Як багато інформації можуть повідомити нам іменники? А лише власні назви? Якби існував роман, з якого прибрані всі слова, окрім імен і назв місцевостей, залишених як є, у різних відмінках… його б ніхто не читав. Але, уявімо, нас змусили, і ми маємо винести з нього якомога більше інформації.
З топонімів можемо здогадатися про контекст — чи це роман про Японію, чи про Харків. Якщо нам пощастило орієнтуватися в місцевості, то можемо фантазувати і про час: скажімо, якщо згадується затока Хаката і острів Мьокен, то є імовірність, що йдеться не про сучасність, а про часи, коли цей острів ще фіксували на мапах (якщо він взагалі колись існував). Якщо ж топоніми не відповідають жодним відомим, можемо аналізувати жанр чи течію: це не реалізм, не історичний роман, не заснований на реальних подіях, не документальний текст.
За різними відмінками (сподівайтеся, щоб імена і топоніми були відмінювані) припускатимемо, хто головні герої (згадані найчастіше), де відбуваються діалоги (кличний відмінок), хто дійова особа (активний діяльний супергерой), а над ким здійснюють дію (ліниве пасивне гівно).
А якби нам дали хоча б дещицю дієслів…
