Після довгого тижня шуму і метушні,
Я не хочу ні барів ні танців.
Хочу я на природу, щоб спокій знайти,
Та відчуть атмосферу релаксу.
Я до лісу піду там знайду озерце,
Між дерев, як люстерко в оправі.
В нім купаються хмари і коси верби
І дуби там стоять величаві.
Я водою омиюсь з того джерела,
Прохолода додасть мені сили.
І багаття на березі я розпалю,
Вогонь випалить все негативне.
Сяду біля багаття з думками зберусь
Відпочину від шуму міського.
Звук природи, це ліки любої душі,
Що лікують від нервів і втоми.
Я послухаю вітер,що хвилі жене,
Що хлюпочуть об берег високий.
Як багаття тріщить і пускає димок,
Дійство це заворожує подих.
І не треба мені спа салон і масаж,
Алкоголь і другі речовини.
Треба вміти здоров'я з природи черпать,
Сила схована в кожній стихії.
Верещако Сергій.
