Чіпс в догонку крикнув мені :
- Якщо ти запізнишся,то де буде сходка ?
- Там де все Чіпс,у тій самій таверній !
- Бери її тоже,бери Емму з собою,скажи що там є холодний молочний коктейль з пінкою ! Скажи що Чіпс пригощає !
- Я махнув рукою і майже побіг.
Чіпс мав одну дивну привичку. Він завжди питався де буде сходка,він сам придумав це слово,воно означало що після прибуття у порт,корабель ще якийсь час буде стояти у порті,а потім відправлятиметься назад,звідки приплив. Ось цей час стоянки у порту,самий цікавий час,по правилам,матроси під час стоянки у порту,мають знаходитись на кораблі і не виходити в місто,навіть не ступати ногою на берег. Якщо з матросом щось станеться у місті,то паромна компанія буде відповідати за цей інцидент,а ніхто не хоче зайвих проблем,тому матросам строго забороняється покидати корабель під час стоянки у порту. А щоб вони не скучали то їм щей роботи різні дають,часто безглузді. Але коли ви прибуваєте у якесь місто,незнайоме вам,надворі кінець весни і майже початок літа,ви здоровий,молодий,веселий,проблеми у вас ще не завелись і в кишенях є лишні кишенькові гроші,то висидіти на кораблі в такий момент це сама справжня каторга,тому якщо піти на маленьки хитрості і мати певні знайомства і зв'язки на кораблі,то за невелику платню вас можуть на декілька годин відпустити в місто,і запевняю вас,ви пречудово проведети ці пару годин. У нас була улюблена таверна не далеко від порту,де ми завжди збирались,але кожного разу перед причалом,Чіпс, з великою важністю і серйозністю запитував де буде "сходняк" ? - знаючи що "сходняк" буде там де і завжди.
По прибутті у порт і закінченні робіт по причалу корабля ми мились,брились,точніше я з Генрі брився,бо Чіпс носив бороду,Генрі носив маленькі вуса - тоді це була мода,я ж нічого не носив, ні бороди, ні вус - мама заборонила. Так ось,ми мились,перевдягались у піджаки,душились усі троє духами Генрі,які йому подарила дівчина,та сама що сиділа у страшному місці зі зв'язаним руками і чекали приходу пліткара Сема. Пліткар Сем перед цим мав узгодити з "старшими" втечу з корабля Джейкоба і повара Тома. Це була перша трійка : Сем,Джейкоб і Том. Друга трійка це ми : Я,Чіпс і Генрі. Ми завжди виходили в місто двома трійками, але в таверній ніколи не сідали за один стіл. Коли ми шестеро збирались за одним столом то всі один одного перебивали,заливались сміхом,неодмінно щось падало зі столу і розбивалось,нам робили зауваження присутні і працівники таверни, тому наша компанія ділилась на дві частини і сідала за окремі столики. Так можна було спокійно посидіти і не привертати уваги оточуючих.
