Вступ
Українсько-російська війна, яка почалася в лютому 2022 року, стала однією з найбільш серйозних і складних криз у Європі в XXI столітті. Цей конфлікт має низку наслідків, які поширюються на різні сфери життя України. Одна з найбільш болючих точок, що зазнала впливу, - Чорнобильська аварія та Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС). У цьому мультимедійному лонгріді я розгляну, як сама війна та її наслідки вплинули на Чорнобиль та ЧАЕС, а також на життя людей, які пов'язані з цим.
Чорнобильська аварія: сучасний стан
Історія події
Чорнобильська аварія сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій поблизу міста Прип'ять на території Української СРСР, що належала до Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Аварія сталася під час тестування реактора № 4, коли через порушення управління реактором відбулася сильна експлозія та пожежа, що призвела до зруйнування реактора.
Внаслідок аварії величезна кількість радіоактивних матеріалів, зокрема цезію-137 та стронцію-90, була викинута у повітря та розносилася великими відстанями. Радіоактивне забруднення охопило значну частину України, Білорусі, росії та інших сусідніх країн, а також далекі території Європи.
Сучасний довоєнний стан Чорнобилю
За словами Сергія Паскевича, заступника директора Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, в даний час, майже 40 років після аварії, Чорнобиль все ще залишається нагадуванням про трагедію та має велике значення як символ ядерної безпеки. Однак, ситуація на Чорнобильській АЕС змінилася внаслідок війни та геополітичних подій.
Однією з ключових структур, що займається безпекою та управлінням на території Чорнобилю, є "Об'єднана компанія Чорнобиль" (ОКЧ). ОКЧ відповідає за моніторинг радіаційного стану, проведення робіт з ліквідації наслідків аварії, обслуговування інфраструктури та забезпечення безпеки на території зони відчуження. ОКЧ співпрацює з міжнародними організаціями та фахівцями для забезпечення належного контролю та безпеки.
Вплив українсько-російської війни на Чорнобиль та ЧАЕС
Екологічна загроза
Українсько-російська війна XXI століття призвела до серйозного збільшення екологічної загрози в районі Чорнобиля та Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Росіяни-окупанти, проникнувши на територію України з війною, через Чорнобиль намагались дійти до Києва. Коли зустріли опір, вони почали окопуватись в Рудому лісі, що знаходиться неподалік від ЧАЕС.
За словами Петра Котіна, керівника «Енергоатому», це призвело до серйозного погіршення радіаційної ситуації в районі Чорнобиля. Військові дії, включаючи обстріли, бомбардування та вибухи, могли спричинити пошкодження інфраструктури, включаючи контрольні пункти та безпекові системи ЧАЕС. Це призвело до підвищення рівня радіації та створювало серйозну загрозу як для військових, так і для цивільного населення.
Крім того, присутність ворожих військ у Рудому лісі призводило до знищення та пошкодження контрольних маркерів, які використовувалися для вимірювання радіоактивного забруднення в навколишньому середовищі. Це ускладнювало моніторинг радіаційного стану та оцінку ризиків для населення та довкілля.
Евакуація та переселення
У зоні бойових дій, яка охоплювала частину території, що була радіоактивно забрудненою внаслідок Чорнобильської аварії, знаходяться населені пункти, які вже були евакуйовані та переселені після аварії. Однак, у зв'язку з ускладненням ситуації через військовий конфлікт, деякі з цих населених пунктів могли знову потрапити в зону загрози.
Війна призводить до зміщення населення та створює нестабільні умови для переселенців, зокрема тих, хто перебував в зонах радіаційного ризику. Багато людей, які вже були евакуйовані з цих районів після Чорнобильської аварії, знову стикались з необхідністю покинути свої домівки та шукати притулок в інших частинах України.
Цей процес евакуації та переселення був пов'язаний з великими труднощами і вимагало забезпечення необхідної інфраструктури, житлових умов та медичного обслуговування для переселенців. Крім того, це ставило додаткові виклики перед вже перевантаженими установами та організаціями, які займаються підтримкою та реабілітацією жертв радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Збільшення ризику радіаційного забруднення
Присутність російських військ та збройних конфліктів у районі Чорнобиля створювало серйозну загрозу збільшення ризику радіаційного забруднення. Військові операції могли призвести до пошкодження інфраструктури ЧАЕС та порушення безпеки ядерних матеріалів. Це могло мати серйозні наслідки для радіаційної безпеки і здоров'я населення.
Збройні сутички, обстріли та вибухи могли призвести до пошкодження реакторів, систем охолодження та зберігання ядерних матеріалів на ЧАЕС. Такі пошкодження могли спричинити витік радіоактивних речовин і збільшення рівня радіації в навколишньому середовищі.
