Частина перша. Розділ 4 MCTP 3-01C Machine Guns and Machine Gun Gunnery (Настанова КМП США)
РОЗДІЛ 4.
ЗАСТОСУВАННЯ КУЛЕМЕТІВ
Застосування кулеметів не слід плутати з веденням вогню з кулеметів. Застосування стосується тактичного використання кулеметів у різних ситуаціях, тоді як ведення вогню охоплює техніки та процедури використання кулеметів за різних обставин, таких як пряме або непряме наведення. Тому важливо розуміти різницю між тактиками, техніками та процедурами:
· Тактика — це застосування певної техніки до унікальної ситуації з метою вирішення наявної задачі (наприклад, зайняття позиції підтримки вогнем приховано чи з боєм, а також рішення про те, чи варто вести вогонь із застосуванням вертикального пошуку або горизонтального обстрілу).
· Техніка — це певний спосіб виконання процедури (наприклад, хто несе прицільний механізм і коли він приєднується до зброї).
· Процедура — це конкретний метод виконання завдання (наприклад, приєднання прицільного механізму до кулемета).
Хоча відмінності між тактиками, техніками й процедурами можуть здатися незначними, важливо розуміти, що вони існують. Це розуміння дозволяє командиру кулеметного підрозділу аналізувати завдання або тактичну ситуацію; робити обґрунтовані висновки щодо основних елементів завдання; і визначати, які тактики, техніки чи процедури слід застосувати для його вирішення.
У цьому розділі розглядаються різні аспекти застосування кулеметів, які мають бути зрозумілі й використовувані як кулеметниками, так і морськими піхотинцями, щоб максимально ефективно застосовувати кулемети в усіх тактичних ситуаціях.
РОЛІ КУЛЕМЕТА
За умови правильного застосування кулемет забезпечує високий обсяг точного вогню на підтримку піхоти як у наступі, так і в обороні. У наступі кулемет веде вогонь для підтримки ізоляції, маневру, штурму та закріплення, сприяючи реалізації наступального плану маневру. В обороні кулемет забезпечує довготривалий вогонь на великі дистанції, ближній оборонний вогонь і рубежі остаточного захисту (FPF — final protective fires), що є невід’ємною складовою оборонної схеми протидії атаці ворожої піхоти.
Наступальні ролі кулеметів
Ролі кулеметів у наступі найкраще вивчати та запам’ятовувати в тій послідовності, у якій вони найімовірніше будуть виконуватися — вогонь на підтримку:
1. Ізоляції — для відсічення підкріплень або обмеження маневру противника,
2. Маневру — для прикриття просування своїх підрозділів,
3. Штурму — для прямої підтримки атаки на ворожі позиції,
4. Закріплення — для утримання здобутої території після завершення штурму.
Додаткову інформацію про наступальні дії можна знайти у Публікації з бойових дій Корпусу морської піхоти США 3-01, Наступальні й оборонні тактики.
Ізоляція вогнем.
Ізоляція вогнем ведеться по відомому, ймовірному або підозрюваному розташуванню противника, яке не є безпосередньою ціллю маневрового підрозділу під час штурму.
Такий вогонь планується в тому випадку, коли очікується, що просування підрозділу створить відкритий або вразливий фланг чи фронт щодо іншої позиції противника.
Цей вогонь є особливо ефективним проти ворожих підрозділів, які становлять загрозу підкріплення або контратаки.
Ізоляція вогнем може безпосередньо перейти у вогонь на підтримку закріплення після завершення штурму.
Також він може трансформуватися у вогонь на підтримку маневру або штурму — залежно від ситуації та бажання командира атакувати обстрілювану позицію.
Вогонь на підтримку маневру.
Вогонь на підтримку маневру ведеться по ворожих підрозділах на безпосередній цілі, з якими маневровий елемент не може впоратися власними засобами (вогнем і маневром, вогнем і пересуванням або прямим вогнем).
