Автор: Шашанк Джоші для The Economist
Оригінальний допис опублікований 3 липня 2023 року
Україна дала відсіч Чорноморському флоту. Але морських безпілотників може бути недостатньо, щоб його перемогти
«Перемагає більший флот», - говорить контр-адмірал Джеймс Паркін, директор з розвитку Королівського військово-морського флоту. За його словами, з 28 морських битв усі, окрім трьох, виграли сильніші флоти. Коли росія вторглася в Україну минулого року, вона мала близько 20 військових кораблів у Чорному морі. Військово-морські сили України ледь животіли. У перший же день вони затопили свій єдиний фрегат - іржавий крейсер радянських часів, на якому цей кореспондент колись ходив до Одеси - щоб запобігти його потраплянню до рук росіян. Проте війна на морі, як і війна на суші, не виправдала очікувань. «Після війни ми обов'язково напишемо підручник, - говорить віце-адмірал Олексій Неїжпапа, командувач ВМС України. «І надішлемо його в усі військові академії НАТО».
Переломний момент настав 14 квітня 2022 року, коли Україна потопила російський крейсер «Москва», що стало найбільшою втратою військового корабля з часів Фолклендської війни 1982 року. За словами адмірала Неїжпапи, Чорноморський флот швидко відійшов назад і досі перебуває за 100-150 морських миль від українського узбережжя. Це зняло загрозу десанту на Одесу: протитанкові загородження, які колись охороняли дороги, були відсунуті, а солдати перекинуті на інші ділянки фронту. І це проклало шлях до липневої угоди, за якою росія погодилася дозволити Україні продовжувати експорт зерна. Це допомагає не лише Україні, 70% довоєнної торгівлі якої йшло через Чорне море, але й країнам-імпортерам зерна на глобальному півдні.
В операції проти «Москви» не було нічого революційного. «Як на мене, вона демонструє важливість належних протикорабельних ракет наземного базування, морських мін і хорошої розвідки, - говорить Ніклас Ґранхольм зі шведської агенції оборонних досліджень FOI, - все це разом узяте в рамках узгодженої оперативної концепції». Удача зіграла свою роль: атмосферні умови могли дозволити українським радарам бачити незвично далеко. Так само як і невмілість росії. Так само, як її масові втрати танків були зумовлені поганою тактикою, а не технологічними змінами, що зробили бронетехніку застарілою, так і «Москва» є повчальною історією про те, як правильно виконувати базові завдання.
Бути підбитим - це одне, а нездатність контролювати подальше розповсюдження вогню - зовсім інше. «Контроль пошкоджень залишається ключовим показником, за яким слід оцінювати професійні військово-морські стандарти», - підсумовує Алессіо Паталано з Королівського коледжу Лондона. «У день загибелі корабля я зіткнувся з армійськими колегами, які запитували мене: "Невже це кінець ідеї будівництва великих військових кораблів?», - згадує Руне Андерсен, командувач норвезькими ВМС. Я сказав «ні»: це кінець ідеї мати 40-річний військовий корабель, який не модернізовувався і не мав підготовлених екіпажів». Новіший військовий корабель з кращою протиповітряною обороною і більш вишколеною командою міг би відбити атаку українських ракет.
Бої на морі зайшли в глухиq кут. Україна домоглася «заборони доступу до моря» біля свого узбережжя, зупинивши російські кораблі, що наближаються. Але російські військові літаки вільно пересуваються [повітряним простором], не даючи українським кораблям виходити в море. Результатом є «сіра зона» площею 25 000 квадратних кілометрів у північно-західній частині Чорного моря, в якій жодна зі сторін не може «вільно пересуватися», говорить адмірал Неїжпапа. Чорноморський флот росії перебуває у відносній безпеці, встановлюючи віддалену блокаду і часто обстрілюючи Україну крилатими ракетами «Калібр». Україна має хороші розвідувальні дані про пересування флоту завдяки Америці та Британії, які об'єднують дані з супутників і літаків-розвідників. Але їй бракує ракет з достатнім радіусом дії, щоб вразити те, що вона бачить. Це змусило її звернутися до інших засобів.
Яскравою особливістю війни стало використання Україною «надводних безекіпажних суден», по суті, безпілотних апаратів, щоб дістатися до контрольованої росією території. У жовтні і листопаді вони були задіяні разом з безпілотниками для атаки на Севастополь, штаб Чорноморського флоту росії і нафтобазу в Новоросійську, російському порту. За цим послідували інші атаки, в тому числі, очевидно, успішний удар по розвідувальному кораблю поблизу Босфору 24 травня. Це продовжує давню традицію військово-морського рейдерства.
