Вступ
У 2022 році росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Ця війна має далекосяжні наслідки для міжнародної безпеки, зокрема для можливого відновлення російської імперії.
З одного боку, путін неодноразово заявляв про своє прагнення відновити велич росії, де всюди бушують ідеї панславізму* та великоросійського шовінізму, які є основою імперської ідеології. З іншого, у рф на сьогодні недостатньо сили, аби створити імперію. Вона переживає економічні проблеми, її армія зазнала значних втрат у війні з Україною, а міжнародна ізоляція посилюється. Насправді мова йтиме не стільки про відродження імперії, скільки про відновлення її сили, адже сама російська імперськість нікуди не зникала.
Панславізм* — ідеологія, в основі якої лежать ідеї щодо необхідности слов'янського національного політичного об'єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільности.
Ознаки загрози
По-перше, росія має значний військовий потенціал. Так, це не дуже корелює зі словами з телемарафону. Вона все ще володіє ядерною зброєю, а її армія є однією з найбільших у світі. Ба більше, не маючи внутрішніх конфліктів, її фактично неможливо захопити через величезну площу. Це дає росії можливість окупувати й контролювати значні території.
По-друге, росія має значний вплив у деяких регіонах світу, зокрема в Центральній Азії, Африці та на Близькому Сході. Це дає їй можливість поширювати свій вплив і створювати нові сфери впливу. Власне, цим вона й займається, нарощуючи присутність своєї агентури та ПВК по всьому світу.
По-третє, росія має підтримку деяких країн, які поділяють її імперські амбіції. До таких країн належать Китай, Іран, КНДР та Білорусь. Власне, перші три чудово допомагають росії у відновленні свого ВПК, а четверта надає змогу розширити протяжність фронту.
Кроки з відновлення імперії
Якщо росія зможе подолати свої внутрішні проблеми й відновити свій військовий потенціал, то загроза відновлення російської імперії стане більш реальною. Однак головним етапом на цьому шляху є перемога у війні з Україною. Як би сумно це не було, ми не можемо стверджувати, що це неможливо. Також, як ми писали раніше, помітно підвищення популістських рухів по всьому світу. На виборах у Європі та світі перемагає багато партій, скептичних щодо НАТО та ЄС. Кожна країна, в якій росії вдається посадити свої партії хоча б у першу трійку, є серйозним фактором дестабілізації у раніше згаданих альянсах та організаціях. Орбан, Фіцо, Ле Пен, Вілдерс — чудові приклади. У багатьох експертів є сумніви щодо того, чи захищало б НАТО ту ж Естонію чи якусь іншу маленьку країну в разі, якби росія туди пішла з війною. Власне, все це лише здогадки й не більше. Однак можливість розколу в тому ж НАТО більш ніж реальна саме завдяки корисним ідіотам путіна.
Наслідки відновлення імперії
Як було сказано раніше, головною умовою відновлення імперії є саме перемога України. У цього цілий букет наслідків: і продовольча криза у світі, і ще більша дестабілізація в Східній Європі, і більші економічні проблеми на всесвітньому ринку. У разі відновлення російської імперії, вона стане однією з наймогутніших держав світу. І як би нам не хотілося, це не просто слова. Це може призвести до посилення геополітичної напружености, а також до нових воєнних конфліктів. Причому конфліктів не тільки з боку росії, адже це буде просто знаком для світової осі зла про те, що ви можете робити що завгодно, і вам за це нічого не буде. Якщо ви маєте ядерну зброю — тим паче. Конфлікт КНДР із Південною Кореєю та Японією, експансія Китаю на весь Азійський регіон та вторгнення у Тайвань, ще більша нестабільність на Близькому Сході, Венесуельські амбіції – усе це з теки «теоретично» одразу перейде в теку «цілком ймовірно».
Крім того, відновлення російської імперії означало б переосмислення імперської ідеології, яка є основою для етнічного та релігійного насильства. Це може призвести до посилення дискримінації та переслідувань меншин в оновленій росії та в інших країнах, які вона контролюватиме. У цьому сенсі меншинами є не тільки корінні народи, типу дагестанців, але й нові бранці режиму, такі як українці та інші. Якщо хтось думає, що «ну тоді росію точно ізолюють», то це може бути найбільшою хибною надією. Якщо якась країна фактично контролює безпекову ситуацію в Азійському та Європейському регіоні (а потенційно і в Африканському), то у світу буде лише два варіанти:
1) Усім дружно натиснути на червону кнопку та перетворити земну кулю на радіаційну фрикадельку.
2) Йти на поступки.
Власне, навряд чи хтось буде готовий давити свою лінію до кінця та йти шляхом першого варіанту.
Усе втрачено?
Ні. Цей допис не має на меті посіяти паніку чи зневіру. Навіть навпаки. У нас просто немає інших варіантів, окрім як перемогти. Саме Україна прямо зараз вирішує долю росії та всього світу. На фоні всіх жахливих новин про політичну ситуацію у світі та кордон із Польщею, саме той факт, що ми переходимо в найбільш відповідальну частину війни, має бути фактором, який мотивуватиме нас не опускати руки. Буде ще складніше. Загине ще більше людей. Ситуація не покращиться через 2–3 тижні. Однак, порівнюючи з можливими наслідками нашої капітуляції, це все лише перешкоди на шляху марафонця.
То що нам робити?
Ми маємо тримати стрій. З банального — продовжувати воювати та донатити. Нам також важливо змінювати підхід до ведення бою, адже ми, на відміну від нашого ворога, не можемо розкидатися людьми. Власне, як констатував наш Головнокомандувач, наші дії повинні сконцентруватися повністю на тому, аби впроваджувати нові методики, під час яких присутність військових безпосередньо на полі бою буде мінімальною. Прикладом цього є поширення використання FPV-дронів та розв'язання проблеми з артилерією. З менш банального — українцям потрібно продовжувати інформувати іноземців. Тільки вже не з тієї позиції, щоб вони подивилися на нас і пожаліли, а доносити меседж про те, що це буквально війна авторитарного та демократичного світів. Іноземець повинен розуміти, що питання допомоги Україні — це питання збереження комфортних умов, у яких він живе.
Що повинні робити наші партнери?
Тут ключове слово саме «повинні». Синонімами є «мусять» та «зобов’язані». Приклад Другої світової війни показує, що толерування зла призводить до жахливих наслідків. Першочергово повинні бути вирішені всі політично вмотивовані проблеми. Такими, наприклад, є блокування кордону з Польщею та блокування надання допомоги з боку Угорщини. По-друге, для того, аби не воювати своїми руками, світова спільнота повинна дійсно перейти на військові рейки та не просто передавати те, що залишилося на складах, а налагоджувати повноцінне виробництво техніки та снарядів для потреб України. Власне, приклади з Німеччини, Туреччини та інших країн уже є показовими, однак цього все ще недостатньо. Знову ж таки, враховуючи те, що внаслідок цих дій більша частина коштів витрачених на це залишаються у тих країнах та стимулюють розвиток національної економіки, це також є мотивацією для наших партнерів.