Цей вогонь дозволяє маневровому елементу зблизитися з об’єктом і здійснити фінальний штурм.
Наприклад, під час руху піхотного взводу до об’єкта, що знаходиться на відстані 1500 метрів, секція великокаліберних кулеметів може вести вогонь на підтримку маневру до моменту, коли маневровий елемент переходить у штурм.
Вогонь на підтримку штурму.
Вогонь на підтримку штурму ведеться по ворожих підрозділах, які або протидіють просуванню підтримуваного маневрового підрозділу, або становлять найбільш безпосередню й серйозну загрозу.
Цей тип вогню призначений для забезпечення найближчої форми вогневої підтримки, яка контролюється командиром маневру.
Вогонь на підтримку штурму ведеться з вогневої позиції підтримки (SBF), яка максимально ефективно забезпечує геометрію вогню для пригнічення та нейтралізації супротивника до останнього можливого моменту.
Такий вогонь також може вестися кулеметом, що рухається разом із штурмовим підрозділом, і забезпечує вогонь по раніше невідомих скупченнях противника або джерелах його вогню.
Вогонь на підтримку закріплення.
Вогонь, що ведеться по цілях, які загрожують підрозділу, що закріплюється на захопленому об'єкті, є вогнем на підтримку закріплення.
Такий вогонь застосовується в той момент, коли підрозділи найбільш вразливі до ворожої контратаки — одразу після захоплення об'єкта.
За можливості, цей вогонь може вестися з тієї самої вогневої позиції підтримки (SBF), яка використовувалася під час атаки підрозділу, оскільки переміщення кулеметів безпосередньо на об'єкт виводить їх із дії до моменту прибуття.
Однак, якщо кулемети не можуть забезпечити необхідну підтримку зі свого положення, їх слід перемістити до об'єкта або на іншу вогневу позицію підтримки.
Кулемет, що діє разом зі штурмовим елементом, також може забезпечувати цей тип вогню. Після закріплення кулемет займає найбільш вигідну позицію для ведення вогню по ворожій контратаці.
Приклади застосування кулемета в наступі наведено далі в цьому розділі.
Оборонні завдання кулеметів
Оборонні завдання кулеметів найкраще запам’ятовуються в послідовності, у якій вони, найімовірніше, виконуються:
вогонь на дальніх дистанціях, вогонь ближньої оборони, рубежі остаточного захисного вогню (FPF).
Детальнішу інформацію про оборону можна знайти в посібнику MCWP 3-01.
Вогонь на дальніх дистанціях.
Вогонь на дальніх дистанціях ведеться по ворожих підрозділах з метою їх блокування та дезорганізації до того, як підтримуваний підрозділ буде розгорнутий для атаки.
Такий вогонь може застосовуватись для ведення вогневого впливу на ворога в районах зосередження, випередження його наступу, розриву бойових порядків або порушення ритму й послідовності дій противника.
Вогонь на дальніх дистанціях може вестися з повного укриття (дефілядної позиції) на максимальну дальність дії зброї або з мобільних позицій, що розташовані перед головною оборонною лінією.
Вогонь ближньої оборони.
Вогонь ближньої оборони ведеться по цілях, які становлять безпосередню загрозу для оборони підрозділу.
Цей вогонь застосовується разом з іншими засобами прямого та непрямого вогню в обороні, щоб створити непроникну мережу вогню в зоні вогневого ураження оборонного підрозділу.
Він є головним елементом зусиль в обороні.
Рубежі остаточного захисного вогню (Final Protective Fires — FPF).
Остаточний захисний вогонь — це заздалегідь підготовлений, негайно готовий до застосування бар’єр вогню, призначений для стримування просування противника через оборонні лінії або ділянки.
Для кулеметних розрахунків FPF включає ведення вогню по рубежу остаточного захисного вогню (Final Protective Line — FPL) або по головному напрямку вогню (Principal Direction of Fire — PDF).
