Із такими заголовками вийшли б статті у газетах, якби вони існували у Києві 17 століття. Але про що йдеться?
Петро Могила – відомий релігійний діяч, засновник Києво-Могилянського колегіуму. Святий (канонізований Київським патріархатом).
За тиждень православні християни будуть святкувати Великдень. У мене вдома це виглядає наступним чином: у кінці богослужіння виходить отець з церкви, і кропить святою водою кошики з різними наїдками. Прихожани дякують, христосаються й ідуть додому.
Але у 17 столітті було не так. Гійом де Боплан записав таку традицію:
"усі, як чоловіки й жінки, так і хлопці та дівчата, опускаються навколішки перед єпископом (якого тут називають владикою і подають йому яйця, пофарбовані у червоний або жовтий колір, промовляючи так: «Христос воскрес». Єпископ, приймаючи яйце, відповідає: «Воїстину воскрес» і при цьому цілується з жінками і дівчатами.
Таким чином, єпископ менш, як за дві години, збирає 5 або 6 тис. яєць і має приємність цілувати найвродливіших жінок і дівчат, які є в церкві.
Правда, йому певною мірою було б незручно, та й неприємно цілувати старих жінок, але він спритно і швидко розрізняє їх: коли бачить обличчя, яке йому не подобається, простягає для поцілунку лише руку.
Так, як я оце розповів, робив у Києві митрополит, що зветься Могила [Moquilla], який є главою усіх єпископів"
Ось такі були звичаї у священників у 17 столітті. Цілувати хотілося лише молодих й красивих. І, як-то кажуть, у чому він не правий?
