Я, як людина, яка не бачила першого фільму з цієї франшизи, можу поділитися своїми враженнями про спін-оф.
Не знаю, чи фінальна версія цього тексту буде зі спойлерами, тому, якщо ви не бачили фільм, раджу спочатку глянути його.
І так, «Роузи» — чорна комедія. Побачивши трейлер до фільму, мені спочатку сподобався тандем Бенедикта Камбербетча та Олівії Колман. Реально, перша думка була: «Нарешті кіно про зрілі пари та їхні стосунки»!? Глянувши трейлер, я успішно забула про прем’єру, і лише цими днями цей фільм знову потрапив у мої рекомендації. Я не стала нехтувати цією можливістю й у недільний вечір переглянула цей фільм. Не надто пам’ятала трейлер, але занурилася в перегляд.
Ми маємо двох дорослих людей, двох професіоналів своєї справи — Тео та Айві. Для них одна їхня зустріч вирішила все подальше життя. За сюжетом глядачеві не показують довгих романтичних сцен, як зароджувалися їхні стосунки. Все набагато простіше — одна іскра, й ви вже кохаєтесь на складі продуктів у ресторані. Уже з їхньої першої зустрічі мені сподобалося, що вони не прикидалися тими, ким вони не є.
Але далі бачимо переїзд до США, виховання дітей, роботу архітектором Тео та Айві, яка губить свої мрії у плеканні домашнього вогнища. Тут уже проявляються перші маски подружжя. Кожен із них уже має певні недомовки та образи, але прямо про них не каже своєму партнеру. Навіть їхні друзі бачать щось неладне.
Явні суперечності проявляються у вихованні дітей. Тут Айві й Тео мають різні погляди на спосіб життя своїх близнюків. Проте сяк-так, але їм вдається знаходити спільну мову.
У вирії своїх амбіцій Тео дарує Айві ділянку для майбутнього ресторану, про який вона так сильно мріяла. Здається, щаслива сімейна картина... Проте Тео зазнає найбільшої професійної невдачі та втрачає все. Він у розпачі та розгублений. У той час у його дружини справи з рестораном тільки йдуть угору. Тут у гру вступає всім відома заздрість. Але Тео не поспішає показувати свої справжні емоції. Він погодився замінити Айві в домогосподарстві та вихованні дітей, поки вона, успішна рестораторка, забезпечуватиме їхню сім’ю. І тут мені саме дуже сподобалося те, що події зрозумілі кожному, а емоції в них притаманні справжнім людям, а не написані для персонажів фільму. Так, є лицемірство, певне прикидання, але, сидячи перед екраном, не втрачаєш ниточку сюжету.
Настає момент, коли кожен із них уже каже вголос про наявність сімейних труднощів. І тут, звісно, за сценарієм можна було розтягувати цей драматизм, але ні. Нам показують намагання врятувати шлюб. І на сеансі в консультантки зі шлюбу вони остаточно провалюють цей екзамен.
Дивлячись цю сцену, я можу подумати, що ці двоє ніколи не були тією щасливою сім’єю з картинки. З їхніх вуст лилися образливі слова одне одному, проте вони обоє перетворили все на жарт. Хоча кожен із них, коли почув про себе жахливі речі, заглибився в образи та розпач. У цей момент ніхто з них не готовий ухвалити рішення розійтися. Тому як останню спробу врятувати їхній шлюб Айві просить Тео побудувати для них будинок, на який вона дає гроші. Ось він, зірковий час Тео, архітектора, який після великої невдачі готовий запалити свою зірку знову. Але хто ж сказав, що їхні проблеми зникнуть із новим домом на березі океану? Кожен із них так і залишається у своїй бульбашці, і нічим хорошим це не закінчується…
На новосіллі Айві вже не стримує своїх емоцій і робить по-справжньому неповоротні речі. Починається ворожнеча. У цій сцені здається, що все якось занадто драматично, аж місцями смішно. Проте, на мою думку, такий розвиток дає глядачеві змогу прожити емоції героїв, якими б вони не були.
Після однієї ситуації, яка трапляється з Тео, він отримує певне просвітлення та розуміє, що жити далі так не можна. Він хоче розлучитися з Айві й хоче собі лише будинок. Не так усе просто, бо Айві в люті, звісно, не бажає віддавати йому дім. Тут обох героїв можна зрозуміти: Айві дала свої гроші на їхнє сімейне гніздечко, а Тео як архітектор утілив усі свої мрії та вклав увесь професіоналізм у цю будівлю.
Не бажаючи поступатися один одному, вони перетворюють життя кожного на кошмар при температурі 40. І тут дійсно твориться щось дике та жорстоке, проте повертаємося до думки, що це «чорна комедія», і не таке побачиш. Чи хтось із них перемагає в цій битві? Ні. Обидва втрачають усе. Тео навіть вдається до крайнощів, щоб змусити Айві віддати йому будинок. І цей вчинок доводить Айві до відчаю, й вона бере до рук зброю… На цьому моменті можна подумати, що це вже не сімейна сварка, а кримінальний трилер, але це не так.
У гонитві один за одним вони трощать пів будинку, але в момент, коли здається, що ситуацію вже не врятувати, приголомшений Тео зізнається у своєму коханні до Айві попри все пережите, й жінка кладе зброю та також каже, що відчуває те саме. Можна було написати «хепі-енд» і закінчити на цьому, але кінець історії досить неординарний, бо той вогонь, який ці двоє запалили, не вщухає.
Після перегляду мені напрочуд запам’яталася динаміка в цьому фільмі. Так, є кліше, і типовий «американський гумор» нікуди не подівся. Але під час перегляду були зрозумілі емоції персонажів. А тандем Камбербетча та Колман лише підсилив цей інтерес. Було цікаво спостерігати за їхніми суперечками та сценами загалом. І цей фільм — гарна можливість помислити про труднощі людського життя, і не тільки сімейного.