Ходять слухи що і сам капітан,коли ще був молодим матросом,то теж робив такі вилазки з корабля. Ніхто не знає чи це правда,але ходять слухи,що коли, одного разу,капітан втік з корабля з своїми трьома друзями і зайшли в якийсь ресторан,то напроти їх столику був столик з якоюсь американкою і трьома чоловіками, одітими у військову форму. Коли компанія капітана посиділа з якусь годинку в ресторані,під живу музику,то вирішила уже вертатись на корабель, але капітан сказав що ще зайде в туалет і дожене хлопців,але коли ті пройшли уже майже пів дороги а капітан,точніше майбутній капітан,а тоді ще зелений матрос,не доганяв хлопців і навіть не виднівся на горизонті,то друзяки вирішили вернутись назад в ресторан. Яке їхнє здивування було коли ця молода американка обтирала своєю хустинкою кров з лиця капітана, лежачого на землі і виглядавшого неймовірно щасливим. Потім він розказував,що ця американка,чомусь сильно привернула його увагу. Обручки на руці він у неї не побачив,тому вирішив що ці три військові це друзі дівчини,або наприклад це її брат який служить в армії і його з двома товаришами відпустили на Недільну прогулянку і він зустрівся з своєю сестрою. Коли хлопці пішли, а капітан мав йти в туалет,то в туалет він і не думав йти,а ще з 10 хв сидів сам за столиком,глибоко дихав,очі його безумно бігали в різні боки і нарешті,ніби зібравшись з силами, капітан з стаканом томатного соку підійшов до столику американців. Тоді з алкоголем на кораблі,як і зараз,- було строго, тому матроси обходились звичайними напоями. Опинившись з стаканом томатного соку,яке напевно по задуму капітана мало символізувати червоне вино,капітан урочисто промовив що не бачив ще прекраснішого створіння на планеті,що її лице можна карбувати на монетах,що замість Авраама Лінкольна на центах має бути викарбовано саме її лице і випив до дна за майбутнє щастя цієї принцеси. Після чого кинув спорожнілий стакан від соку на землю,стакан з осколками розлетівся по усій підлозі,одразу почулись жіночі писки за сусідніми столиками, але капітан продовжував. Він сказав,що надіється в замін на його щиросердечне признання, отримати невеличкий подарок,подарок який він берегтиме все своє життя і витягнув одну розу з вази яка стояла на столику тієї компанії,розвернувся і пішов. Дама не розуміла чи це сон чи це все на яву, але її чоловіча компанія була набагато менш сентиментальна, тому усі троє одразу кинулись в сторону капітана,вирвали у нього квітку і почали наносили з усіх боків удари,від чого капітан тут же впав на землю. Дама кинулась в їх сторону,але ніс,верхня губа і права брова вже були розбиті у капітана і лице заливалось кровю. Тоді дама кожному їз трьох своїх друзів чи то кавалерів,дала по ляпасу,ляпас був такої сили що був голосніший звуку розбитого щойно стакана,після чого самими різкими висловлюваннями але культурно,вигнала з ресторану цих трьох військових,але перед тим забрала,вирвала у них квітку, і віддала її у руки щасливого капітана лежачого на землі. Потім вивела його надвір і обтирала лице його від крові своєю білосніжною хустинкою. Ось тоді якраз і підійшли його друзі-матроси і бачили це все на свої очі. Кажуть що потім вони одружились,а інші кажуть що не одружились,а лиш та американка провела його разом з його друзями до корабля і всю дорогу читала йому моралі, хоча і була, чомусь, рада його поступку і в кінці капітан ще випросив у нею цю хустинку з кров’ю,вона казала що буде її все життя берегти,так як капітан берегтиме все життя її квітку. Але капітан запевняв і наполягав що такі речі,що пролита кров за даму,навіть невиннно пролита кров хлопця за дівчину не прикрашає цю дівчину,а скоріше наоборот і майже насильно забрав цю хустинку собі на пам’ять. Капітан потім хвалився матросам,що все вийшло навіть краще ніж він очікував,бо від красуні він получив не тільки один подарок,як планував - розу,а цілих два подарка. Потім ціле плавання капітан вихвалявся перед однолітками який він прокрутив номер,тріс цією хустинкою під кожним носом чим заслужив собі авторитет перед товаришами. Ніхто точно не знає чи ця історія правда,а якщо правда, то чи ця американка стала йому за жінку,яку він тепер має, а прямо спитати капітана, звичайно, ніхто не наважується.
