Хтось з великих мертвих сказав:"У дрібницях є сліди Бога".
Ми, ще живі і здатні змінювати Всесвіт фіксуємо на папері, розголошуємо, тавруємо в пам'яті кожний випадок жахів війни в Україні.
Для нас то не є "дрібниці".
Жінка з Ізюму півроку прожила в підвалі, а плакала лише, коли рашисти вбили та спалили її маленьку собачку.
Пьос кадиров забрав собі нашу героїчну собаку з "Азовсталі", ніби відібрав дитину в великої дружньої родини воїнів.
Іра не взяла сумку з одягом в маленьку автівку,якою у березні ми увозили дітей з Києва.Лишила то місце,щоб з нами їхала клітка з хом'яком.
Що відрізняє українців від русні?
Ми стоємо за своє.Захищаємо наше право на вибір майбутнього.
Не хочемо ані собі, ані тим більш дітям повернення до мраку "руццкого мІру", де катівні і доноси є частиною норми.
Ми захищаємо, все що є нашим, українським світоглядом.
Навіть каміння.Особливо,коли то є історичні кам'яні баби Харківщини.
Руццким того не зрозуміти. Їхні міста занедбані, крім двох-трьох міст-вітрін.
Показушники та крадії, захоплюють інші міста, де тирять все, навіть трамваї та лавочки.
З мого рідного Донецьку руццкі зперли м'яч, що прикрашав площу перед Донбас Ареною.
Повезли до мааскви.
Вже цієї осені.
Як всі вісім років війни вирізали та вивозили обладнання з цехів, картини з музеїв. Як вкрали мирне життя у травні 2014 року своїми їбучими псевдореферендумами.
Тиждень на території, де мене утримували в полоні,в ямі тліли українські бланки для виборів Президента на Донеччині. Руццкі їх вкрали та спалили.
Ось що вони думають про наше право на свободу.
Спалити все українське! Діточок викрасти і показово,під камеру примушувати гАварить на руццком.
Сьогодні через роки орки розпочали свої шоу - референдум знов.На цей раз ніякої таємниці голосування, твою відповідь одразу перевірять дві бабки та жандарм з автоматом на випадок не тієї галочки.
Цілком зрозуміло: пу хоче крові ще.
Крові українських дітей і бабусь.Крові захисників України і тих, кого "послали и он пошел".
Руццкі солдати згинуть на нашій землі, факт.
А вся кров, кожна її крапля буде на руках влаштувавших референдум.
І на совісті тих, хто туди пішов голосувати за продовження війни.