Остаточний захисний вогонь застосовується лише в тому випадку, якщо вогонь ближньої оборони не досяг успіху; дозвіл на його відкриття може надати тільки безпосередній командир або вища ланка командування.
Рубіж остаточного захисного вогню (FPL).
FPL — це заздалегідь визначена лінія настильного вогню, призначена для зупинення штурму противника.
Вогонь ведеться поперек фронту оборонної позиції й розташовується максимально близько та паралельно до оборонних рубежів, зазвичай забезпечуючи фланговий анфіладний вогонь.
Головний напрямок вогню (PDF).
PDF — це заздалегідь визначений напрямок ведення вогню кулемета, який перекриває найбільш ймовірний або небезпечний шлях підходу противника до оборонної позиції.
PDF забезпечує або вертикальний (переважно з висоти), або настильний вогонь, по можливості — для створення фронтального анфіладного вогню.
Вісім принципів застосування кулеметів
Кулемети можуть бути використані з максимальною ефективністю шляхом застосування восьми принципів їх використання під час планування. Більшість тактичних ситуацій виграє від одночасного впровадження всіх восьми принципів; однак ці принципи розставляються за пріоритетом залежно від конкретної ситуації, і деякі з них можуть бути пропущені на користь важливіших. Хоча ці принципи не є абсолютними правилами, вони є концепціями, що формують основу планів дій, які довели свою ефективність у бою й мають бути зрозумілими та врахованими всіма, хто бере участь в експлуатації та застосуванні кулеметів.
Вісім принципів застосування кулеметів розглядаються в наведених нижче підпунктах.
Мнемонічне правило для запам’ятовування восьми принципів — PICMDEEP, що розшифровується як:
P — Pairs (Парами).
I — Interlocking fires (перехресний вогонь).
C — Coordination of fire (Координація вогню).
M — Mutual support (Взаємна підтримка).
D — Defilade (Укриття).
E — Enfilade (Фланговий вогонь уздовж фронту противника).
E — Economy (Економність).
P — Protection (Захист).
Парами
Кулемети не повинні застосовуватись ізольовано. Під час розміщення кулеметів як у наступі, так і в обороні, їх слід застосовувати парами та призначати їм одне й те саме завдання.
Переваги використання кулеметів парами включають:
Забезпечення безперервного ведення вогню з високою щільністю.
· Надають можливість ефективно уражати цілі, які мають більшу ширину або глибину, ніж та, з якою міг би впоратись один кулемет самостійно.
· Забезпечують можливість продовження ведення вогню одним кулеметом, поки інший перезаряджається, усуває несправність або знімає затримку у стрільбі.
Існують два типи методів застосування пар кулеметів: стандартний і нестандартний.
Стандартний метод передбачає формування пар з однакових кулеметів — наприклад, як взвод з кулеметів M240B, або дві кулеметні обслуги з великокаліберними кулеметами (HMG). Такий підхід спрощує управління і забезпечення боєприпасами, завдяки уніфікації калібру (тобто один кулемет може перезаряджатися боєприпасами з іншого) (див. рисунок 4-1).
Нестандартний метод спарювання кулеметів полягає у поєднанні різнорідних кулеметів у пари.
Перевагою застосування різних типів кулеметів у парі є досягнення кількох вражаючих ефектів по цілі.
Недоліком є неможливість передавання набоїв між кулеметами у разі потреби.
Приклади нестандартних методів спарювання кулеметів
Приклад 1
Спарювання M240B із M2A1 дозволяє важкому кулемету (HMG) нейтралізовувати або подавляти бойові броньовані машини (ББМ), у той час як середній кулемет веде вогонь по піхоті, яка зійшла з машин.
Найбільшої ефективності досягають при такому способі застосування: бронебійні набої важкого кулемета використовуються для ураження броньованих цілей, а не по піхоті.
