Тишина була не довгою. Ніби по якійсь команді,всі одразу оживились,почали спочатку перешіптуватись,потім говорити, а потім і щось переконувати одне одного і не погоджуватись на переконання інших. Хенк стояв в стороні і уже нікого не цікавив. Три матроси мовчали,на лицях їх була помітна легка розгубленість. Я теж мовчав,не те щоб я думав чи правий у своїх переконаннях Хенк,мені було надто цікаво роздивлятися сам процес,роздивлятися до найменших деталей. Єдиний хто торжествував в цю хвилину то Чіпс. Хоч він і мовчав, але сяяв посмішкою. Не гордість перемоги була на його обличчі, а якась дитяча радість. Якщо б нікого не було з присутніх,то він би точно підбіг до Хенка і розцілував його. Здавалось, що він не виграв парі,що він не виграв суму еквівалентну трьом зарплатам моряків за одне плавання,а що він виграв щось значно більше,так ніби ці три моряки по умовах парі мали б віддавати йому всю свою зароблену зарплату до кінця життя. Якась радість,не пропорційна радість Чіпса до його перемоги, відображалась на лиці його. Чіпс то ходив кругами,прислухаючись про що спорять моряки,то з радості става на місці і вдивлявся в Хенка,то зустрічав відверто байдужий погляд на усі оці події Джейкоба-судді,то запихав обидві руки у кишені,то тут же випихав їх із кишень. Бачачи що публіці Хенк вже не цікавий,бо всі зайняті обговореннями і сперечаннями,він,Хенк,почав прощатись. Троє матросів не могли допустити таке закінчення. І хоч хто переміг,- вони чи Хенк ? Це ще Джейкоб офіційно не озвучив,ще результат не винесений,та вони розуміли,що Хенк справив неабияке враження на публіку,тоді коли вони були абсолютно в тіні. Як же вийти з цієї тіні вони не знали,але терміново треба було якось затримати Хенка чим і продовжити диспут. Не рішуче,але голосно вигукнув один матрос з числа трьох :
- Ваші слова,це палка з двох кінців. Ними можна обернути як завгодно. Ними дуже зручно дискутувати,бо у них конкретики нема. Все тільки теорія. Ви нам факти подавайте,факти,а не водичку лийте. Ви пів дня говорили те, що можна сказати одним реченням,я одним реченням можу виразити те,що ви виражали цілою лекцією,- Якщо чоловік забезпечує сім'ю то він справжній чоловік,а якщо не забазпечує,то він не чоловік ! Ось і все,одним речення,а ви перетворили це на хто-зна що,на якесь шоу,бо ви думаєте так справити вражання на публіку. Публіка то ж загалом як думає ? Публіка думає, що хто більше може сказати, той і правий,що хто голосніше говорить,той і переможець,-
ось ви знаючи це наперед,накидали,насипали слів,а нічого і не сказали по суті,все просте ви лишень видали за складне. Життя насправді просте,а ви його подаєте як складне і ніби тільки і ви його знаєте і розумієте.
- Життя просте,тобто ви вважаєте що жити просто ?- запитав Хенк.
- Нам,новим людям,нової епохи - жити просто,бо ми його не ускладнюєм різними байками,на відміну від нас. У нас все просто і ясно. По наших глибоких переконаннях,кожна людина,має жити на благо себе і інших. Навіть не на своє благо, а на благо інших,коли всі люди будуть жити на благо одне одних ,тоді і наступить рай,і Бога тут не треба. Рай нам потрібен,але Бог не потрібен. Не потрібен нам Бог бо ми самі,без Бога,збудуєм рай на землі. Атеїсти і християни по суті своїй подібні. Так як і перші і другі прагнуть вищого,кращого,чистішого. Тільки атеїсти будують рай уже тут,на землі,сьогодні,без Бога,своїми силами і у нас все просто,а ви чекаєте на якийсь рай який вам подадуть на підносі,що прийде якийсь Бог і принесе вам готовий рай. Тому у вас все складно,а життя насправді просте,але ви цього не розумієте.
