Вчора я ще спала у себе в ліжку, а сьогодні я в пустому ТЦ…
БУв самий звичайний день, як раптом, до мене в мою кімнату, обставлену мерчом спаркл, увійшли троє, а може й 4 – я їх тіпа не рахувала. Скажім 4(+1?) людей увійшли до мене в мою кімнату вчора і вимагали пароль від сейфу, мого сейфу.
Але я їм не сказала і вони мене вбили. Але я проснулась в ТЦ. Але тут не було людей. Але це не Лімініл спейс. Але тут була горіла і 5 змій. Пізда мені кароче. Але це я так думала.
На щастя тут був магазин техніки і я взяла собі МакБук. Не на на ненащастя тут не було інтернету, тому я не впевнена, що щось з того, що я пишу, покине це місце. Я наче не в ТЦ, а в ТЦ……
Але на це ще пофігу. Драми немає. Читаєш цей логрід – я жива і, можливо, вдома. Основна ціль, це спастися від горілки і 5 змій. На нащастя я ще їх не зустрічала, може їх і не має. Блять, а звідки ж я тоді знаю що вони бляха є? А з звідти. КАдрочее тут є вивіска і в ній диркик. Думаю номятон. Сорі я ще сонна і не проснутепласяс.
Я знайшла фудкорт. Там лише макети з воску. Піца виглядала краще, ніж справжня, але коли вкусила – зуби зламала. Добре, що поруч був магазин стоматології. Тепер у мене золотий зуб, виглядаю як пірат у ТЦ. Не тому-то тепер у мене зуб золотий, а тому що я сама його робила і випадково ще й сусідні повисмикувала.
Побудувала будиночок з піддонів. Облапала усі айфони та зробила усе те, що злобилаб підлітка в ТЦ.
І ще… у дитячій зоні я знайшла батут. Смішно, але коли я стрибала, одна змія теж підстрибнула. Виявилось, вона не агресивна – її звуть Гліб. Тепер у мене є друг-змія. Чекайте, вона мене укусула. Стєрва саблєзуба. Я її угандошила об пол, махала нею як рушником і кинула в хліборізку (пізда їй)
Після того, як я кинула Гліба в хліборізку (так, я така), трохи заспокоїлась. Хліборізка не вбила її, але вона відскочила усіма своїми нарізаними частинами й залізла під полиці з дорогими навушниками. Я сиділа на підлозі й думала: ну все, тепер ця гангрєна з кожного свого лукового колєчка вирістить по 1-й новий змії.
Макбук в руках, інтернету нема, значить є тільки я і цей порожній лабіринт магазинів. Пішла шукати вихід — але замість виходу знайшла папку з планом ТЦ і поміткою “Службове”. Там був ключ. Ключ від чогось. Я вирішила, що це ключ від тайника з реальним інтернетом або від дверей, що ведуть додому. Вибачте, у мене вже міражі, це був не план ТЦ, це я падала з другого поверху.
Підійшла до службових дверей — тиша, лампочка мигнула, запах кави з автомата (хоча кафешки закриті). Відкриваю — а там горіла голіра! Пилихала вся. Я зробила вигляд, що нічого не бачу, просто пройшла повз.
Тепер у мене з врагів згорівша горіла і 7402 змій. На щастя це були не змії зондбі, інакше я б теж стала зондбрі уродіной.
Раптом чую скрипт. Не скрип, а скрипт. Ніби я в грі, і я запустила якусь катсцену: хтось крокує по скляних дверях (?) над моєю головою. Піднімаю очі — а там… потолок, і з нього визирає щось, що виглядає як поєднання манекена, робота та чайника. Воно махає мені рукою, або щось намагається мені сказати. Я не зрозуміла.
І тут Гліб, моя друг-змія, відповзає і шепоче (ну шепоче в його зміїній манері) щось на кшталт: “ТссстТССТСтсттстстстссССССТСТСТССС…“, добре, все ж підповзає: “Тут ще є двері, які ведуть не до виходу, а до нової зони ТЦ. Але якщо туди підеш — можеш знайти нові 5000 змій”. Я зрозуміла, що це все западня і навіть моя любіма змія, яку я щойно вбила, бажає мені зла. Чим я на це заслужила?
(флушбек): “Вони увірвались у мою кімнату і вимагали пароль від сейфу. Я мовчала.”
Тут я зрозуміла і додумалась, подивитися на список мереж Wi-Fi. Евріка! Там був LUBAVA-Free_WIFI !!!!! Як я раніше не здогадалася. Але біда. Він зовсім не Free! Він запаролений паролем! І, здається, я знаю яким….