Володимир Олексієнко, керівник Чорнобильського культурно-інформаційного центру, наголошує, що крім того, воєнні дії могли призвести до зруйнування контрольних пунктів та систем моніторингу радіації. Це ускладнювало відстеження та оцінку рівня радіаційного забруднення в районі Чорнобиля і унеможливлювало своєчасне реагування на можливі загрози.
Присутність ворожих військ також підвищувало ризик незаконного використання радіоактивних матеріалів. Вони могли бути викрадені або використані для створення "грязевих бомб" або інших радіаційних збройних систем. Це створювало загрозу для безпеки не тільки на місцевому рівні, але й на регіональному та навіть глобальному рівнях.
Тільки після вигнання російських військ Збройними Силами України 1 квітня вдалося відновити контроль над ЧАЕС та знизити ризик подальшого радіаційного забруднення. Однак, вплив війни на Чорнобиль та ЧАЕС залишається значним, і відновлення та зміцнення безпеки в цьому регіоні будуть вимагати значних зусиль та міжнародної співпраці.
Реакція міжнародної спільноти на окупацію ЧАЕС
Історія окупації та її вплив
Із початком повномасштабного вторгнення в Україну російські окупанти окопалися у так званому "Рудому лісі" поблизу Чорнобильської АЕС (близько 10 км² вкритої лісом території, прилеглої до ЧАЕС. Місце, де осіла найбільша частка викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора 26 квітня 1986 року. Висока доза радіації призвела до загибелі дерев (переважно сосен) і забарвлення їх у специфічний колір. Створення окупантами фортифікаційних споруд у "рудому лісі" ніяк не вплинуло на радіаційну обстановку, оскільки там усе одно вищий у десятки тисяч разів рівень забруднення, ніж будь-де, ніж, наприклад, у Києві.
Але якщо від окупації "рудого лісу" постраждали тільки самі окупанти, то інші наслідки захоплення території ЧАЕС були суттєвими. За даними Руслана Єрмоленко, кандидата фізико-математичних наук, доцент кафедри ядерної фізики та високих енергій КНУ, зріс радіоактивний фон під час руху важкої військової техніки росіян: тоді здіймався радіоактивний пил. Також виникли пожежі на понад 14 кв. км території навколо Чорнобильської АЕС, спричинені окупантами. В порівнянні із цим копання окопів у районі ЧАЕС не призвело до довготермінових наслідків.
Реакція міжнародної спільноти
Окупована росіянами Чорнобильська зона та окопи в Рудому лісі - перший у світі приклад міжнародного ядерного тероризму. Реагування на таку ситуацію мало бути енергійним, рішучим і відповідати принципам міжнародного права та нормам міжнародних відносин. Найважливішим було - вживати невідкладних заходів для зупинення подальшого насильства, забезпечення безпеки для цивільного населення та запобігання подальшій ескалації конфлікту. Розгортання миротворчих сил, гуманітарна допомога та дипломатичні зусилля мали сприяти відновленню миру, стабільності та безпеки в регіоні. Особлива увага повинна мала бути приділена безпеці Чорнобильської зони та Чорнобильській АЕС. Як наголошує Державне агенство України з управління зоною відчуження та Ярослав Ємельяненко, член агенства, розміщення військових в околицях цієї району збільшувало ризик радіаційної аварії, що мало потенційно катастрофічні наслідки для здоров'я та безпеки людей. Тому важливо було вжити всіх можливих заходів для забезпечення контролю над ядерними об'єктами та негайної евакуації військ з району Чорнобильської зони. Реагування міжнародної спільноти на такий приклад міжнародного ядерного тероризму повинно було бути рішучим, єдиним та базуватися на принципах права та гуманітарних цінностей. Суцільна підтримка суверенітету та територіальної цілісності України, виконання міжнародних зобов'язань та пошук мирного розв'язання конфлікту були та є ключовими факторами в цьому випадку.
Однак, таке не сталося, адже на момент початку війни, в лютому 2022 року, Збройні Сили України, та Україна загалом, не отримали жодних значних дій від міжнародної спільноти, отримавши лише засудження російського вторгнення та військових дій на території Чорнобилю.
Необхідні дії міжнародної спільноти на цю ситуацію
Міжнародна спільнота повинна була реагувати негайно і енергійно, вживаючи відповідних заходів для зупинення подальшого поширення конфлікту та запобігання потенційної ядерної катастрофи.
