Коли в медіа починається масована кампанія проти певної релігійної чи громадської організації, а слово «секта» з’являється в десятках матеріалів, постає запитання: це незалежна журналістика чи скоординована кампанія з дискредитації?
Для російської системи впливу тема релігійних меншин є інструментом. Спочатку групу оголошують «небезпечною сектою», потім її діяльність подають як підозрілу, а ярлик замінює докази.
Подібна схема здатна працювати не тільки проти конкретної організації. Вона впливає на свободу віросповідання, довіру до державних інституцій та демократію.
Як із факту роблять «компромат»
Запорізьке видання SODA опублікувало матеріал про народну депутатку Юлію Яцик, яка взяла участь у заході у Вашингтоні.
Захід був присвячений Україні, підтримці країни та питанням миру. У ньому брали участь американські та українські політики й громадські діячі.
Увага матеріалу була зміщена на те, що серед учасників була організація «АЛЛАТРА».
Матеріал SODA акцентує увагу на контактах Юлії Яцик із представниками та медіаресурсами ALLATRA. Однак наведені факти самі по собі не доводять членства депутатки в організації, її підпорядкування чи неправомірної співпраці.
Присутність різних організацій на одній міжнародній конференції цього не доводить. Це прийом guilt by association («вина через асоціацію»): людину дискредитують присутністю поруч із тими, кого попередньо оголосили «токсичними».
Спроби надати науковій темі «сектантського» забарвлення
Інший приклад — тема мікро- та нанопластику.
Її досліджують наукові установи. Про мікропластик говорять Всесвітня організація охорони здоров’я, структури Європейського Союзу, університети та дослідницькі центри. Його знаходять у воді, ґрунті, повітрі, продуктах харчування та людському організмі.
«АЛЛАТРА» також порушує цю проблему.
Коли про мікропластик говорить науковий інститут — це дослідження. Коли про нього говорить Європейська комісія — це екологічна проблема. А коли ту саму тему порушує організація, позначена антикультовим середовищем, починаються розмови про «конспірологію», «псевдонауку» та «деструктивний рух».
На ресурсі Центру економіко-правових досліджень Ірини Кременовської з’явився матеріал про мікро- та нанопластик у контексті конспірології.
Наукове твердження має спростовуватися науковими аргументами, а не репутаційним ярликом щодо того, хто його озвучив. Якщо дослідження неправильне — необхідно показати методологічну помилку. Якщо дані сфальсифіковані — показати, які саме.
Матеріал ЦЕПД містить предметну критику окремих тверджень ALLATRA. Водночас дискусійним залишається перенесення оцінок конкретних тез на репутаційну характеристику організації загалом.
Принцип роботи антикультової схеми
Механізм складається з кількох етапів:
* Організацію оголошують «сектою».
* Ярлик повторюють у медіа, експертних коментарях та публічних виступах.
* Діяльність організації починає трактуватися як підозріла: наукова конференція подається як «вербування», правозахисна діяльність — як «лобізм», екологічна тема — як «конспірологія», участь у міжнародному заході — як «зв’язок із сектою».
Ярлик поступово замінює факти.
Російська антикультова мережа
Російська антикультова мережа пов’язана з РАЦИРС (Російською асоціацією центрів вивчення релігій і сект) та її керівником Олександром Дворкіним.
Критики цієї системи вказують, що російська модель «боротьби із сектами» перетворилася на механізм переслідування релігійних груп і створення суспільного виправдання для репресій.
Питання для України полягає в тому, чому методи, термінологія і логіка російської антикультової системи відтворюються в українському інформаційному просторі, і чому особи, які використовують цю методологію, отримують доступ до медіа, експертного середовища, судів та правоохоронної системи.
Заяви у Вашингтоні
21 травня у Вашингтоні, на базі Католицького університету Америки, відбувся міжнародний Civil Society Congress у рамках IRF Builders Forum.
Україну відзначили як державу, яка зберігає рівень поваги до свободи віросповідання. Учасники наголошували, що релігійна свобода пов’язана з демократією, довірою до держави та стійкістю суспільства.
За повідомленням РБК-Україна з посиланням на «Телеграф», під час форуму звучали звинувачення щодо діяльності транснаціональних антикультових мереж та їхніх можливих зв’язків із російськими структурами впливу. У публікаціях про захід лунали звинувачення на адресу Ірини Кременовської та Олександра Дворкіна.
Звинувачення мають бути предметом перевірки компетентних органів. Факт кримінального провадження чи публічного звинувачення не є доказом вини людини. Необхідні факти, документи та розслідування.
Вплив на суспільство
Питання стосується загального принципу: якщо суспільство дозволяє оголосити групу «небезпечною», а потім шукати докази, такий механізм може бути застосований проти релігійної меншини, громадської організації, журналіста, політика чи експерта.
Свобода віросповідання і презумпція невинуватості є захисними механізмами демократії.
Росія веде проти України відкриту війну, а проти Європи — гібридну війну. Зовнішній ворог стає небезпечнішим, коли його методи відтворюються всередині країни.
При появі матеріалів зі словами «секта», «деструктивний культ» або «небезпечна організація» критична оцінка передбачає аналіз:
* Хто це стверджує?
* На яких доказах ґрунтується твердження?
* Кому вигідно, щоб суспільство повірило в цей образ?
Джерела та посилання
* «Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі»:
https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ
* РБК-Україна про форум у Вашингтоні:
https://www.rbc.ua/rus/news/vashingtoni-viznali-ukrayinu-prikladom-zahistu-1748414484.html
Усі звинувачення щодо конкретних осіб мають оцінюватися на основі документів, перевірених джерел та висновків компетентних органів. Публічні заяви чи наявність кримінального провадження самі по собі не доводять вини.