Це дозволяє середньому кулемету зберегти свій боєзапас і не витрачати його даремно на спроби подавити ББМ.
Приклад 2
Спарювання M2A1 із MK-19 забезпечує максимальну вогневу ефективність підрозділу важких кулеметів.
Це змушує противника ховатися в мертвих зонах, щоб уникнути навісної траєкторії стрільби з M2A1, у той час як MK-19 зосереджується на обстрілі саме цих мертвих зон.
Перехресний вогонь
Перехресний вогонь забезпечує таке накладання секторів вогню з однієї кулеметної позиції на сектори вогню з інших кулеметних позицій, щоб утворювався суцільний вогневий фронт.
Цей метод застосовується в обороні для запобігання появі проміжків, через які противник може легко прорватися до позицій наших сил.
Кулеметний вогонь, який ефективно доповнюється перешкодами (інженерними загородженнями) та вражаючими факторами інших видів зброї, повинен створювати сталеву стіну між власними позиціями й противником.
На рисунку 4-2 показано, як вогонь двох відділень важких кулеметів може перехрещуватись у типовій ситуації.
Зверніть увагу, що перехрещується вогонь відділень, а не окремих кулеметів.
Це важливий момент, який підкреслює доцільність застосування кулеметів у парах.
Коли це можливо, обидва кулемети в парі повинні вести вогонь по одній і тій самій цілі або завданню — незалежно від того, чи йдеться про рубіж остаточного захисного вогню (FPL) чи про головний напрямок вогню (PDF).
Отже, вогонь кожного кулеметного двійкового розрахунку має бути паралельним; однак, у поєднанні з вогнем іншого відділення, вони утворюють перехресний вогонь.
Зображення 4-3 Ілюструє спрощену картку вогню, та показує перехресний вогонь двох середніх кулеметів.
Координація вогню
Незалежно від того, ведуться наступальні чи оборонні дії, командири на всіх рівнях мають забезпечувати координацію кулеметного вогню з вогнем сусідніх кулеметів, інших видів озброєння та підрозділів піхоти.
Наступ
У наступі кулемети відіграють ключову роль у координації прямого та непрямого вогню, інтеграції вогневої підтримки та маневруванні піхоти.
У міру наближення піхотинців до об’єкта атаки, вогонь має бути скоординований із маневром таким чином, щоб противник постійно перебував під вогневим тиском згідно з графіком вогню — від найбільшого калібру до найменшого.
Близький кулеметний вогонь підтримки — це останній засіб пригнічення вогневих точок противника перед тим, як штурмуюча піхота застосує штатну стрілецьку зброю.
У наступі кулеметний вогонь повинен бути скоординований з іншими системами озброєння для досягнення додаткових або взаємодоповнюючих ефектів у всіх фазах операції: вогнева підготовка, фінальний штурм, закріплення на об’єкті та вогонь навздогін противнику.
Оборона
В обороні кулемет є основою організації застосування іншого піхотного озброєння.
Командир підрозділу повинен насамперед спланувати вогневу схему кулеметів, а вже потім — узгоджувати з нею вогонь інших засобів.
Інші види зброї прямого та непрямого вогню повинні перекривати мертві зони в межах рубежу фінального захисту (FPL) кулемета.
Непрямий вогонь слід планувати уздовж тієї лінії, де кулеметний FPL має зупинити противника, завдаючи удару в момент, коли той намагається сховатися в укритті.
Приклад оборони
На рисунку 4-3 зображено спрощену схему картки вогню в якій показано перехресні рубежі фінального захисту (FPL) двох відділень середніх кулеметів.
Зверніть увагу, що найдальша мертва зона вздовж FPL першого кулеметного відділення (позначена як C) перекривається вогнем по FPL другого кулеметного відділення.
Ближчі мертві зони вздовж FPL першого відділення (позначені як A та B) прикриваються легкими кулеметами піхотних вогневих груп, розташованих поряд із цим відділенням.
