Автор: Деніел Фіотт для War on the Rocks
Оригінальний допис був опублікований 19 січня 2024 року
Про автора: Професор Деніел Фіотт очолює програму з питань оборони та державного будівництва в Центрі безпеки, дипломатії та стратегії (Centre for Security, Diplomacy and Strategy - CSDS) Брюссельського вільного університету. Він також є позаштатним науковим співробітником Королівського інституту міжнародних і стратегічних досліджень ім. Елькано в Мадриді.
Ця стаття була підготовлена за підтримки програми НАТО «Наука заради миру і безпеки». Вона є частиною проекту, присвяченого майбутньому Індо-Тихоокеанського регіону і НАТО, і автор висловлює подяку учасникам конференції, організованої в рамках цього проекту 11 травня 2023 року в Канберрі, Австралія, яку приймав Австралійський інститут стратегічної політики.
Угода «AUKUS» між Австралією, Сполученим Королівством і Сполученими Штатами стала зразком військово-технологічного співробітництва в Євроатлантичному та Індо-Тихоокеанському регіонах. Існують значні виклики на шляху до її імплементації. Проте важливо, щоб програма AUKUS була успішною, тому що вона є сміливим і новим підходом до військової співпраці і посилить силу союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Тристороння угода також передбачає інвестування в нові і проривні технології. Це спроба Австралії, Сполученого Королівства і Сполучених Штатів використати технології і посилити наукові інновації, щоб протистояти критично важливій ресурсній базі Китаю, його науковому доробку і застосуванню проривних технологій у таких сферах ведення бойових дій, як протиракетна оборона і військово-морські сили.
Попри перспективи AUKUS, програма стикається з критичними питаннями. Три члени Альянсу вже стикаються з політичними проблемами, які перешкоджають передачі технологій і обміну ними між членами Альянсу. Я вважаю, що переваги і перешкоди, з якими стикається AUKUS, можуть стати прикладом для технологічної співпраці між євроатлантичним і Індо-Тихоокеанським регіонами. Це прагнення важливе тому, що поглиблення технологічної і промислової співпраці сприяє зміцненню і взаємозв'язку структур альянсів в обох регіонах.
AUKUS та оборонні інновації
Після створення AUKUS австралійський уряд прагнув значно розширити свою оборонно-промислову базу. AUKUS називають потенційним локомотивом західних військово-технологічних інновацій. Перший компонент тристороннього пакту зосереджений на придбанні Австралією конвенційних атомних підводних човнів. Другий компонент спрямований на розвиток передових технологій і можливостей. Очевидною метою AUKUS є стримування зростання Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні за допомогою розвитку автономних систем, квантових технологій, штучного інтелекту, кіберзахисту, радіоелектронної боротьби та технологій гіперзвукових озброєнь. AUKUS також стимулював Австралію до активізації своєї національної оборони.
Стратегічний огляд національної оборони 2023 року розглядає другий компонент AUKUS і розвиток технологій загалом як ключовий для збереження асиметричної технологічної переваги в Індо-Тихоокеанському регіоні і для стримування піднесення Китаю разом з партнерами. Австралія виділила кілька мільярдів австралійських доларів до 2023 року на інвестиції в оборону та інновації. Уряд Австралії спирається на попередній Австралійський центр оборонних інновацій (Defence Innovation Hub - - DIH) і новостворений «Акселератор передових стратегічних можливостей» (Advanced Strategic Capabilities Accelerator - ASCA). Відповідно до «Strategic Review» (Оборонного стратегічного огляду) Австралії 2023 року, протягом наступного десятиліття «прискорювач можливостей» інвестує 3,4 мільярда австралійських доларів у такі пріоритетні сфери, як гіперзвукові ракети, спрямована енергія, автономні системи, квантові технології, інформаційна війна і вогневі засоби великої дальності. Підхопивши і замінивши роботу Центру оборонних інновацій і Фонду технологій наступного покоління, «Прискорювач передових стратегічних можливостей» має унікальну місію забезпечити швидке тестування, розробку і закупівлю інноваційних технологій для військових пріоритетів, визначених в «Оборонному стратегічному огляді» 2023 року. Сюди входять підводні бойові дії, вдосконалене цілевказування, десантні операції, розширення зони заборони доступу та контролю в морі, протиповітряна і протиракетна оборона, а також логістичні спроможності.
Австралія слідує підходам своїх партнерів і союзників по AUKUS, надаючи набагато більшого значення оборонним інноваціям. Вражає те, що стратегії австралійського уряду щодо нових і проривних технологій та інновацій, які розвиваються, мають багато спільного з інноваційними ініціативами, які зараз здійснюють Японія, Південна Корея і члени і союзники НАТО і Європейського союзу.
