з самого початку війни не дивлячись на часті тривоги, не дивлячись на те що всі у стресі, не дивлячись не на що нас грузини дз, уроками, взагалом інформацією. Я тоді взагалі нічого не хотів і я пропустив перший місяць навчання, і що мені тепер робити? в мене не було сил навіть не спати, я буквально спав весь день і вставав тільки їсти і до туалету. потім все почалось по трохи заспокоюватися, я почав повертатися до життя, почав розуміти що єдине що я можу зробити це жити далі, і ні як раніше сидіти тільки вдома а постаратися жити а не існувати. Я почав спілкуватися з людьми, повертатися до хоббі, читати, дивитися фільми, по можливості я б донатив але в мене не було грошей тому я приносив речі і гуманітарку.
взагалом я повернувся до життя та знайшов дівчину з якою я зустрічаюсь і по сьогодні.
повертаємося до теми школи. на той момент ще часто були відключення світла, тривоги, немає інтернету. постійно щось заважало а підручників то не вистачало то ще щось тому все було онлайн. я просто не міг нічого з цим зробити. Зараз все добре з цим всім але я не знаю базу, початок року і я просто не розумію матеріал, навіть коли стараюсь щось зрозуміти нічого не виходить. я почав самостійно вивчати матеріал і навіть зараз його вивчаю. це не складно а знання підтягнути треба. оцінки все ще на нулі, я не розумію нічого. і я не знаю що з цим робити адже вчителя не йдуть на контакт, тому єдине що залишилось це забити та вислуховувати всі претензії від батьків та вчителів про оцінки надалі
