Так склалось, що у моїй роботі ні разу не було такого, щоб я працювала з дев командою в офісі (офлайн). Всі мої проекти були віддалені. Це продиктовано було аутсорсом/аутстафом конкретних спеціалістів з різних компаній. Тому, мабуть, і розказати якісь факти про “офлайн” взаємодію я не можу. Зате я можу розповісти багато про налагодження відносин у командах, де всі працюють віддалено та тренди, які я бачу на сьогодні і що з цим робити. Не претендую на науковість, ділюсь просто думками і спостережннями.
В роботі над проектами я завжди прагнула створити згуртовану команду, де можна і комфортно пожартувати/підстьобнути, так і підхопити/підтримати одне одного, якщо щось не виходить. Тобто, кожен виконує свої функції, але в спірних питаннях можна передомовитись і навалитись гуртом. Крім того, невд’ємною частиною робочого процесу я бачу гумор. Звичайно, є каста менеджерів який занадто професійні і завжди поважливо і “корпоративно” розмовляють. Але це, для мене, тільки створює дистанцію у команді. Я не кажу про відносини між замовником і проджект менеджером, там звичайно діалог у стилі: “Хей, йоу, щоб нічо не вспілось, але ти там не переживай, всьо пока” - не прийнятний. А от “внутрянка” проекту - зовсім інша справа.
Так от, офлайн і розмову зав’язати легше і зблизитись (а-ля, пішли чайку на кухню поп’єм). А от онлайн… Рандомно вибирати жертву, щоб поспілкуватись в особистих повідомленнях і дізнатись одне про одного більше - це наче схоже на тіндер :), ще за харасмент насварять. То щоб ж можна зробити?
Розслаблений менеджер - розслаблена атмосфера. Треба не боятись пожартувати, і в своєму спокійному ритмі вести діалоги і мітинги. Бути першим, хто розкаже смішну історію, яка з ним сталась по дорозі на роботу, чи просто смішне відео, яке глянув. Навіть якшо всі будуть сидіти на м’юті і ніхто не захіхікає чи не відреагує на повідомлення в чаті - ітс окей, це “марафон”, а не “спринт”.
“Свої” церемонії. На одному з проектів, щоб згуртувати команду я проводила або міні-вікторини (хто перший правильно відповів йде на 10 хв раніше додому) або по черзі давала завдання підготувати якийсь цікавий факт на день. Коли людина починає додавати щось персональне і її за це підтримують (а менеджер - підримує) - виникає мотивація і покращуються взаємовідносини в команді.
Ретроспективні “по-душам” розмови. Інколи ретроспектива проводиться після складних релізів якраз для того, щоб люди висказались, а не тільки для аналізу помилок. Щоб накопичений негатив не роз’їдав людину і ніхто не вигорав. Як показує моя практика - складнощі об’єднують, але треба всім разом їх відрефлексувати.
Бути відвертим. Ніщо так не налаштовую людей до вас і одне до одного, як атмосфера відвертого спілкування. Най воно буде і трошки токсік (гумор і чорний же є), але буде.
Персоналізація. Про своїх колег я знала багато деталей, про те які і кого домашні улюбленці, які хоббі і часто бувало ділилась за їх тематикою тіктокми, відосами чи мемчиками. І це не холоднокровна стратегія, а просто дружнє спілкування (див. пункт про відвертійсть). Дивитись на це як на можливість знайти собі справнього друга за перепискою, як колись давним-давно:).
Чого не варто робити - так це використовувати гарні відносини і відношення до себе для того, щоб виконати якийсь план і отримати зірочку. Змушуючи людей безкоштовно овертаймити там, де це не необхідно, аби тільки тримати портрет “успішного менеджера”. З таким підходом перемога може бути лише короткотривалою, довготривалого результату не буде, всі або вигорять або розчаруються і почнуть саботувати роботу.
Що до “трендів”. Зараз починаю спостерігати, що часто люди намагаються спеціально відсторонитись від будь-яких розмов і налагоджень відносин, мотивуючи це ти, що “я прийшов робити “от сіх до сіх” і не бажаю напрягатись заради когось іншого, навіть якщо у мене є можливість”. І з однієї сторони ця філософія має право на життя. Ніхто нікому нічого не винен. Але, як ми знаємо: хочеш йти швидно - йди один, хочеш йти довго - йдіть удвох. В таких випадках можна або поговорити віч-на-віч, пояснивши всі бенефіти повноцінного приєднання до команди, або просто прийняти такого члена команди. Універсальних ліків для всих ситуації нема, але є загальні рекомендації “як профілактика”. Але єдине, у чому я точно впевнена - цете що ініціатива має йти від менеджера. Менеджер, як лідер, задає формат і ритм роботи/спілкування. І повірте, працювати у команді і робити проекти з такою командою, де всі “робочі друзі”, набагато приємніше, аніж просто якісь люди без обличчя в робочому чаті з ніком developer_378.