- Вам життя просте,- перебив Хенк,- через вашу молодість,в молодості все здається простим. Я зараз згадую себе у вашому віці. Я б вам пожав руку напевно,в молодості,в першій своїй юності,для мене життя теж було простим,життя було для мене ясним,як на лодоні. Я рішуче не міг зрозуміти чому сусідський старий дідусь,років під 80,все мовчки сидів на лавці,мовчки сидів і дивився наперед себе. Можна було думати, що він вже закачанів,якби не його - "Ех". Він шось думав,довго,без ніяких емоцій,а потім голосно вздихав і протяжно казав своє "Ееех". Я його тоді презирав,думав ну чому він ехкає,коли все просто насправді,коли не ускладнювати. Я вам,молодий чоловік,пророцтво зроблю,якщо дозволите ?
Молодий чоловік кивнув головою,- в знак дозволу.
- Через років 10-15,ви, на превелике своє здивування, почнете розуміти, що прожити правильно,достойно,не так то і легко,а ще через років 10-15,ви зрозумієте... - ви все самі зрозумієте,коли старість торкнеться вас,а зараз ви живете в час першої своєї молодості,тай не треба вам зараз життя знати,в такому віці ще рано,рано вам життя знати. Не всім дано життя знати,бо не всі це знання можуть вмістити в собі. Цим знанням і пошкодитись можна. Хенк встав,розвернувся і хотів йти,та моряк в спину майже крикнув Хенку :
- Ось я і кажу що ваші слова це палиця двох кінців,ними мож обертати як вигідно,але фактів то нема,фактів то ж нема у ваших словах. Тоді один голос крикнув :
- Історію, Хенку дай історію !
Всім сподобалась історія як злодій обікрав жінку,більшості байдуже було що говорив Хенк,він говорив складно,а це дещо напружувало,тоді як публіка в останню ніч перед прибуттям у порт хотіла не напруження, а розваги. Хенк не знав яку історію розказати тай видимо цей диспут і його вже почав напружувати,і він уже хотів залишити молодняк і піти до себе. Хенк об'явив,що на сьогодні досить історій і хотів уже іти,та тут же декілька матросів кинулись за Хенком,один взяв його за руку,інший за плечі,один за талію. Всі просили в Хенка історію. Нагадували, що це остання ніч,що це особлива ніч,що тому він не може їм відмовити,що так як він розказує історії,так ніхто ніколи не розказував. Хенку було приємно,що його упрошують,але він все одно заперечував,казав що втомився,що йому серед молодих не місце,але відмовлявся Хенк тільки показово,йому було приємно що молоді люди цікавляться ним,уже старим і нікому не цікавим,і хоч він і відмовляв їм,але відмовляв не категорично,відмовляв так що давав їм себе упрошувати й далі. Моряки все з наростаючим жаром просили,Хенк спочатку приховував свою посмішку яка все помітніше пробивалась на його губах,йому прийшлось навіть хмурити брови,щоб приховати своє задоволення,але врешті розтаяв,запалився і одразу сходу влупив історію :
- Тільки зауважте що ви самі напросились... бо хочете життя знати,а знання життя і пошкодити вас може,ну... Хенк махнув на нас рукою і почав :
- Зима,мороз,хуртовина. Така зима і мороз,яка може бути тільки перед весною,коли вже всі надіються що розтанув останній сніг і починається весна,саме тоді,несподівано і ударяє сильний мороз,вітер і сніг. В чистому безлюдному полі,де по коліна снігу їхав потяг. В потязі було тепло,людей не багато. В останньому вагоні цього потяга,якраз в останньому купе,сиділи три особи. Чоловік з сестро,чи то жінкою,я ще не міг це для себе вирішити і навпроти них якийсь доволі бідний чоловік. Всі вони мовчали. Чоловіки дивились в землю, а дама у поле,повнісю покрите снігом. Мороз уже намалював візерунки на склі вікна і вона не могла через них розглядати краєвид,тому час від часу вона своєю долонею торкалась вікна,візерунок на вікні, у цьому місті дотику лодоні,танув і робив маленьке кругле віконечко,через яке вона розглядала зиму. Жінка ця була дуже красива. Буває така краса, що і подивитись страшно. Ось і вона була настільки красива. Красива і молода,років 19-20 не більше. Темно голубе зимове плаття майже повністю покривало