Договірні матчі – одна з найгостріших тем у світі спорту. Хтось вірить, що більшість сенсаційних результатів – це чиста маніпуляція, інші ж переконані, що змови майже не існує. Але що говорить історія? Чи є реальні докази договірних ігор? Давай розбиратися.
У 2006 році вибухнув один із найбільших корупційних скандалів у футболі, відомий як "Кальчополі". Розслідування італійських правоохоронців довело, що представники топ-клубів, зокрема "Ювентуса", "Фіорентини" та "Мілана", домовлялися з футбольними чиновниками щодо призначення суддів на матчі. Головним фігурантом був генеральний директор "Ювентуса" Лучано Моджі, який контролював, хто буде судити ті чи інші ігри, впливаючи на результати. У витоках телефонних розмов представники клубів прямо обговорювали, які арбітри їм вигідні. В результаті "Ювентус" позбавили двох чемпіонських титулів та відправили до Серії B, а інші команди отримали штрафи та зняття очок.
Ще одна темна історія пов’язана з Чемпіонатом світу 1978 року. Аргентина, яка була господарем турніру, перед останнім матчем групового етапу мала обіграти Перу з різницею в чотири м’ячі, щоб вийти у фінал. Гра завершилася з рахунком 6:0, і ця перемога одразу викликала сумніви. Через роки з’явилися свідчення, що перуанських гравців могли підкупити або змусити програти. Один із тодішніх чиновників Перу заявив, що перед матчем роздягальню їхньої команди відвідав аргентинський диктатор Хорхе Відела, після чого Перу без опору пропустило шість м’ячів. Крім того, воротар перуанців Рамон Кірога, уродженець Аргентини, провів гру настільки слабо, що багато хто запідозрив його в умисних помилках. Однак ФІФА ніколи не проводила розслідування, і цей матч залишився лише в списку підозрілих.
Скандальна ситуація сталася і на Олімпіаді 1972 року у фіналі баскетбольного турніру між збірними США та СРСР. Американці вели 50:49, і гра фактично завершилася, але судді тричі перегравали останні три секунди, поки радянська команда не закинула вирішальний м’яч. Офіційна причина повторів – нібито неправильне відновлення часу після тайм-ауту. Але фактично суддівські рішення прямо вплинули на результат. Збірна США подала протест, але його відхилили, а американці відмовилися приймати срібні медалі, які досі зберігаються у штаб-квартирі МОК.
Однак не кожен підозрілий матч є договірним. Наприклад, фінал Ліги чемпіонів 2005 року між "Міланом" та "Ліверпулем" багато хто вважав підозрілим, оскільки італійці вигравали 3:0 після першого тайму, але за шість хвилин другого англійці зрівняли рахунок і в підсумку перемогли по пенальті. Дехто вважав, що така зміна ходу гри могла бути зрежисована, але ніяких доказів змови не було. Ще один цікавий випадок стався на Чемпіонаті світу 1982 року у грі між Німеччиною та Австрією. Обидві команди знали, що перемога Німеччини 1:0 гарантує їм вихід з групи, і саме з таким рахунком матч і завершився. Після швидкого гола німці та австрійці просто перекочували м’яч, фактично припинивши боротьбу. Хоча формально це не був договірний матч, але всі розуміли, що суперники просто зручно зіграли для обох.
Отже, договірні матчі існують, але далеко не всі підозрілі ігри є змовою. Часом вирішує не корупція, а випадковість або тактичні домовленості між командами. Якщо ти хочеш робити ставки лише на чесні матчі, обирай MYCOIN – тут лише перевірені та популярні події, де все вирішує спорт.
