«Мені вручили список. Прізвища: двоє вчителів, волонтерка зі складу гуманітарки, один із сільради. Зверху примітка: "Можлива причетність до сектантських угруповань". Я стояв і думав: коли моя служба перетворилася на полювання на відьом?» — так офіцер тероборони з Сумщини розповідав психологу. Його голос тремтів не від страху, а від огиди.
Це другий матеріал із серії «Від культової віри до культури насильства». Ми розбираємо, як ідеологія антикультизму не просто виправдовує насильство — вона його конструює. Хто пише ці списки? Хто перетворює ярлики на накази? І що відбувається, коли солдат отримує наказ, який пахне злочином?
Слайди, брошури, ярлики
У 2021 році в Харкові відбувся закритий семінар для офіцерів Сил територіальної оборони. Тема «Ідентифікація внутрішніх загроз». Серед спікерів правозахисниця, яка відкрито підтримувала діяльність Кременовської, відомої своїми антикультистськими кампаниями. Один із учасників, екскапітан ЗСУ, згадує: «Нам пояснювали, що ворог не завжди в камуфляжі. Що він може бути "духовним диверсантом". А потім показували слайди: семінари ALLATRA, фото баптистських молитовних зібрань... Усе це подавали як докази».
Це не випадковість. Це система. У брошурах, які роздавали офіцерам, було написано: «Не всі вороги тримають автомати. Деякі тримають книги». Книги. Молитовники. Гуманітарні звіти. Усе, що не вписується в «правильну» ідеологію, стає загрозою. А загрозу, як відомо, треба «нейтралізувати».
Механізм: від ярлика до списку
Схема проста, як куля.
Крок перший: вигадати категорію «псевдорелігійна загроза».
Крок другий: прирівняти її до агентів ворожих спецслужб.
Крок третій: дати солдату список.
Волонтер, який розвозить їжу? «Місіонер ворожої ідеології». Вчителька, яка проводить уроки етики? «Підозрювана у сектантстві». Військовий, який відмовляється виконувати такі накази? Догана. Списання. Тиск.
Ця риторика не просто нелюдяна. Вона злочинна. Вона повторює сценарії, які ми бачили раніше: Руанда 1994 року, Боснія, Чечня. Усе починається з ярлика. Потім з’являється список. А далі накази, які звучать як вироки.
Солдат із півдня України розповів мені: «Мені наказали "перевірити" жінку з дитиною. Сказали, що вона пов’язана з "сектантами". Я приїхав. Вона виявилася учасницею кліматичного проєкту, який збирав дані про екологічні збитки від війни. Після цього я перестав виконувати такі накази. Я не для цього пішов служити».
Хто пише списки?
Ці списки не падають із неба. Їх пишуть люди. З титулами. Зі зв’язками. Зі слайдами на семінарах. Вони називають себе експертами, але їхня «експертиза» це маніпуляція, яка штовхає солдатів до злочинів. Вони ховаються за термінами на кшталт «інформаційна безпека» чи «духовна загроза», але їхня мета — контроль. Контроль над думками, вірою, совістю.
Я бачила, як це працює. Я аналізувала документи, які просочувалися з таких семінарів. Сотні сторінок. Хто фінансує ці наративи? Хто їх просуває? Відповідь веде до «експертів», які заробляють на паніці.
Скажіть «ні»
Ця стаття не просто текст. Це заклик. Скажіть «ні» наказам, які пахнуть злочином. Покажіть цей матеріал тим, хто носить погони. Тим, хто тримає зброю. Тим, хто пише списки. Якщо хтось наказує «нейтралізувати» цивільних під виглядом боротьби з «сектами», це не наказ. Це злочин.
Ми потребуємо тих, хто скаже «ні». Тих, хто наважиться думати. Тих, хто пам’ятає, що правда — це не ярлик, а відповідальність. Не мовчіть. Дійте.
Далі буде.
