Автор: Зубрицький Дмитрій
Картина світу, образи цілих країн, народів та їх історії зараз формуються в наших головах здебільшого завдяки масовій культурі. Масова культура і медіапростір, який сформувався у росії, мав значний вплив на українську медійну сферу, який не завжди був позитивним. До початку повномасштабного вторгнення наші сусіди намагались ввійти в наш медійний простір для підвищення своєї репутації, адже представляли вони себе переважно вищим культурним суспільством. Така стратегія нерідко спрацьовувала для жителів України, деякі зіркові українські артисти мали контракти з російськими продюсерами, знімались у фільмах та серіалах разом, виступали на концертах в різних містах росії, тощо. Розглянемо який вплив мала російська культура на український медійний простір, та як змінилась динаміка перегляду російського контенту після початку повномасштабного вторгнення. Чи є саме «мистецтво поза політикою»?
1. Російський кінематограф.
Якщо розглядати український медійний простір до 2014 року можемо побачити, що дійсно, багато російського кіно було популярним для перегляду на телевізійних каналах. Часто такі кінострічки пропагували ненависть до українського народу на скажено високий рівень. Вони вміло кодували менталітет свого народу через мистецтво, а заодно прививали і нам синдром меншовартості, адже ці кінострічки йшли по наших телеканалах та кінотеатрах. До 2014 року, стосунки між Україною та росією описувались як «дружні», розглянемо детальніше деякі кінострічки щоб з’ясувати чи справді вони були такими.
За радянської влади «українець» у російських фільмах був веселим, життєрадісним, але трохи обмеженим «хохлом», такою собі колоритною фігурою, характерним персонажем, хай і не головним. Якщо раніше це міг бути армійський старшина, або представник народних низів, але після розпаду СРСР, українці це вже не веселі та прикольні «хохли», а злі колобораціоністи, зрадники та зрадниці. Наприклад, у фільмі «Брат» який уособлює «загадочну руську душу», в центрі історії стоїть хороший та простий хлопець, яка може за свої ідеали робити багато поганих речей. Перший фільм взагалі нічим не пов'язаний з Україною, він більше розкриває ось цю «бєздонною душу руського чєловєка», народ який все своє існування лише принижує та зневажає інші національності. Можливо це іронія самого кінорежисера, але в більшості росіяни захоплюються цією ненавистю.
У другій частині фільму «Брат 2», все частіше згадується Україна, адже вже з самого початку ми бачимо інтерв’ю головного героя на телебаченні, як учасника Чеченської війни, саме так росіяни намагались прославити всій військовий потенціал та демонструвати наскільки круто бути солдатом. Та ми навіть паралель із сьогоденням можемо вловити, адже другорядний герой з Києва нам говорить, що Чеченська війна була «спеціальна операція».
Як можемо побачити з 90-х росія нічого нового не вигадує, ну і ще ці солдати є типу дуже крутими і дуже розбираються у зброї, але зараз ми можемо спостерігати зовсім протилежну картину реальності.
Також сам фільм вже починає розпалювати ворожнечу між нашими народами, особливо з такою фразою як: «тут київська братва наїхала, вони зв’язались зі своїми чікагськими хохлами, та в Чікаго і наїхали. Мітька все підписав, хохли тут же відчепились. Рвонувся до хохлів назад, але пізно. Американець виявився крутіше всіх крутих хохлів». Отже, всім тут як виявляється заважає українська мафія. Також вже з’являються такі вислови про Бандеру, та називають нас і «хохлами» і «бандеровцями».
Отже, сам фільм показує, що слово «бандеровець» з’явилося ще у 2002 році, задовго до нападу росії на Україну. Далі тут починають просувати наративи по Криму: «А тепер твоя батьківщина дві війни і Крим прогавила», «Ви мені гади ще за Севастополь будете відповідати».
Отже, тут іде така накачка населення, ідеології, що Крим прогавили, а це означає, що його потрібно повернути та той хто це зробить буде героєм. Ось приблизно такі фільми нам показували наші телеканали протягом багатьох років.
Тепер перейдемо до фільмів, які вийшли вже після 2014 року. Після анексії Криму та частини Луганської та Донецької області, українці почали розуміти, що росіяни ніякі не «брати» та не «друзі», як це було раніше. Почали масово забороняти російський контент в Україні, який пропагував велич їхньої армії, або їхній погляд на історію України, було відрізана їхня естрада та введені квоти на підтримку української мови на радіо та телебаченні та все більше розвивався український контент. Хоча по телебаченню і було заборонено російський контент, але в трендах українського Youtube часто попадали російські кінострічки, що говорить про те, що не всі українці усвідомили небезпечність російського контенту та їх пропаганди, хоча для більшості людей це було очевидним.