її стан,від шиї,де було туго зашпилене,майже біля підборіддя і спускалось вниз,майже торкаючись землі. Світло коричневі чобітки,на низьких каблуках,були кругом опоясані якимись візерунками,тільки не візерунками у вигляді квіток, а якихось ліній,ліній які зображали крила. Вона була дуже струнка. Це була або сестра цього чоловіка або молода його жінка,яка ще не народила йому дітей. Що вона ще не народила, я заключив бо від неї так і віяло свіжістю,легкістю і безтурботністю,дитячістю якоюсь. Трималась вона твердо,але не гордо,без пихатості,без самолюбства. Я б сказав з гідністю,але не з пихатістю,не з надмінністю. Її супутник був мініму удвічі старший за неї,років 40-45. Сереньої зовнішності, але щось відштовхуюче було у ньому. Вони мовчали і не говорили,ніби чужі люди. Потім я запримітив обручки в обох. Напевне все-таки це не брат і сестра - подумалось мені. Навпроти них сидів чоловік років 25,досить бідно одітий і здавалось він перед поїздкою заходив в якусь закусочну... Він часто задивлявся на даму. Але перед кожним свої поглядом на неї він спочатку кидав швидкий погляд на її чоловіка,той завжди був у якісь глибокій задумливості. Ми наближались до якоїсь станції,невеликого містечка. Коли потяг вже повільно котився,майже зупинився,я замітив на пероні чоловіка. Він був п'яний,ним гойдало уліво і вправо,не впереді і назад,а чомусь тільки вліво і вправо, але йшов він впевнено. Йшов він по снігу і якимось дивом йому вдавалось втримувати рівновагу.
Дама,молода жінка,теж розглядала його,не знаю чи його персона привернула її увагу,чи бутилка шампанського у його руці. Бутилка була відкрита,і вже майже до половини надпита. Ідучи так і гойдаючись він декілька раз зупинявся, щоб прикластись до бутилки. Це робилось різко,різко він підносив бутилку до своїх губ,шампанське пінилось але попадав він майже точно в свій рот,нічого не проливалось на землю,та все таки кожного разу витирав губи рукавом. Відраза відображалась на лиці дами, але вона не відривала від нього погляду і в один момент,коли потяг зупинився повністю,цей п'яний чоловік,досить ще молодий, злапав на собі погляд дами. Він ані скільки не смутився її відразливим до нього виразом,підняв шампанське до гори,поклонився її і знаву приклався до бутилуки. Дама тут же обернулсь від нього і зачервонілась. Випивши за здоров'я прекасної незнайомки,молодий чоловік пішов далі,але пляшку шампанського зховав під бушлат,він підходив до контролера. Через дві хвилини,почувся чийсь веселий,п'янкий бас.
- Сорок друге...сорок друге... О-о-о ! А Ось і моє сорок друге місце. Дама сиділа на 41 місці так що 42 якраз було навпроти неї.
- О-о-о щей біля вікна ! Коли я купляв цей білет то казав,навіть наказав щоб саме біля вікна я хочу сидіти в дорозі. Якщо їхати в потязі, то тільки біля вікна ! Інакше - я нікуди не поїду ! - так я й об'явив,навіть крикнув касирці, яка продавала мені білет. А що ви думаєте вона ? Чудний народ ці касирки ! Накинулась вона на мене з криками,молода така, а кричить гірше старої баби,- що вона не знає де біля вікна, а де не біля вікна ! Що то не її обов'язки таке знати ! На кінець звинуватила мене в хамстві,що я п'яний і що в такому стані мені краще взагалі сидіти дома ! Я ввічливо зауважив, що з радістю посидів би дома з нею,але так як вона на роботі,то якось другим разом. Що ви думаєте зробила ця ненормальна ? Повісила вивіску - Технічна перерва і почала читати якусь книжку. Ледве упросив продати мені білет,я вже погодився на місце не біля вікна... Аж ось приходжу в потяг,а моє 42-ге місце якраз і біля вікна ! Дозвольте пройти панове :
Необережно,штовхаючись і гойдаючись, п'яний чоловік дістався свого місця.
- Ну і дубак на вулиці,до речі вибачте, дозволяте предствитись :
- Шон...просто Шон,ірландець. Він глянув на обох чоловіків, але не глянув на даму,хоча вона дивилась на нього. Дама ж зрозуміла,що він спеціально,свідомо не глянув на неї коли рекомендувався...
