Ой, що я тільки не зроблю щоб не робити те що мені не треба робити… Привіт усім, це Лана Сван і я почала писати сценарій до невеличкого фільму який я просто на ходу, якщо чесно придумала. Якщо коротко, то історія про дівчину яку перетворили в зомбі з суперсилами. Це все що поки знаю. А ще там пісні будуть, бо я ж не могла просто сценарій зробити,ні, мені треба було зробити М’ЮЮЮЮЗИКЛ. Хоча взагалі мені подобається писати пісні. Проблема в тому що не знаю НЧІОГО про музику та як це все працює. О, і це також англійською тому для тих хто англійскої не знає - вибачаюсь, сьогодні не ваш день. Ну, була не була.
MADDY (SINGING)
Oh, I miss you
Oh,so so so miss you
But still no idea where the universe keeps you
Because it's been nine months
And I still remember how we
Played, danced, played togethe-er
How you helped me find my place
How you helped me to escape my realty
Oh, dark reality Of living without you
All alone, with no friends
not where torture ends
learnt do live by your side
Every minute of my time
I miss you
Just hope that you miss me too
And your still alive
Yeah still alive
So that I can look at you and smile
They won1t let me look for you
But I still have hope finding you BUT
What if I never see you again?
What if you went on a never-back train?
But I still think of you when it starts to rain!
And I don't doubt that you are in pain.
RANDOM TEACHER
Focus! That is no excuse!
MADDY
But it no u-use
What if I never see you again?
What if you went on a never-back train?
But I still think of you when it starts to rain!
And I don't doubt that you are in pain.
( random oooooh on the background)
What if the sun is also in pain of its heat?
Why can't I never protect you, like a shield?
Why do I still see the world that we could build?
CROWD
Stop!
MADDY
But that won't bring her back...
Oh, I miss you Oh,so so so miss you
But still no idea where the universe keeps you…
Нотатки: якщо це КОЛИСЬ стане справжньою піснею то:
а) Я буду дуже здивована
б) Тут МАЄ бути скрипка. Все. Крапка.
І також я хочу її трішки довшою зробити. ХОЧА я дуже навіть задоволена римами. Так чи не так, дякую що прочитали і пишіть в коментах чи вам взагалі таке подобається, чи “Лана, повернись до своєї книги пролог якої ми 100% вже прочитали у твоєму позаминулому блозі, бла бла бла” На що я відповім… я намагаюсь. Хоча ви всерівно про це не будете знати до останньої секунди, тому… Ви не знаєте де я. Можливо я ще навіть не почала писати. Можливо. А можливо в мене майже написана книга, ви всерівно не будете знати, хаха.
Люблю й обіймаю,
Лана Сван.