Починаючи з 2014 року росіяни обрали більш хитрішу тактику, що раніше українці у деяких їхніх фільмах все таки існували, то з 2014 українці зникають. Про історію України знімається, але без українців, єдиними винятками є сучасність, коли стверджувати, що українців не існує нереально. Тобто, єдині українці є в роки незалежності, хоча знову вони вбивці та злочинці. Також українці за те щоб бути з росією, а «бандери» і «нацики» - проти цього та захопили владу в країні. Фільм «Вій» був спільним проектом України та росії, хоча в кінці все таки став більш проектом росії. Хоча сама історія фільму розповідає про події, які відбувались саме в нашій державі, росіяни як завжди намагались перекрутити її на свій бік. На початку фільму ми бачимо типу крутого українця, який багато випиває, та як і всі українці у цьому фільмі говорить російською. Але є й українці, які говорять з смішним українським акцентом, перекручуючи усі слова, що не є типовим для нашої культури.
Головним у цьому фільмі звісно є пропаганда «руської вєри православної», вони намагаються створити «духовниє скрєпи», які б об’єднували людей в ідеологію «руського міра».
Можемо сказати, що це є правильною тактикою, коли ти хочеш захоплювати чужі землі, адже спершу потрібно об’єднати всіх ментально, а потім вже приходь і захоплюй фізично. Ось такою схемою росія і займається декілька століть підряд. Отже, цей фільм просякнутий «руськой вєрой православной». Росіяни також виставила українців як «бурсаків з київської семінарії», які тільки що і роблять «бухають».
Отже, якщо робити висновок по цьому фільму, то можемо сказати, що це тотальне розмиття кордонів, незрозуміло де сама українська культура, а де російська. Так як у фільмі не згадано, що це Україна, це можна зрозуміти, лише по говору «руськоязичних козаков» і по українських піснях. Проте це все подається не як особлива українська культура, а як частина «вєлікої культури росії», відповідно українська мова - це такий собі діалект на малоросійському регіоні росії. Хоча цей фільм створювався спільно з українським кінематографом, але чомусь ніхто не зміг змінити таку картину подій.
2. Російські серіали.
Реальність 2000-х говорить про те, що саме через серіали росіяни намагались прибити нам меншовартість через телевізор. Після того як ми розглянули які саме наративи проти України були в кіноіндустрії, але будемо відверті ніхто з нас не дивився ці фільми щодня: після роботи чи школи. Саме тому пропаганді потрібна була сильніша зброя «щоденного застосування» - серіали. Світ 2000-х – це світ без тотального інтернету, смартфонів та Youtube. Найцікавіший контент знаходиться саме в телевізорі. Телебачення мало найколосальніший вплив, отже хто володів телебаченням, той володів і суспільством. На цей принцип завжди покладались українські олігархи, коли скуповували практично всі телеканали України. Так як мало хто серед кіновиробників телеканалів розумів важливість мови та створення власного україномовного продукту, російські сіріаліті буквально окупували наше українське телебачення, адже так було легше всім. Нам не потрібно створювати свій власний продукт, ми купуємо у росіян, і навіть не дублюємо, тому що це і так всі розуміють, а іноді можемо створити щось разом, щоб продати на решту країн, які також розуміють російську мову. Здавалась би, чудова бізнес схема, але!
Багато українських дітей та підлітків виросли на тому, що вони приходять додому зі школи або універу чи роботи, вмикають телевізор, а там іде «Наша Раша». Розглянемо детальніше програму 2000-х років на телеканалах України.
Зранку просинається простий українець, а там тебе зустрічає телесеріали «Курсанти», «Счастливы вместе» та «Папины дочки», а вже в обід та вечорі ти можеш подивитись знову «Курсанти» та «Воронины», саме такі серіали пропонував Новий канал. Щодо ICTV, то там була інша програма, але також російського виробника це «Наша раша» та «Большая разниці» три рази на день. Отже, така ситуація була на багатьох українських каналах, але що ж з ними не так? Розглянемо ці наративи детальніше, щоб зрозуміти, що з ними не так, та щоб не ставати на ті самі граблі в майбутньому.
Почнемо із «Солдатів». Зараз дуже важко звісно уявити собі, що ми сиділи і дивились серіал про російську армію, але хочеться сказати, що це була чудова піар-компанія ВС РФ. Серіал почався в 2004 році, коли росії після конфлікту за о. Тузла, стало зрозуміло, що українці просто так свою свободу і території не віддадуть. Тому створюється пропагандистський серіал. щоб показати як це круто служити в російській армії. А найголовнішим кроком був той факт, що в серіалі служать всі національності, які поневолені в росії. Тобто, був наратив об’єднання народів в одну єдину дружню армію. Хоча інші національності там звісно пригнічували бо вони ж «нє руськіє», але всі всіх любили «оні же наши».
Більше того, багато героїв після того як демобілізувались, не могли знайти себе в суспільстві і повертались служити на контракт, як наприклад «Соколов». Отже, пропагувалась контрактна служба, щоб потім путін міг відправити їх на смерть в Україну. А закрили серіал у 2014 році, саме тоді коли росія напала на Україну, адже він вже не був так потрібен, тобто свою 10-літню місію підготовку суспільства до війни виконав.
