Колись мене друг називав, “той хто ненавидить людей”, бо я часто оминав їх та переходив дорогу. І це дійсно так.
Так сталося, що після виборів 2019 року мав птср цілий рік, доки не наснилося, що хтось каже:
не турбуйся про зебобіків, ті хто досі його підтримує дуже пошкодують
Наголос на дуже. Це було у березні-квітні 2020, рівно за рік після виборів.
Якраз тоді був ковід, під час якого режим зе вкрав ковід фонд. Загинуло 100 000+ людей. Тож на мить подумав, що, мабуть це воно, але ні. Влада зе кожний день вчиняла зраду.
Менше з тим, після цього сна, за рік птср та панічних атак від того що країні триндець, я вирішив забити.
В мене совість чиста - за зеленського я не голосував.
Все ж таки це їх вибір, мені нема чого переживати за свій голос. Так, я голосував за армію мову віру.
Звичка переходити дорогу, якщо по дорозі йдуть люди так і залишилася.
Я навіть потім якось побачив інтерв'ю з кимось де говорилось важко на вулиці ходити, якщо кожний може виявитись зебобіком. Точно не пам’ятаю, хто це казав, здавалось Лесь Подерв’янський, але не знайшов в інтернеті (може й не він), тож кину вам теж круту цитату Леся від травня 2019.
Якщо народ обирає блазня головнокомандувачем, він хоче, щоб його перемогли. Тобто він не хоче існувати. Це суїцидальні й садомазохістські речі. Це вже не до мене, це до психіатра
— Лесь Подерв’янський.
Але я “ненавиджу людей” так, що не хочу турбувати їх, я ніколи не зміг би допустити, щоб в них хоч одна волосинка впала через мене, не те що б разом з пуйлом влаштувати найбільшу бійню за останні 70 років, скормлюючи сотні тисяч українців пуйлу за пару гнилих мільйонів в омані.
Ось так я “ненавиджу людей”.
Хоча 24 лютого мене трохи здивувала повномасштабна війна, бо зе і його слуги виконували все, що їм наказує пуйло. Коли вже з'явилась інформація, що всіх, кого ставив зе в найвищі органи безпеки, СБУ, дбр, гру, міноборони, генпрокуратуру виявились зрадниками, а південь, північ та Харків за наказом зе замість посилення були навпаки зняті бригади, стало ясно чому пуйло все-таки напав.
Абстрагуючись від всіх сотень тисяч жертв, катувань, зґвалтувань та викрадень, а також мільйонів біженців, я все-таки думав, що невже пророцтво мого сна здійсниться і люди відкриють очі на те, що преЗедент, монобільшість та всі кого влада призначила - зрадники.
Ця думка трохи полегшувала перші місяці тривог та переживань. А емпатія до народу була настільки висока, що я спокійно ходив між людьми, не переходив дорогу, не обходив всіх за 5 метрів і це було надихаюче.
Але згодом вияснилось, що ніц. Нічого не змінилось. Так, свідомих стало на 5% більше, але зе і його слуги й далі займаються крадівництвом, бо якщо дати гроші на армію під час війни не буде асфальту, з якого зе краде 80%, а москальська орда їздить по них на танках.
А якщо не дати 2 млрд грн платників податків каналам олігархів за пропаганду себе та лисого з кварталу, зомбоканали перестануть співати тобі оди.
Вишенька на торті - це крадіжка гуманітарки союзників та її продаж, а те що не продали нехай згниє, лиш би українцям не дісталося.
І все це під бурні оплески лохторату.
Тож коли я бачу прихильників зе, я не злий, а просто розчарований.
І продовжую переходити вулицю, щоб бути подалі.