Але всі знають що цього ресторану вже нема, а зараз на цьому місті збудували кінотеатр. І коли я пив каву з капітаном, яку нам зробила Емма,то замітив, що права брова капітана розсічена внизу,це не кидається в очі одразу, бо брови у нього густі і вже майже сиві, але зблизька,якщо придивитись, видніється шрам і очевидно в молодості рана була досить глибока, якщо в старості ще виднівся,хоч не замітно,але виднівся шрам. Тому я вірив у цю історію,Чіпс не вірив, а Генрі розказав цю історію своїй вже вам відомій дівчині,через що і одразу посварився з нею. Бо дівчина його,коли почула цю історію то мрійливо ледь вздихнула і про себе, майже пошепки промовила :
- Як це високо і красиво,я б так теж хотіла !
На що Генрі тут же вспилив :
- Тобто,якщо ми зараз прийдем в кафе,то любий хлопець, озброївшись якоюсь такою фразою, підійде до нашого столику,і зробить щось подібне, то ти теж вся розквітнеш,влюбишся в нього,а мене виженеш геть,бо я б теж так зробив як ці троє військових. На що його дівчина ужаснулась,і сказала що в такому разі їй стидно з ним йти між люди,вирвала свою руку з руки Генрі,перейшла через дорогу,надулась і стояла як вкопана дивлячись у вітрину якогось магазина. Генрі ще довго прийшлось об'яснятись із нею. Одним словом, Генрі не любив згадувати цю історію і зрозумів що такі історії не треба розказувати дівчатам,бо по його словам,такі історії погано на них впливають.
Коли ми заходили у цю таверну,де був наш сходняк, то я і Герні одразу йшли за барну стійку і робили свій заказ,не сідаючи за стіл і не чекаючи офіціанта,ми це робили по двох причинах :
1-Ми знали що ми закажем,бо ми завжди заказували одне і теж.
2- Чим скорше ти зробиш свій заказ, тим скорше ти його отримаєш.
Чіпс завжди поважно сідав за столик і відкривав меню. Меню він читав не спішно,повільно листаючи сторінки,на деяких сторінках він зупинявся і водив пальцем,це тривало майже 5 хвилин. Потім він з важність дзвонив у дзвіночок на столі,щоб підійшов офіціант і офіціанту тому,з самою серйозною міною об'являв заказ який був відомий нам і Генрі ще з самого початку і нічим не відрізнявся від нашого. Якщо,бувало, біля нас сиділа якась гарненька дівчина,то Чіпс перед тим як їсти ,діставав із лівої кишені свого піджака гребінець і два-три рази проводив ним по голові,хоча на кораблі він ніколи не чесався. А коли, майже що пів хвилини витирав, без потреби, свої губи салфеткою і косився на пригарненьку американку, то підморгував нам із Генрі з самим задоволеним і щасливим виглядом. Та ми з Генрі знали, що він ніколи не наважиться заговорити до неї,але минулого разу Чіпс нас здивував. Якійсь молодій і красивій американці,яка сиділа з своїм малим братом,Чіпс сказав " Смачного ! " , коли та починала їсти. Ще Чіпс завжди на сходняк одягав білу сорочку. Ми з Генрі носили теж сорочки,але наші сорочки тоді називали сорочки-ковбойки. Це були різнокольорові сорочки,але обов'язково в клітинку,в решітку. Я любив щоб моя ковбойка була обов'язково в широку решітку,кольори я вибирав : жовтий,зелений,синій,тоді як Генрі любив сорочки виключно із дрібною клітинкою і йому абсолютно було байдуже яких вона кольорів,але обоє ми любили щоб сорочки були не похмурі,не депресивні, а світлих,радісних тонів,таких як і ми тоді були,ще такі сорочки-ковбойки мають перевагу над офіційними-білими,як у Чіпса, те що на них менше видніється бруд і їх мож пускати поверш штанів,тоді як Чіпс свою білу сорочку перевжно запаравляв у штани,але коли було дуже гаряче, то він пускав її по штанах і підкочувв до ліктів рукави. Чіпс казав що ці наші різнокольорові ковбойки то не сорочки, а піжами,що його мама і баба такі перед сном вдягають і називав нас дівчатами ! Коли Джейкоб пропонував Чіпсу якийсь сумнівний заробіток,то Чіпс відповідав :
- Спочатку треба з своїми дівчатами порадитись !
