В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
Та вся ж та кров його минає;
чхати хотів на совісті кутки.
Сокира не важка настільки,
щоб його розум їй займать.
Не думає він зараз скільки,
над нею комах буде літать
Слизький свій скуток ігнорує,
у тітки не було сім'ї.
І все ж всередині бунтує,
як гвинт вструмилося в безвір'ї
той тяжкий подих ніби в пір'ї
Чуття, емоції нові
Він ніби зрадив сам собі
Удруге знову народився
Її не вбив - на ній женився
Нове блаженство що відрив
Уперше мов очі відкрив
Коли забрав її життя, він зачував себе живим
Її чекало ще й злиття, цей крок для нього був важкимм
І зовсім її не кохав, дзижчащі мухи не бентежать
Лиш опустити ще бажав, за ними зараз ніби стежать.
Такої втіхи як із нею, із жінкою він не чував.
Він відчуває аж душею, себе він більш не стримував.
Коли в бідосі впало око, прокинувся нарешті він.
Він так злякався ненароком, своїх страшенно дивних змін.
(Мені дуже соромно за усі можливі граматичні помилки та пропущені розділові знаки)