Ось деякі можливі кроки, які міжнародна спільнота могла розглянути:
Засудження агресії: Міжнародні організації, такі як ООН, Європейський Союз та інші регіональні блоки, повинні були одноголосно засудити вторгнення росії в Україну, а також її дії в Чорнобильській зоні та Рудому лісі. Засудження мало бути супроводжене виразними дипломатичними заявами та санкціями проти росії.
Економічні санкції: Міжнародна спільнота повинна була вжити економічних санкцій проти росії, зокрема заборонити торгівлю озброєнням, ввести обмеження на фінансові операції та зупинити інвестиції в російську економіку. Це могло та суттєво позначилося пізніше на економічному становищі росії та створило тиск на її уряд для зупинення вторгнення.
Миротворча місія: Міжнародна спільнота могла розглянути можливість розгорнути миротворчу місію в Україні з метою стабілізації ситуації та забезпечення безпеки на Чорнобильській АЕС. Ця миротворча місія мала б включати представників різних країн під егідою ООН або іншої відповідної організації. Їхнє завдання полягало б у забезпеченні безпеки на Чорнобильській АЕС, координації гуманітарної допомоги та встановленні контролю над радіаційним станом.
Гуманітарна допомога: Міжнародна спільнота мала б активно надавати гуманітарну допомогу Україні та евакуювати цивільне населення зі зони конфлікту. Це включає надання медичної допомоги, постачання продовольства, води, електроенергії та інших основних засобів існування.
Збір доказів і міжнародне правосуддя: Міжнародна спільнота мала б активно збирати докази про воєнні злочини та порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені російськими військами в Україні та в Чорнобильській зоні. Ці докази все ще мають бути використані для порушення справи перед Міжнародним кримінальним судом або іншими міжнародними механізмами правосуддя.
Дипломатичний тиск: Держави-члени міжнародної спільноти ще тоді повинні були використовувати свої дипломатичні засоби тиску на росію, включаючи висловлювання протесту, введення санкцій, суворих політичних і економічних обмежень, а також звертання до міжнародних організацій для прийняття рішень щодо виконання і зміни політики.
Спільна оборона: Країни, що підтримують суверенітет та територіальну цілісність України, могли розглянути можливість спільної оборонної дії. Це могло включати надання військової допомоги Україні, навчання та консультування її військ, обмін розвідувальною інформацією та забезпечення українським силам безпеки.
Енергетична безпека: Міжнародна спільнота мала працювати над диверсифікацією енергетичних джерел та зменшенням залежності від російських постачань. Це могло б включати сприяння розвитку альтернативних джерел енергії, підтримку проектів по транспортуванню енергоносіїв, а також координацію міжнародних зусиль для забезпечення стабільності енергетичного сектору в регіоні.
Ізоляція та санкції: Міжнародна спільнота мала та має продовжувати ізолювати росію на політичному, економічному та культурному рівнях. Це включає продовження санкцій проти російських офіційних осіб, обмеження контактів та обмінів в різних сферах, таких як спорт, культура та наука.
Тож, ці дії мали бути моментальними та рішучими, а не такими, якими ми бачили їх на момент лютого 2022 року, хоча і пізніше деякі з цих дій були виконані, було вже запізно.
Послідовності для відновлення Чорнобиля та ЧАЕС після війни
Відновлення інфраструктури
Після закінчення війни, пріоритетним завданням є відновлення пошкодженої інфраструктури в районі Чорнобиля та ЧАЕС. Це включає відновлення енергопостачання, водопостачання, систем охолодження, безпекових систем та інших важливих інженерних мереж. Перед відновленням необхідно провести ретельний аудит та оцінку пошкоджень, щоб забезпечити безпеку і ефективність відновлювальних робіт.
Радіаційний моніторинг та безпека
Після війни необхідно здійснити ретельний моніторинг радіаційного стану в районі Чорнобиля та ЧАЕС. Це допоможе виявити будь-які нові джерела радіаційного забруднення, які можуть з'явитися внаслідок військових дій. Крім того, будуть потрібні заходи для забезпечення безпеки населення та працівників, що працюють на ЧАЕС. Це включає проведення регулярних оглядів, оцінку ризиків та вжиття заходів для запобігання можливим аварійним ситуаціям та випадкам радіаційного забруднення.
Міжнародна співпраця та допомога
Відновлення Чорнобиля та ЧАЕС після війни потребує значних ресурсів та міжнародної співпраці. Україна повинна залучити допомогу та підтримку від міжнародних організацій, держав та неприбуткових організацій для забезпечення фінансової підтримки та технічної допомоги. За словами Євгена Крамаренка, Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження, міжнародні організації, такі як Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Європейський Союз, Організація Об'єднаних Націй та інші, можуть та мають надавати фінансову та експертну підтримку для реалізації проектів з відновлення та підвищення безпеки на ЧАЕС.