Ще Чіпс носив капелюх. У Англії він чомусь його не носив,але як тільки ми припливали в США, він тут же казав :
- Хтось бачив мій щасливий , гангстерський капелюх ?
На моє із Генрі запитання, яке саме щастя приніс йому його щасливий капелюх ? Чіпс нічого конкретного не міг сказати. І на наші з Генрі запитання, чому його капелюх саме гангстерський, а не звичайний, як у всіх ? Чіпс тоже затруднявся пояснити, але продовжував називати його щасливим і гангстерським.
Та тоді я про це не думав,це коли мені 75, я це все згадую,згадую з якоюсь дитячою безпричинною радістю і душа моя навіть ширша стає,а зараз мої друзяки Чіпс і Генрі може вже давно лежать в могилах ! Господи, прости їм за все і даруй по своїй милості їм Царсвто Небесне ! Зараз мені легко згадувати, а тоді я наближався до сектору де була Емма. Я пам'ятаю як йшов і всю дорогу лапав себе судорожно за кишеню, щоб нащупати чи я часом не забув десь записку,чи часом вона не випала з кишені. Тривога наростала в мені по мірі того, як я наближався до місця призначення. Але ця тривога не була втомлююча,наоборот, вона мене дуже оживляла і тривога ця була якась св’яткова, навіть щаслива.
Ось уже і сектор Емми. Вже і видніються столики з фіалками,столики де все починалось. Я тоді сказав собі,що тут усе почалось і тут не закінчиться. Знову зірвав першу ліпшу фіалку,покрутив її в пальцях, потім відкусив квітку своїми зубами і розжував. Ледь відчутний солодкуватий смак нектару квітки почувся мною,коли цей смак пропав,я оглянувся вліво і вправо і виплюнув за борт розжовану квітку. Я був повний рішучості, оптимізму і надії. Вже починався рух. Люди ходиди і метушились туди-сюди. Хтось слухав радіо. По радіостанції крутили пісню,мою улюблену на той час пісню - She Loves You і це ще підсилило мою бадьорість. (The Beatles - She Loves You,Бітлз - Вона любить тебе. В квітні 1964 ця пісня була у першій п'ятірці в американському національному хіт-параді) . Коли співались слова : Так -Так -Так, то я з радості підтупував ногою і дещо по-ідіотському дригав головою. Вона любить тебе і це головне,а решту ти все вирішиш - казав я собі. Що радіо почало лапати Нью-Йоркську хвилю означало що ми вже приблизились до Нью-Йорку і скоро причалим.
Пліткар Сем появившись нізвідки схопив мене за лікоть ззаду. Він щось ніс і спішив тому скороговоркою промовив :
- За Еммою уже слідкують. Вас бачили обох сьогодні зранку. Тебе вже теж ведуть. Меннінгтон знає що Емма щось задумала,твердо задумала,і самим найближчим часом вона це щось виконає. Та поки що ніхто ще не розгадав що саме вона задумала. Менінгтон поставив людей кругом неї,вони слідкують,але задуму її ще не розкусили . Я тільки що це взнав, а тепер я тебе побачив що ти тут крутишся. Це знак ! Це поганий знак ! Пішли зі мною Володя,пішли...це я тебе як друг прошу,ця вся історія може дурно закінчитись,і для тебе і для неї,ти вже попав під її чари,а вона якась ненормальна,так усі кажуть,що вона якась ненормальна,бережись її, бережись дівочої краси ! Я висмикнув свій лікоть з руки Сема і він пішов, так як спішив,і не міг більше говорити,але ще декілька раз оглянувся в мій бік.
Тепер мій вихід на сцену - казав я собі і зайняв спостережне місце,я розумів що можу побачити її з хвилини на хвилину.