У 2015 році Японія створила Агентство з питань закупівель, технологій і логістики (Acquisition, Technology and Logistics Agency - ATLA). З того часу уряд переглянув свою національну стратегію передачі технологій з метою стимулювання інноваційної співпраці з партнерами і членами Альянсу. Франція створила Агентство оборонних інновацій і Фонд оборонних інновацій для сприяння інноваційним інвестиціям вартістю понад 750 мільйонів євро щороку до 2025 року включно. НАТО тепер має власний Інноваційний фонд вартістю понад 660 мільйонів євро на рік приблизно до 2038 року. Альянс також вклав свій бренд в «Акселератор оборонних інновацій для Північноатлантичного регіону», який об'єднає частину коштів Інноваційного фонду НАТО і венчурний капітал для інноваційних про'ктів. Європейський союз також інвестує 2 мільярди євро в рамках Схеми оборонних інновацій ЄС і створив власний Центр оборонних інновацій.
Sharing is caring?
Австралія і її партнери чітко дотримуються схожих стратегій у розвитку оборонних інновацій і розробці нових і проривних технологій. Загалом, це відбувається у формі додаткових фінансів і інвестицій, але в основі таких ініціатив, як «Акселератор передових стратегічних можливостей», лежить прагнення подолати інноваційний розрив між державним і приватним секторами. Спеціалізовані агентства і технологічні акселератори покликані стимулювати співпрацю між військовими, оборонними установами, дослідниками, науковцями і венчурними інвесторами. Однак, окрім технологічних модних слів і нових структур, такі організації мають довести, що державні інвестиції виправдовують себе. Зрештою, єдиним критерієм успіху є те, чи зможуть нові і проривні технології реально вплинути на ефективність, витривалість і стійкість військового потенціалу. У цьому сенсі необхідно більше уваги приділяти «обороні», а не лише «інноваціям».
Іншим ключовим аспектом військово-технічного співробітництва є проблема, пов'язана з передачею і спільним використанням технологій. Обмін інформацією між урядами щодо оборонних інновацій і програм розвитку потенціалу, як відомо, ускладнений через те, що уряди і фірми прагнуть захистити свої права інтелектуальної власності. У випадку з AUKUS вже існують побоювання, що «застарілі правові і регуляторні умови» можуть загрожувати «повній реалізації порядку денного AUKUS». Екстериторіальні правила та обмеження Сполучених Штатів були розроблені для захисту американських промислових інтересів та запобігання витоку чутливих військових технологій і ноу-хау до супротивників. Проте ці ж самі законні регуляторні кроки можуть мати негативний вплив на співпрацю союзників зі Сполученими Штатами через побоювання, що технології (в тому числі програмне і апаратне забезпечення), які включають компоненти, технології і/або програмне забезпечення американського виробництва, можуть бути передані контролюючим органам.
Ключовим союзникам і партнерам в Євроатлантичному і Індо-Тихоокеанському регіонах не варто очікувати, що Сполучені Штати переглянуть свої експортні обмеження найближчим часом, навіть якщо необхідність обміну технологіями між партнерами і союзниками щодо нових і проривних технологій є очевидною. Одним з непередбачуваних наслідків цих правил є те, що країни-союзники і партнери можуть прагнути активізувати інноваційні зусилля на більш двосторонній основі. Наприклад, Австралія і Франція використали свої двосторонні консультації для того, щоб закликати до більшої промислової співпраці в таких сферах, як космос, а також до тіснішої оперативної і логістичної співпраці в галузі оборони. Оборонно-промислові зв'язки між Австралією і Німеччиною також поглибилися після однієї з найбільших оборонних експортних угод Австралії до Німеччини на постачання понад 100 БТР типу «Боксер». Іспанія і Австралія також підтримують міцні оборонно-промислові зв'язки, а іспанська суднобудівна компанія Navantia бере активну участь у будівництві надводних кораблів Королівських ВМС Австралії.
Проте євроатлантичне та Індо-Тихоокеанське співробітництво в рамках НАТО і Європейського Союзу також має свої обмеження. Наприклад, Інноваційний фонд НАТО нещодавно був ініційований кількома країнами-членами Альянсу, але фонд ще офіційно не відкритий для співпраці з країнами «Азійсько-Тихоокеанської Четвірки» (Asia Pacific 4). Те ж саме стосується «Прискорювача оборонних інновацій для Північноатлантичного регіону», хоча компанії з Індо-Тихоокеанського регіону, штаб-квартири яких розташовані в країнах-членах НАТО, можуть звертатися за підтримкою. Проєкти «Постійної структурованої співпраці Європейського союзу в галузі оборони» (Permanent Structured Cooperation - PESCO) нещодавно були відкриті для таких партнерів, як Сполучені Штати і Сполучене Королівство. Крім того, Європейське оборонне агентство має адміністративні домовленості щодо обміну інформацією про оборонні технології з Норвегією, Швейцарією, Сербією, Україною, США, Європейським космічним агентством і «Організацією зі спільного озброєння». Однак жодна з цих структур ЄС не передбачає співпраці з такими країнами, як Австралія, Японія чи Південна Корея.
