Коли я вперше познайомилася з ведичними знаннями, переді мною постала одна з основних філософських істин - цінність життя тут і зараз. Навчитися жити саме так означає проявляти найвищу свідомість, адже простір Бога - це Вічність, яка поза часом.
Такі поняття як “минуле, теперішнє і майбутнє” властиве лише матеріальному світу. Це не просто час. Це три різні стани свідомості.
Чому саме так?
Матеріальний світ живе у трьох гунах. З санскриту “гуна” - це нитка. Іншими словами енергії, що пронизують усе наше життя.
1. Гуна благості - саттва - це стан чистоти, гармонії і балансу, коли думки спокійні, а серце відкрите. Людина у благості шукає знання, піклується про інших, живе у вдячності та внутрішньому світлі, незалежно від обставин. У такому стані легко відчувати “тут і зараз” і бачити в цьому божественний сенс.
2. Гуна пристрасті - раджас - це стан активності, руху, прагнення до результату. Людина у пристрасті багато чого хоче, планує, проявляє амбіції, але її щастя завжди залежить від досягнень і соціального схвалення. Такий стан часто дає силу діяти але одночасно породжує неспокій і незадоволення теперішнім.
3. Гуна невігластва - тамас - це стан тяжкості, апатії, страхів та безсилля, сумнів, лінощів, низької поведінки. Людина в невігластві може постійно впадає низькі стани, руйнує себе та інших людей.
Кожна душа проходить крізь гуни. Наші дії та стан свідомості визначають яка з гун переважає і в якій з них ми живемо у конкретний момент.
Щодо часу, то -
Минуле відносять до гуни невігластва. Чому? Бо людині властиво жалкувати, згадувати «як могло бути», дорікати собі за щось. Але ж усі вчинки ми робили саме з тим рівнем свідомості, який мали тоді. Це був потрібний нашій душі досвід. Дивитися на нього очима сьогоднішнього розуму - безглуздо.
Надмірне занурення в майбутнє - це раджас. Ми починаємо жити в ілюзіях і фантазіях, замість того, щоб проживати реальність. Майбутнє має безліч сценаріїв і все залежить від того, якими ми є сьогодні, яким є рівень нашої свідомості. Так, важливо мати цілі, але ще важливіше - спокійно приймати, що шлях завжди може змінюватися відповідно до того, що необхідне нашій душі.
Єдиний благостний стан - це бути в сьогоденні. Дякувати за день, за досвід, за життя. Якщо ми живемо серцем, то простір сам веде нас у ті сценарії, де ми ростемо, очищуємося й розширюємо свою свідомість. Щодня ми обираємо в яких станах жити і творити своє завтра.
Останні роки люди все більше розуміють цю істину. Світові катастрофи стали тригером для свідомості великої кількості людей, змусили відпустити ті матеріальні тягарі, тримаючись за які неможливо було б усвідомити цінність життя тут і зараз. Сам Всесвіт почав повертати людей у теперішній момент. Бо природа завжди живе тільки сьогодні: вона просто існує, не думаючи про вчора чи завтра.
Коли ми прокидаємося вранці, дихаємо, відчуваємо - ми вже щасливі, ми вже багато маємо... Найскладніше для людини - це приймати і усвідомлювати цю істину, незалежно від зовнішніх обставин, щоб не виникало бажання сказати у відповідь “так, але....”.
Адалія. Духовний провідник вищих вимірів.
