Сьогодні рівно два роки, як було затоплено флагман ЧФ РФ Ракетний крейсер «Москва». Для більшості, ця перемога української зброї мала морально-психологічний ефект та зменшення ризиків обстрілів та десанту в чорноморському регіоні нашої країни. Але в широкому сенсі, не дуже багато людей які розуміють, що це одна з ключових подій цієї війни, яка досі впливає на наше життя і боротьбу. Втрата крейсера, для росіян, означала кінець домінування в північній частині Чорного моря. Для України, це означало початок успішної військово-морської кампанії. Для військово-морських стратегів всього світу, це означало перегляд концепції та принципів морського домінування.
Наслідки потоплення крейсера
Росіяни застосовували хрестоматійну стратегію контролю моря й унеможливлювання використання його нами. Знищення флагмана, який виявився ключовим елементом забезпечення цієї стратегії, означало наступні зміни на чорноморському театрі бойових дій.
⁃ Кораблі ЧФ РФ не могли підходити до українського узбережжя без ризику бути враженними ПКР ЗСУ.
⁃ Знищення парасольки ППО корабельного угрупування ЧФ РФ.
⁃ Мінімальний ризик морської десантної операції в Одеському регіоні.
Перший пункт означав руйнування концепції контролю моря, бо Україна отримала можливість збільшити радіус дій своїх плавзасобів.
Другий пункт відкрив можливість для застосування Силами Оборони пілотованих чи безпілотних літальних апаратів, що в результаті призвело до успішної операції зі звільнення острова Зміїний.
Третій пункт давав змогу відправити підрозділи з Одеського регіону на важливі ділянки фронту.
Ці наслідки, в комплексі, дали змогу почати переговори про так званий «Зерновий коридор», коли за посередництвом Туреччини забезпечувався експорт агропродукції з України. Ці переговори та сам «коридор», були успішними саме через те що ЧФ РФ більше не контролював частину Чорного моря й острів Зміїний. Пізніше будуть атаки морських дронів на кораблі і інфраструктуру противника, розірвання ініціативи та вже самостійне забезпечення морської торгівлі.
Висновки
Таким чином, стає зрозумілим що концепт де проєкція морської міці в не великому морському регіоні забезпечується через капітальні океанські кораблі, є дуже вразливим.
Втрата одного такого корабля, може призвести до втрати тактичної й стратегічної переваги в морі.
Нам, українцям, важливо розуміти не тільки це, а й те що ці перемоги на морі не були для нас безкровною бравадою. Ми не «держава без флоту». Наші кораблі, хай і малі, виконували бойові задачі з перших днів війни. Наші військові моряки, виконували свої обов‘язки та гинули також з першого дня повномасштабної війни, і ми маємо це пам‘ятати.