Перейдемо до найцікавішого, найпопулярнішим героєм серіалу – це прапорщик «Шматко», який родом з Донецька.
Також сценаристи розповідають про нього історію, що нібито він родом з Донецька, але потім переїхав до «Адеси». Після буквально декількох сезонів «Кадетів», зняли спіноф який мав назву «Прапорщік Йомайо!», де персонаж їде на «родіну в Адесу». Якщо переглянути хоча б першу серію, можемо побачити, що тут вже акцентують увагу на героїчному минулому Одеси, де прямо на вокзалі досі Ленін красується. Далі Шматков вспіває залізти в конфлікт та говорить що ця людина з Харкова, або з Херсону, та говорить це так, ніби це чергові частини росії. Також дивним є той факт, що Шматков, все ще в військовій формі, хоча він приїхав в Одесу в іншу країну, але чомусь дотримується військового стилю.
В іншій сцені нам показують українців, які живуть в Одесі, але звісно нічим українським там не пахне. Причому ці герої постійно сваряться, та трішички «туповаті». Далі Шматков постійно натякає, що мовляв бардак тут розвели та вказує на те, що Одесі потрібно повернутись на історичну «родіну» і тільки так буде порядок. І взагалі коли він ріс в Одесі було дуже добре.
Також в цьому серіалі підкреслюють всю велич творів Достоєвського та Чехова. Наче це шедеври всіх шедеврів, через те, що про них згадували навіть в самих найтрешовіших російських серіалах, як величніших авторів всього людства. Саме з цього складався культ велечі цих авторів, але насправді в світі є ще сотні та тисячі цікавих письменників, які заслуговують уваги. Отже, весь посил серіалу, це здивування Шматка, як усе змінилось, а він звик до того як було колись: рублі, хазяєва і т.д.
Після 2014 року, багато серіалів зникло з телевізійних екранів, їх замінили вже українські серіали та інші шоу, хоча навіть такий вплив вже мав працювати на бік росії, але українці усвідомили, що це лише телевізійна пропаганда.
3. Російська музика.
У 2015 році в українському медіапросторі дуже часто з’являлися пісні, які були присвячені путіну, що дуже дивує з першого погляду. Окрім власне пропагандистських новин, які часто ще й є фейковими, ненависть до України та спотворене сприйняття реальних подій створюють ще і спеціально відзняті фільми та музичні кліпи. Часто пропагандистами виступають самі виконавці.
Так, 21 лютого 2015 року на акції «Антимайдан» у Москві заспівали Олег Газманов, Віка Циганова, Юлія Чичеріна, а музикант Григорій Лепс звернувся до народу у запису. Крім цього зі сцени звучав реп про братерство Росії та України: «SOS, SOS, прийом Україна, це росія, ми з тобою єдині, SOS, SOS, прийом Україна, це росія, ми непереможні».
За інформацією деяких журналістів багато учасників мітингу прийшли на акцію не безкоштовно, - пише Газета.ua. Музичні кліпи залишаються ефективним засобом російської пропаганди, бо ж вільно поширюються у мережі Інтернет. Спеціалісти припускають, що їх також може спонсорувати сама російська влада. Хоча сам виконавці з таким твердженням не погоджуються. До прикладу, новосибірська співачка Машани вже заявляла, що її кліп на пісню «Мой Путин» - власна ініціатива.
Хоча дивно говорити про те, що це може бути ініціатива співака чи співачки, але таких прикладів у сусідній державі є дуже багато і вони стрімко поширювались і в українському просторі. Все через те, що наш контент був пов'язаний між собою довгий час, але після початку війни в 2014 році, владі росії, хотілось ще більше підтримати свою пропаганду та створити контент для зомбування власного суспільства.
Отже, можемо зробити висновок, що російська пропаганда мала плани поширитись серед українського суспільства, але вони не очікували відповідної реакції з боку нашої держави. Саме тому, що можливо сама українська влада була пов’язана з російською, створювався відповідний контент в інфопросторі. Але говорячи вже про 2023 рік, ми маємо такі реалії, що вже в мережі YouTube багато блогерів просувають український контент, говорячи на рідній мові та розсіюють міфи про те, що нам пропагували з дитинства.
Список використаних джерел:
1. УКРАЇНА В РОСІЙСЬКИХ ФІЛЬМАХ! Після 2014 року. Youtube канал «Загін кіноманів». URL: https://www.youtube.com/watch?v=bE_i2IJa9Bc&t=478s
2. ЧОМУ МИ ЦЕ ДИВИЛИСЬ: НЯНЯ ВІКА, СОЛДАТИ, КАДЕТИ? Youtube канал «Загін кіноманів». URL: https://www.youtube.com/watch?v=a3byRagAGO8&t=1346s
3. Денисюк Я. Музична пропаганда по-російськи або як працює путінська машина. ВІДЕО. Офіційний сайт Zaholovok.com.ua. URL: https://zaholovok.com.ua/muzichna-propaganda-po-rosiiski-abo-yak-pratsyuje-putinska-mashina-video