Також важливо залучити міжнародних експертів для проведення оцінки стану та планування відновлювальних заходів. Це дозволить використовувати кращі практики та знання для забезпечення ефективності та безпеки робіт.
Додатково, необхідно розробити довгострокову стратегію для реструктуризації території навколо Чорнобиля, зокрема розробити плани з перекваліфікації та створення нових можливостей для місцевого населення. Це допоможе стимулювати економічний розвиток та покращення якості життя у зоні відчуження.
Міжнародна співпраця також є важливою для забезпечення надійного зберігання та утилізації відходів ядерного палива та радіоактивних матеріалів. Це допоможе запобігти їх незаконному використанню або потраплянню в недоброчесні руки.
Всецільність цих зусиль є важливою для відновлення Чорнобиля та ЧАЕС після війни і забезпечення безпеки ядерних матеріалів, радіаційної безпеки та здоров'я населення в цьому регіоні. Тільки через міжнародну співпрацю та спільні зусилля можна досягти успіху.
Висновки
В завершення, вплив українсько-російської війни XXI століття на Чорнобиль та Чорнобильську АЕС є надзвичайно серйозним. Екологічна загроза, евакуація та переселення населення, а також збільшення ризику радіаційного забруднення становлять серйозні виклики, які потребували негайної уваги та міжнародної співпраці.
Війна призвела до погіршення стану інфраструктури, зниження безпеки та підвищення ризику радіаційного забруднення. Через зруйнування інженерних мереж, порушення систем моніторингу та контролю, а також небезпеку незаконного використання радіоактивних матеріалів, були необхідні негайні заходи для відновлення та забезпечення безпеки на Чорнобильській АЕС.
Однак, зусилля відновлення та зміцнення безпеки після війни не повинні бути обмеженими лише національними зусиллями. Міжнародна співпраця, фінансова та технічна підтримка від міжнародних організацій та держав є невід'ємною частиною успішного відновлення та забезпечення безпеки на Чорнобильській АЕС.
Тільки через спільні зусилля та міжнародну співпрацю можна створити безпечне середовище, знизити ризик радіаційного забруднення та забезпечити здоров'я та добробут місцевого населення. Україна повинна продовжувати працювати разом з міжнародними партнерами, а також залучати експертів та ресурси для відновлення Чорнобиля та забезпечення безпеки на ЧАЕС.
Список використаних джерел:
Бебешко В. Г. та ін. Радіо-біофізичні та медико-гігієнічні наслідки Чорнобильської катастрофи: шляхи пізнання та подолання: практ. посіб. сімейн. лікаря / за ред. В. Г. Бебешка та ін. ; Нац. акад. мед. наук України, Держ. установа «Нац. наук. центр радіац. медицини НАМН України». — Ужгород : Патент, 2017. — 503 с. — ISBN 978-617-589-126-1.
Віолетта Орлова / УНІАН / «Російські військові справді рили окопи в "Рудому лісі" і навіть там жили: з’явилось відео» / 06.04.2022 / [Електронний ресурс] / https://www.unian.ua/ecology/chaes-rashisti-ne-tilki-rili-okopi-v-rudomu-lisi-a-y-tam-zhili-video-11775091.html
Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка / Новини / 2022 / «Чорнобиль знову рахував хвилини до «точки неповернення» / [Електронний ресурс] / http://www.univ.kiev.ua/news/12706
Олександр Куницький / DW.com / «У Чорнобилі військові РФ полювали червонокнижних тварин» / 26.04.2023 / [Електронний ресурс] / https://www.dw.com/uk/u-cornobili-vijskovi-rf-poluvali-ta-ili-cervonokniznih-tvarin-golova-dazv/a-65431777
Повідомлення НАН України «Про перебування російських окупантів на території Зони відчуження Чорнобильської АЕС» / 15.04.2022 / [Електронний ресурс] / https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8966
Суспільне Новини «"Це не трагедія – це анекдот": як росіяни окопалися в радіоактивному "Рудому лісі" біля Чорнобиля»/ 2022 / [Електронний ресурс] / https://suspilne.media/251124-ce-ne-tragedia-ce-anekdot-ak-rosiani-okopalisa-v-radioaktivnomu-rudomu-lisi-bila-cornobila/
Українське Радіо «В окопах окупантів "рудого лісу" ЧАЕС радіація у десятки тисяч разів вища норми» / 26.04.2023 / [Електронний ресурс] / http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=101276
Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи / С. М. Плохій ; [пер. з англ. В. Махоніна]. — Х. : Бібколектор, 2019. — 396 с. — ISBN 617-7013-99-9.