Підтримувані Іраном повстанці-хусити використовували безпілотники для удару по саудівському фрегату в 2017 році. Америка випробувала безпілотні катери ще в 1940-х роках. Але сучасна електроніка, потужний штучний інтелект і повсюдний супутниковий зв'язок - у випадку України через систему Starlink - уможливили створення витончених безпілотних апаратів, які менш помітні на радарах і здатні «подорожувати» на великі відстані і знаходити цілі. Україна не може протистояти Чорноморському флоту на рівних. Але вона може завдати шкоди його портам і логістиці.
«Дрони є дуже важливими елементами нашої війни зараз, - каже адмірал Неїжпапа. «Війна майбутнього - це війна безпілотників». Він додає, що Україна вчиться на власному досвіді. «Жодна інша країна не має такого досвіду використання морських безпілотників». Чи буде цього достатньо, щоб прорвати російську блокаду - це ще питання. Рейд на Севастополь у березні, схоже, був відбитий: один безпілотник був заблокований боном, а два інших знищені кулеметами. Не кожен безпілотник зможе прорватися. Але технологія доводить свою ефективність на іншому, більш похмурому фронті морської війни.
26 вересня 2022 року вибухи прогриміли на газопроводах «Північний потік-1» і «Північний потік-2», що йдуть з росії до Німеччини через Балтійське море. Винуватці залишаються невідомими. Але ці інциденти підкреслили вразливість підводної інфраструктури до диверсій. Російська розвідка кабелів і трубопроводів ведеться десятиліттями, вона добре забезпечена ресурсами і стає дедалі інтенсивнішою, за словами американських і європейських посадовців з питань безпеки.
У квітні скандинавський документальний фільм оприлюднив подробиці про флот російських кораблів, замаскованих під риболовецькі траулери і дослідницькі судна, що діють у Північному морі. Один з цих кораблів, «Адмірал Владімірскій», під час одного рейсу був помічений біля семи вітрових електростанцій біля узбережжя Великої Британії та Нідерландів. Коли журналісти наблизилися, їх зустріли озброєні люди в масках.
Захистити кожен дюйм кабелю або трубопроводу неможливо, визнають військово-морські чиновники. Але дрони - це частина відповіді. Після нападів на «Північний потік» європейські уряди терміново захотіли скласти карту потенційних загроз. Адмірал Андерсен каже, що Норвегія звернулася до приватних компаній, які працюють на шельфі в таких галузях, як видобуток нафти і газу. «Ми знайшли галузь з величезним почуттям відповідальності і готовністю зробити свій внесок».
За кілька днів він мав 600 сучасних підводних дронів, деякі з яких були дистанційно керованими, а інші - автономними. Працюючи з Британією, Данією, Німеччиною і Нідерландами, вони просканували «кожен дюйм» газової інфраструктури на площі понад 9000 квадратних кілометрів, а потім перейшли до силових кабелів і кабелів передачі даних. Проєкт показав, як технологія, яка колись просочувалась з військової сфери в цивільний світ, тепер може рухатись в зворотному напрямку. 15 лютого НАТО створила нову групу з координації критично важливої підводної інфраструктури для заохочення такої оборонної співпраці.
Інша справа - напад. Парадокс полягає в тому, що країни, які допомагають Україні будувати такі системи - часто в умовах глибокої секретності - і надають їй розвідувальну інформацію, необхідну для їх ефективного використання, наприклад, сучасні карти російських перешкод, самі обмежені у своїх можливостях розвивати такі ж технології у себе вдома. «Те, що британська компанія, яка фінансується за гроші британських платників податків і координується британськими офіцерами, може робити в Україні, я не можу робити у Великій Британії, тому що це заборонено правилами мирного часу», - нарікає адмірал Паркін.
Європейські владні структури у питаннях використання моря не хочуть, щоб безпілотники відхилялися від курсу і потрапляли в цивільні води. Це заважає військово-морським силам тренуватися і експериментувати настільки сміливо, наскільки вони могли б. Шкода амбітного адмірала. «Ми переживаємо певний момент, коли надводні безпілотники, зокрема, еквівалентні людині з червоним прапором, яка йде перед автомобілем».
