме тому історія Ірини Кременовської та Олексія Святогора виходить далеко за межі теми догхантерів.
Російські спецслужби змінюють тактику
3 липня 2026 року СБУ повідомила, що російські спецслужби масово намагаються вербувати українців, представляючись співробітниками СБУ, Національної поліції чи інших державних органів.
Людей залякують вигаданими кримінальними справами, психологічно тиснуть, а потім намагаються використати для підпалів, диверсій та інших злочинів.
Про це також повідомили АрміяInform та Укрінформ із посиланням на СБУ.
Однак інформаційний вплив не завжди здійснюється настільки відкрито. Часто він працює через людей, які позиціонують себе як експерти або громадські діячі.
Чому увагу привертають Кременовська та Святогор
У червні 2025 року Комітет Верховної Ради з питань свободи слова розглянув звернення громадської організації «Стоп Нелегал» щодо діяльності Ірини Кременовської та Олексія Святогора.
Про це повідомили українські видання «Факти» та Gordon.
У зверненні порушувалися питання можливих ознак антиукраїнської діяльності, інформаційного впливу та потенційних ризиків для національної безпеки.
Сам факт розгляду такого звернення свідчить про те, що ця історія давно вийшла за межі звичайного суспільного конфлікту.
Хто така Ірина Кременовська
Публічно Ірина Кременовська представляє себе як кандидатка юридичних наук, авторка численних наукових праць та експертка з питань деструктивних культів.
Втім, її біографія містить факти, які викликають запитання.
У 2016 році видання ZN.ua повідомило, що Кременовська разом із Олексієм Святогором була серед засновників громадської організації «Союз журналістів-догхантерів».
Організацію навіть встигли зареєструвати, однак уже менш ніж через півтора місяця Міністерство юстиції скасувало її реєстрацію.
Фактично йшлося про спробу легалізувати структуру, яка відкрито асоціювала себе з догхантерським рухом.
Одеський епізод
Ще один показовий випадок стався у 2016 році.
Видання «КиївВлада» повідомляло, що Святогор і Кременовська планували приїхати до Одеси для так званої «зачистки диких псів».
Того ж часу журналісти згадували про шість кримінальних проваджень, відкритих в Одесі через отруєння тварин і жорстоке поводження з ними.
Окремо цей епізод міг би виглядати випадковістю. Проте разом із іншими фактами він формує цілісну картину.
Звідки взявся нік «Капібара»
У старих архівах зоозахисників та інтернет-форумів Ірину Кременовську пов'язують із ніком «Капібара».
Зокрема, у пошуковій видачі UaVet міститься згадка:
«Ирина Кременовская, Донецк, "Капибара" на сайте собакоубийц».
Сам по собі цей факт не є доказом, однак він заслуговує на увагу журналістів і правоохоронців у межах комплексної перевірки.
Чому виникають питання до Святогора
Олексій Святогор протягом багатьох років був однією з найвідоміших постатей українського догхантерського руху.
Українські медіа неодноразово цитували його висловлювання щодо фізичного знищення безпритульних собак.
Також він фігурував у кримінальному провадженні за статтею, пов'язаною з пропагандою культу насильства та жорстокості.
Крім того, саме Святогор разом із Кременовською був серед засновників «Союзу журналістів-догхантерів».
Чому догхантерська тема важлива для національної безпеки
На перший погляд може здатися, що жорстоке поводження з тваринами не має стосунку до гібридної війни.
Проте механізм виглядає дуже схожим.
Спочатку формується образ небезпечної групи.
Потім цю групу дегуманізують.
Після цього насильство починають пояснювати як необхідний спосіб захисту суспільства.
У догхантерській риториці такою мішенню були безпритульні тварини.
В антикультовій — це можуть бути «секти», «деструктивні організації» або інші групи людей.
Змінюються лише об'єкти. Сам механізм залишається однаковим.
Чому це важливо саме зараз
Під час війни будь-які інформаційні кампанії, що розпалюють ненависть, створюють образ внутрішнього ворога або поляризують суспільство, можуть використовуватися на користь держави-агресора.
Саме тому діяльність осіб, які мають значний медійний вплив, позиціонують себе як експерти та одночасно фігурують у подібних історіях, потребує відкритої журналістської уваги й ретельної правової перевірки.
Історія Кременовської, Святогора, догхантерського руху та створення «Союзу журналістів-догхантерів» — це вже не лише питання захисту тварин.
Це історія про те, як радикальна риторика може набувати вигляду експертності, а інформаційний вплив — маскуватися під турботу про безпеку суспільства.
Бо сучасна війна ведеться не лише на полі бою. Вона триває також у медіа, громадській думці та інформаційному просторі.
