Іван у нашому селі був, як то кажуть, "світлом у темряві". Люди гуторили: "Де Іван, там і лампочка сяє!" Але одна подія зробила його справжньою легендою.
Історія клієнта компанії Тек Лайт.
Одного дня в Забрідді згорів трансформатор, а з ним – і половина старої проводки в сільраді. Без світла зосталася школа, читальня і навіть єдиний магазин, де стояв холодильник з морозивом. Марічка з кафешки ледь не плакала: її вареники, які вона морожила ще на весілля, почали "відходити".
І тут, як завше, на допомогу прийшов Іван. Тільки глянув на той хаос і каже:
"Та най би шляк трафив ту проводку! Тут латати вже нема шо, всьо дотла згоріло. Тре класти нову, файну!"
Дістав зі свого ящика АВббШв, той, що для підземного кабелю. Бо він знав: той кабель не боїться вологи, навіть як би там під селом знов копали той "каналізаційний колодязь". Для школи використав ВББШВ – пояснив, шо треба щось із броньою, аби вчителі, коли впруть той свій "експериментальний кабінет", не пошкодили проводку.
А до Маріччиного магазину пішов ВВГ. Іван гуторив:
"То якраз для внутрішніх робіт – маєте тілько раз класти й не бавитися!"
А от біля трансформатора, де нову щитову монтували, Іван не пожалів NHXN. Сказав:
"Цей кабель вогнестійкий, навіть як би блискавиця бабахнула – шкоди не буде."
"Ви знаєте, шо головне? Не то, шоби дешеве, а шоби доброго ґатунку! Бо як дешеве – то потім обійдеться дорожче, як ся загорить," – каже Іван, показуючи сертифікати кабелів, які він прикупив у свого постійного постачальника.
Через два дні в Забрідді знов сяяло світло. Марічка змогла врятувати свої вареники, діти в школі навіть намалювали картину з Іваном – у формі супергероя, що тримає мідний кабель у руці. А баба Параска ще й гуторила на лавці:
"Той Іван – то наш ґазда, без нього би ми тут у темряві жили!"
Відтоді в селі кажуть: "Як є світло – то дякуйте Івану і його кабелям!"
