С. “Капрал” з “Безбашених Геймерів”(BGG)
Чим дії найманців відрізняються від регулярної російської армії на рівні тактики?
ПВК діяла на фронті штурмовими загонами, які, своєю чергою, складаються зі штурмових груп. Українські військові та журналісти повідомляють, що в групі може бути від семи до 50 осіб.
Групи намагаються непомітно підійти до українських позицій (діють, зокрема, вночі, використовують укриття на місцевості тощо). Практично кожну групу супроводжує розвідувальний дрон (у регулярній армії вони, як і раніше, в дефіциті), який детально вивчає позицію ЗСУ. Стверджується, що командир групи (і його заступники) отримують детальний план підходу до позиції (і самого бою) на електронній карті, де вказані маршрути для кожного найманця. За розвідданими розраховуються необхідні для бою засоби (кількість штурмовиків, що дає змогу отримати чисельну перевагу, витрата боєприпасів для придушення вогневих точок).
Більшості груп надано посилення у вигляді артилерії, яка «обробляє» атаковану позицію ЗСУ. Вогонь артилерії «на придушення» дає можливість штурмовій групі підійти впритул до позиції. Після цього в справу вступає «вогнева група» найманців, яка завдає ударів по виявлених вогневих точках ЗСУ з мінометів, автоматичних гранатометів та/або (у разі відсутності цих вогневих засобів) з ручних гранатометів.
Після цього починається штурм окопів або будівель, яким керують командири найманців по захищених (від прослуховування і придушення) засобах зв'язку, які спостерігають за подіями за допомогою БПЛА.
Штурмові групи виявляють більшу завзятість: у разі невдачі атаки можуть повторюватися. Артилерія ПВК намагається перешкодити підходу резервів ЗСУ до поля бою.
Бронетехніка безпосередньо в ближньому бою використовується рідко. Зате авіацію найманці використовують сміливіше, ніж самі Повітряно-космічні сили РФ (армійські літаки намагаються не потрапляти в зону дії української ППО, тоді як авіація ПВК активно діє прямо над полем бою і зазнає втрат). Щоправда, самої авіації у найманців небагато, а частка її втрат велика.
Судячи з різних відео, артилерія ПВК розташовується розосереджено, що дає їй змогу уникати великої шкоди. Це також вимагає хорошого управління і зв'язку. У регулярній російській армії (принаймні на ранніх етапах війни) знаряддя розташовувалися скупчено і зазнавали великих втрат.
Слабка сторона такої тактики - великі втрати серед штурмовиків. При цьому, як стверджують українські військові та журналісти, більшу частину втрат несуть безпосередньо найманці, які штурмують окопи, серед яких якраз багато ув'язнених. У підсумку ПВК витрачає «дешевий ресурс», але зберігає добре навчених фахівців із числа колишніх військових.
Загалом це нагадує стандартну штурмову тактику, розроблену ще під час Першої світової війни. Головна відмінність, судячи з різних описів, у тому, що ПВК отримує перевагу завдяки розвідці та швидкості ухвалення рішень - тобто завдяки тому ж, що дає Силам Оборони України перевагу над багатьма підрозділами регулярної російської армії.
Чому російська армія не намагається воювати так само, як ПВК?
Можливо, таке бажання є. Українські джерела опублікували, як вони стверджують, копії трофейних (їхню справжність підтвердити неможливо) інструкцій зі створення в регулярній російській армії штурмових груп. Від вагнерівських вони відрізняються тим, що їх посилюють бронетехнікою. З таких груп мають формуватися штурмові батальйони (знову ж таки посилені різноманітною технікою).
Такі штурмові загони вже створюються в багатьох підрозділах ЗС рф (під назвою «Шторм») і навіть, як стверджується, «успішно застосовуються» проти статичної української оборони в її слабких місцях. Однак повторити досвід ПВК Вагнера російській армії буде важко. Підрозділи, в яких створюються штурмові загони, вельми неоднорідні: засобів розвідки і захищених систем зв'язку в багатьох із них хронічно не вистачає, а командування не схильне проявляти гнучкість.
Крім того, російському суспільству, ймовірно, буде значно важче змиритися, якщо мобілізовані почнуть гинути в тих самих масштабах, що й штурмовики ПВК (є численні відео, на яких зафільмовано знищення цілих штурмових груп). Найімовірніше, і влада постарається уникнути такого випробування.