На вигляд Шон був ровесник чоловіка дами,теж років 40-45,хоча про вигляд його було тяжко вгадати,можливо було лиш стверджувати, що в молодості він був дуже не дурний собою. Це був білявий чоловік з великими голубими очима,широкоплечий і високий,з приємним бархатним басом. Хоч він і був п'яний,ледве стояв на ногах, та в походці його,в осанці,в манерах,- чулась якась впененість,не зухвалість а впевненість,я б сказав якась переможна впевненість. Безпробудний алкоголізм уже спротивив його колись красиве обличчя ,але відблиск цієї колишньої його вроди ще,якщо уважно придивитись до нього,то мож було розгледіти. Це був один з тих типів,які без проблем,в першій своїй юності і в першій своїй молодості, могли запросто закрутити голову якійсь молодій дівчині. Навіть котрась молода, красива,але на надто розумна чиясь жінка,могла, на якийсь час, захопитися ним. З такою зовнішністю обдурити молоду,якусь 16-річну дівчину, для таких типів це як майже обов'язок. Для цього в них є один всім відомий сценарій. Спочатку,вони холодно ставляться до своєї жертви,але з рештою дівиць в компанії досить любязні і привітні. Молоді дівчата відрізнються від доослих жінок тим що вони дуже чуйні до всього прекрасного,і навіть красивого. До красивого світанку,чи до побаченої красивої квітки,до маленького кошеня,все красиве їм здається прекрасним, а прекрасне - чудом. Красивий парубок,чи мужчина як і все красиве,діє на молодих дівчат так само. Тому врода такого типа,таких типів як Шон,дія на них цілком передбачено. Та через холодність його,самолюбство дівчини страждає. Вона бачить що на рівня йому, тай й він до неї байдужий. І ось,одного дня, ця молода дівчина,читає записку приблизно такого змісту, що цей тип має до неї якесь діло,діло це особисте і таємне,що ніхто про це не повинен знати і назначає їй зустріч на другий день. Дівчина ніч не спить звичайно,перед побаченням,тай так і треба щоб вона саме не спала, а все думала,думала,мучила себе догадками яке ж це секретне таке діло...
Нарешті вони зустічаються. Тип з самою невинною і щирою гримасою просить дати йому поцілувати хоч край її плаття. Признається,що сам шум її плаття зводить його з розуму. Що він намагався погасити цей пожар у собі і не признаватись нікому,та втомився боротись сам з собою і більше не має сил,тому вирішив у всьому признатись і будь що буде. Невиспана і змучена голова дівчина починає крутитись,в грудях запирає дихання. Вона вже не розуміє чи це дійсність чи все це якись сон. Тип бере ніжно і легко її за руку,цілує кожен її пальчик,кожен пальчик,а далі в долоню,в запястя,вище ліктя.
Дівчина відвертається :
Ну що ви ?! Ну що ви,перестаньте !
Відвертається, але руки від поцілунків не забирає. А він засипає її ними,вона ж все ще не може прийти до себе від хвилювання. Так і до гріха не далеко.
І хоч метод цей старий як світ,та як не дивно працює. Не кожна вирветься і побіжить,не кожна дасть ляпаса і побіжить.
Таким типом був Шон і він сидів навпроти красуні. П'яний чоловік не гаяв ні хвилини,представившись він тут же дістав не допиту пляшку шампанського з під свого бушлату і запропонував усім випити за знайомство. Чоловік дами одразу обернувся в іншу сторону. На лиці дами зобразилась знову відраза. Але п'яний чолові і в ус не дув,так ніби він і не очікував іншої реакції і така раекція для початку цілком допустима.
Тримаючи уже надпиту пляшку п'яний Шон промовив до свого сусіда,що сидів збоку,бідно одітого парубка років 25. Ви ж не бридетесь ? Не подумайте,я на надпивав з цієї пляшки ? Бачачи,що пляшка на половину порожня,Шон дабавив :
- Ну декілька раз можливо...
Сусід дістав з своєї кишені маленький,гранений стаканчик.