На сьогодні не існує єдиного механізму співпраці, в рамках якого євроатлантичні та індо-тихоокеанські союзники і партнери могли б обмінюватися технологіями або брати участь у спільних оборонних інноваціях. Співпраця в галузі оборонних інновацій відносно добре розвинута в євроатлантичному регіоні, але ключовим викликом буде перенесення цих зусиль в Індо-Тихоокеанський регіон з такими партнерами, як «Азійсько-Тихоокеанська Четвірка» (Asia Pacific 4). AUKUS і GCAP є спробами такого наведення мостів, але навряд чи їх можна вважати переконливою відповіддю на дії ревізіоністських держав, таких як Китай. Якщо однією з цілей є посилення військової оперативної сумісності між Індо-Тихоокеанським і Євроатлантичним регіонами, то обмін інформацією і розвиток нових і проривних технологій будуть життєво важливими.
Виклик інновацій
Навіть якщо реформа експортних обмежень, яка могла б значно полегшити обмін технологіями між Євроатлантичним і Індо-Тихоокеанським регіонами, наразі не на часі, ніщо не заважає посиленню оперативної співпраці між арміями обох регіонів. Програма «Акселератор передових стратегічних можливостей» демонструє необхідність перетворення інноваційних технологій на військову перевагу, що є спільною метою усіх партнерів і членів Альянсу в Євроатлантичному і Індо-Тихоокеанському регіонах. Зокрема, необхідно уникати інвестування в інновації заради інновацій і якомога швидше переходити до підтвердження концепції і комерціалізації. Для того, щоб переконатися, що оборонні інновації окупаються, відповідні країни потребуватимуть перевірки концептуальних можливостей у формі спільних військових навчань і демонстрації технологій.
Вже відомо, що окремі військово-морські сили випробовують технологічні інновації, такі як зброя спрямованої енергії, в тому числі американські, британські, французькі і німецькі військово-морські сили. Наприклад, ВМС США вже випробували на суші в Нью-Мексико нову систему зброї спрямованої дії, яка з часом буде використовуватися для ураження безпілотників і дозвукових крилатих ракет на морі. Французький флот вже випробував таку систему зброї на борту неназваного надводного корабля в 2023 році. З часом багато інших держав, включаючи Австралію, матимуть передові системи зброї спрямованої дії. Відповідно, існуючі багатосторонні навчання на морі, такі як «Лаперуз» або інші формати, стануть ідеальною можливістю для випробування і демонстрації нових і проривних технологій, таких як зброя спрямованої дії.
Крім того, співпраця в галузі оборонних інновацій між євроатлантичними і індо-тихоокеанськими країнами не обов'язково повинна мати вимір досліджень і розробок. Наприклад, країни «Азійсько-Тихоокеанська Четвірки», Європейський союз і НАТО можуть продовжувати посилювати свою співпрацю в галузі постачання критично важливих мінеральних ресурсів як основу для забезпечення безпеки ланцюгів постачання технологій. У більш широкому сенсі євроатлантичні і індо-тихоокеанські країни можуть активізувати зусилля з обміну науковцями і дослідниками. У цьому сенсі будь-яка дискусія про співпрацю в галузі оборонних інновацій швидко стає роздумами про ширші економічні відносини, ніж просто гостре питання передачі технологій і регулювання прав інтелектуальної власності.
Усе це потрібно розглядати в ширшому контексті. Китай, росія і Північна Корея розвивають військові і технологічні зв'язки після початку російсько-української війни. Оскільки Північна Корея і росія перебувають під санкціями, ці країни мають додатковий стимул співпрацювати в технологічних сферах, які можуть посилити взаємні «фінансові, кібернетичні та кінетичні» можливості. Аналіз також вказує на поглиблення китайсько-російської військово-технічної співпраці в таких сферах, як конвенційні підводні човни, тактичні ракети, штучний інтелект і космічні системи. Союзники і партнери в Індо-Тихоокеанському і Євроатлантичному регіонах повинні забезпечити стримування такого рівня військово-технічного співробітництва між ревізіоністськими державами.
США і їхні союзники повинні терміново зосередитись на доведенні технологій до рівня застосування. Кожен партнер і союзник несе відповідальність за збільшення оборонних інвестицій в інновації та військові технології, але звичної схеми створення нових інноваційних фондів та/або агентств може бути недостатньо, щоб конкурувати з ревізіоністськими державами. Хоча важливі кроки з посилення військово-технологічного співробітництва - такі як AUKUS, НАТО-Азійсько-Тихоокеанська Четвірка, Європейський союз та інші - в Євроатлантичному і Індо-Тихоокеанському регіонах є важливими, потрібні більші амбіції. Через війну в Україні багато оборонно-промислових баз проходять серйозні випробування з виробництва базового обладнання, такого як боєприпаси, але ще більше випробування з виробництва високотехнологічних і проривних систем на значні порядки величини ще попереду.
