Вступ
Економічні кризи це не завжди про масштабні числа, неймовірні факти чи проблеми рівні країн чи континентів. Роздивимось цей феномен в мініатюрі: на прикладі невеликого міста на сході нашої країни.
Проста історія про те, як прямо під час війни наразити на небезпеку економіку цілого регіону.
Сміття? Чи все ж таки скарб?
У 2023 році міський голова Конотопа Артем Семеніхін повідомляв, що скоро конотопці зможуть їздити на новеньких європейських трамваях. У певний момент у місто почали надходити травмаї з Польщі. От тільки є три дуже серйозних нюанси.
Сміття? Ви все ж таки скарб?
•По-перше, в польських ЗМІ почали з’являтися новини про наміри здати вагони на металобрухт, адже вони вже старі та подекуди несправні.
•По-друге, трамваї не могли їздити. Через особливість колій в Конотопі, ці трамваї потрібно було переобладнати на іншу ширину. Фактично, місту надали вагони для трамваїв, а про найважливішу частину, а саме колісну пару, всі забули. Просто для поверхневої оцінки: вартість нової колісної пари для одного трамваю в середньому становить 200 тисяч гривень. Не включаючи робіт з встановлення, ремонту та обслуговування.
•По-третє, на не дуже велике місто Конотоп станом на зараз було передано близько 45 трамваїв. Вони навіть в депо не можуть вміститися, не те що в місті.
Тут починаються проблеми
Якщо в стару таврію запихнути ходову частину від новенького позашляховика, ніхто не дасть гарантію, що воно поїде. Так само було й в Конотопі. За перший тиждень експлуатації славнозвісний переобладнаний трамвай ламався близько 4 разів. Попри критику міський голова анонсував “історичне рішення”, згідно з яким проїзд в трамваї назавжди має стати безкоштовним. Не те, щоб до цього він був занадто дорогим, лише 5 гривень з дорослої людини. Транспортне управління міста й до цього було збитковим, однак могло покрити хоча б якусь частину витрат, аби дотації не були такими високими. Для того, аби зменшити фінансове навантаження, всіх кондукторів з трамваїв було переведено в автобуси. З 100% дотаціями додавалося також навантаження пов’язане з переобладнанням нових трамваїв.
Спроба вирішити проблему
Безкоштовний проїзд став не найкращим рішенням, а місцеві активісти швидко його розкритикували. Однак інколи дуже важко визнати свою помилку, тому міський голова вийшов до публіки з ще однією ідеєю: зробити благодійний квиток. Тобто можна купити скільки завгодно квитків вартістю 1 гривня за кожний. Що тут не так? Ну, по-перше, це створення чергового потоку грошей, який ніким не оподатковується та ніяк не відслідковується. А зважаючи на те, що це неофіційна плата — гроші буквально могли зникнути. По-друге, в якийсь момент благодійні квитки стали ледь не обов’язковими. На деяких відео видно, що трамвай міг просто зупинитися, нікуди не їхати, а кондуктор, якого по логіці там не мало би бути, проходила всіх людей та вмовляла купити квиток.
Дорогі дороги
Варто відмітити, що з початку повномасштабного вторгнення в Конотопі було витрачено близько 250 мільйонів гривень на будівництво доріг. Фото та відео зроблені місцевими жителями демонструють, що після робіт стало навіть гірше. Постає питання: “а звідки гроші на дороги?”. Відповідь доволі лаконічна – з військового ПДФО. Про те, що його планують забрати в місто стало відомо ще в серпні. Що зробила Конотопська влада? Звісно ж, не тільки не закрила старі тендери, але й оголосила нові. Та що там, вони оголошувалися навіть після того, як ПДФО вже забрали. Маючи купу фінансових зобов’язань перед підрядниками та дефіцит грошей, міська влада просто почала проводити перерозподіл коштів, забираючи їх з відділу освіти та інших, щоб направитина ЖКГ, з якого й фінансувалося дорожнє будівництво.
А які наслідки?
Невтішні. З початку 2024 року ціну на трамвай встановили на рівні 10 гривень, проти 5 в минулому. Ба більше, ця проблема захопила весь комунальний громадський транспорт. Так, автобуси, які раніше коштували 8 гривень, тепер коштують 15. Однак і це не все. До весни планується ще одне підвищення, згідно з яким ціна проїзду в трамваях зросте до 15 гривень, а в автобусах до 20. У цей же час, завдяки адекватному фінансовому менеджменту, приватні перевізники по місту зберегли ціну проїзду в розмірі 8 гривень та залишаються прибутковими.
Через дефіцит коштів в транспортному управлінні та перерозподілі коштів з важливих відділів освіти, архітектури й інших, люди просто втрачають роботу. Мережею ширяться історії, як людей змушують писати заяву на звільнення за власним бажанням.
Менше платоспроможних клієнтів = менше податків. Менше фінансування відділу освіти = погіршення освітніх умови для дітей. Проблема з робочими місцями в Конотопі може зачепити й найближчі селища, адже наразі в Сумській області лише три великих центри, до яких стікаються робітники з сіл. І ситуація насправді жахлива, однак не безвихідна. Визнання неефективності рішень та подальший професійний менеджмент могли б виправити ситуацію. Але-але-але…
