Пару днів тому побачив відео Анастасії про червону помаду та Гітлера. І, звісно, додав у бездонну папочку "потім перевірити," оскільки історією краси й косметики я цікавився мало.
Але вже кілька днів у своїй стрічці в Інстаграмі я спостерігаю перепости або цього відео, або пости з описом "Нафарбуюся на зло Путлеру". "Ну все, тре перевіряти", вирішив я й взявся за діло.
Що я отримав: українські сайти, як-от ТСН, засікли тренд й зробили рерайт статті росіян. Усе, більш нічого в українськомовному сегменті про це нема.
Якщо цікаво — та сама стаття ТСН. Вона легка, картинок багато.
Офтопом додам: я дуже не люблю, коли люди пишуть якусь інфу, і ніде нема посилань, де цю інформацію взяли. Це дратує. ТСН цим грішать, коли роблять розважальні статті.
Що ж, далі "російський" гугл: багато версій однієї й тієї ж статті, але ніде нема інформації, звідки ж ми знаємо про нелюбов Гітлера до червоної помади.
На черзі англомовний інтернет. І тут я спіймав рибу помаду за хвоста на сайті "We Are The Mighty" (укр. "Ми Могутні"). Власниками сайту є медіа-агентство під керівництвом ветеранів. І у статті “Чому Гітлер ненавидів червону помаду” я нарешті отримав бажане — джерела❤️
Перше джерело, на якому будується стаття — книжка Рейчел Фелдер "Red Lipstick: An Ode to a Beauty Icon" (укр. "Червона помада: Ода іконі краси"
Мені вдалося знайти цю книжку, і перевірити, чи є там інформація про Гітлера й помаду. Є.
От що авторка Рейчел Фелдер пише про Гітлера й помаду:
“Під час 2 світової війни жінки у країнах-союзниках носили червону помаду як знак непокори — символ їхньої відмови бути обтяженими труднощами, які прийшли з конфліктом. Червона помада стала символом стійкості, хоробрості, товариства та сили, що підкреслюється тим фактом, що багато жінок влаштовувалися на роботу, яку традиційно займали чоловіки, які пішли на війну. Правда, відчуття привабливості було ще одним стимулом.
Адольф Гітлер, до речі, ненавидів червону помаду. Для нього арійський ідеал полягав у природному, не нафарбованому обличч. Навмисна і помітна червона помада була, на його думку, занадто ефектною і сексуальною. Будучи переконаним вегетаріанцем, він також заперечував проти тваринного жиру, який був поширеним складником продуктів для губ у той час.”
Але одного джерела мені було мало. Хотілося хоча б ще одного. У тексті статті згадується ще праця Меделін Марш “Compacts and Cosmetics: Beauty from Victorian Times to the Present Day” (укр. “Звичаї і Косметика: Краса з вікторіанських часів до сьогодні”)
Я знайшов і цю книжку. І от що там пише про Гітлера й косметику:
“Коли фашистський відділ сестер Мітфорд (Діана та Юніті) відвідав фюрера в тридцятих роках, його помічники називали їх "розмальованими тьолками" – через помаду та макіяж очей – і їх освистали на вулиці.
Гітлер не любив губну помаду, стверджуючи, що вона зроблена з тваринних жирів, витягнутих зі стічних вод. Точний список інструкцій, виданий відвідувачам Берхтесгадена (його гірської резиденції), обмежував і куріння, і макіяж: «Жінкам-гостям заборонено використовувати надмірну косметику і ні в якому разі не повинні використовувати фарбувальний матеріал на нігтях».
Ідеалом арійців було чисте очищене обличчя [...] жінки Третього рейху повинні були уникати пияцтва, куріння та косметики.”
Тож, відповідаючи на питання в заголовку — Гітлер дійсно не любив помаду. Але колір ролі особливої не грав.
Якщо вам сподобався цей текст — підписуйтеся тут або на інших зручних платформах 😉