- Я вкрав,точніше взяв його із закусочної,сьогодні,недавно. Ми сиділи в компанії,розбився стакан,мене заставили заплатити,хоч я його не розбивав. Я заплатив мовчки,щоб не було скандалу, але вважаю що я купив стакан,тому і прихопив цей. Пити шампанське з невеликого стакану,з рюмки,не зручно, але діватись нікуди,в присутності дам ніхто не наважувався пити з горла. Шон налив в стакан шампанського сусіду,з словами - спочатку пийте ви. Сусід вже майже підніс шампанське до губ, але зупинився.Зупинився і серйозно,з розстановкою промовив :
- Ми ж не алкоголіки,за що п'єм ?
- За здоров'я Роуз, Роуз Брейді ! -вигукнув Шон.
- За здоров'я Роуз, Роуз Бремдіді ! - урочисто повторив за Шоном сусід і хильнув. Тут же він підніс стакан,щоб Шон налив у нього й собі. Та Шон не наливав собі,він торжественно вигукнув :
- За любов із горлишка !- і процідив в себе декілька повних глотків.
- Хто така Роуз Брекітіті,актриса котрась ? - спитав сусід.
Шон не виправляв сусіда,лишень поглянув на нього з презирством і мовив :
- Що значить актриса якась ? Більше ніж актриса ! Жодна актриса світу і мізинця не варта Роуз Брейді, жодна дама не гідна на одній лавці сидіти із Роуз Брейді.
Дама в темно голубому платті,почувши що жодна дама не варта і мізинця і щоб на одній лавці сидіти з якоюсь Роуз кинула свій погляд на Шона,Шон тут же злапав його,вони обоє так і злиплись на секунди дві-три поглядами. Шон легенько,непомітно навіть підмигнув їй. Ось це ледве помітне моргання Шона образило,принизило даму до глибини її. Дама,зрозуміла,що Шон і не сумнівався,не сумнівався і навіть чекав що вона після його таких слів кине на нього свій погляд. Він це знав,бо це вже був перевірений номер,-номер полягав щоб в присутності невідомої дами, хвалити якусь іншу жінку. Жінка може винести багато горя,але коли в її присутності хвалять іншу жінку,то тут не втримається ніяка, щоб залишатись незворушною. Дама зрозуміла, що Шон говорить не дивлячись на неї,але для неї,все що він говорить,говорить саме лиш для неї одної. І її стало образливо і на нього і на себе, що вона повелась на цей номер,що вона така як і всі його жертви,що вона нічим не відрізняється. Вона в ту мить зненавиділа Шона і навіть трохи себе. А що значило це підмигування,ледь помітне ? Там де є натяк,його завжди побачить жінка,а чоловік не завжди. Точніше, натяки побачити чоловіки деколи не в змозі,навіть деколи самі грубі натяки зрозуміти невзмозі. Тоді як жіноча натура здатна уловити самий тонкий,не замітний натяк. Вона навіть здатна видумати в своїй уяві адресований їй натяк,надати якійсь події зміст натяку, хоча там і немає цього натяку. Знаючи таку жіночу особливість,Шон використав її,мовляв дивись як я тебе злапав ! Та ти така як всі, а вдаєш з себе особливість,недотрогу,а насправді ти така як і вони всі. Ось що я тобі доказав,і ще багато чого докажу,якщо захочу. Я виведу весь твій порок який сховався у тобі,виведу його назовні і поставлю перед твоїм носом,і ти сама ужаснешся як низько ти можеш впасти. Шон знав,що саме так і зрозуміє це все молода дама. Дама вже не дивилась на Шона з презрінням,як на нижчого себе,вона почала боятись його.
Вона конче вирішила,конче вирішила дивитись тільки у вікно і щоб він там далі не говорив,ні на сантиметр не повести погляд у його сторону. Щоки її навіть трохи надулись від обіди,дама випрямилась,лице її стало твердим і злим,погляд вперся у вікно. Та вона щераз обвела поглядом кругом себе, ніби нагадуючи собі і заспокоюючи себе,що вона знаходиться між людьми і цей страшнуватий п'яниця не зможе накинутись на неї і зробити якийсь злочин. Вона заспокоїлась і почала дивитись тільки у вікно,щоб вже більше не клюнути на його фокуси.