Крім того, для посилення вогню по мертвій зоні B заплановано мінометний обстріл з використанням двох легких 60-мм ротних мінометів.
Взаємна підтримка
Взаємну підтримку досягають шляхом розміщення пар кулеметів у такому співвідношенні, щоб забезпечити живучість позицій.
Такі дублюючі сектори обстрілу роблять противника ще більш уразливим для кулеметного вогню.
Якщо одна пара кулеметів піддається атаці, інша пара зберігає можливість вести прямий вогонь по противнику, який атакує першу позицію.
Укриття (дефіляда)
За можливості кулемети слід розміщувати в укритті (дефіляді) (див. рисунок 4-4), оскільки ворог намагатиметься якнайшвидше виявити та знищити кулеметні позиції.
Розміщення кулеметів у дефіляді забезпечує суттєвішу захищеність від прямого вогню противника, що може бути критично важливим для виживання кулеметного розрахунку.
Анфіладний вогонь
Щоб досягти максимальної ефективності, кулемет слід встановлювати так, щоб забезпечити анфіладний вогонь (див. рисунок 4-5).
Це означає, що довга вісь зони ураження повинна збігатися або майже збігатися з довгою віссю цілі.
Анфіладний вогонь дозволяє зосередити максимальну кількість куль по найбільшій кількості цілей, що суттєво підвищує ймовірність їх ураження.
У оборонному сценарії:
· Кулемети, наведені на головний напрямок вогню (PDF), забезпечують фронтальний анфіладний вогонь.
· Кулемети, наведені на рубіж фінального захисту (FPL), забезпечують фланговий анфіладний вогонь.
Економне використання боєприпасів
Висока скорострільність кулемета викликає занепокоєння щодо надмірної витрати боєприпасів як у кулеметників, так і в командирів піхотних підрозділів.
Марнотратне використання набоїв може серйозно поставити під загрозу успіх операції, якщо постачання буде затримане або припинене внаслідок дій противника, погодних умов, складної місцевості чи інших факторів, що не піддаються контролю з боку своїх сил.
Тому перед виконанням завдання слід провести точний і детальний аналіз бойової задачі, щоб визначити типи та кількість боєприпасів, які забезпечать ефективне ослаблення або знищення противника.
Під час аналізу задачі важливо збалансувати темп ведення вогню, тривалість вогню та наявність боєприпасів.
Кулеметники повинні застосовувати метод, відомий як "розмовляючі кулемети" (talking guns).
Цей метод передбачає, що кулемети, які діють у парі, ведуть чергування черг (тобто стріляють почергово), досягаючи бажаного ефекту по противнику, контролюючи при цьому витрату набоїв та зношування/перегрів частин зброї.
Захист
Застосування решти семи принципів бойового використання кулеметів сприяє посиленню їх захисту.
Захист кулеметів завжди повинен бути пріоритетом для командира, оскільки кулемети здатні завдавати нищівного ураження противнику.
Отже, кулемети, швидше за все, стануть об’єктом зосередженого вогню з боку ворога.
Залучення додаткових сил — наприклад, невеликих підрозділів або окремих стрільців, які мають завдання охороняти кулемети, — допомагає останнім ефективно виконувати свої завдання.
Наприклад, доцільно виділяти сили для охорони позиції вогневої підтримки (SBF), що дозволяє кулеметам безпечніше зайняти позицію.
Також розміщення кулеметних підрозділів відносно власних сил або противника може підвищити рівень їх захищеності.
Метод "розмовляючих кулеметів" застосовується тоді, коли декілька кулеметів ведуть вогонь по одній точковій або площинній цілі, а не чергують вогонь між різними напрямками.
Приклади того, як розташування кулеметів визначає необхідний рівень їх захисту
Приклад 1: Розташування кулемета відносно своїх сил
Кулемети слід розміщувати на флангах оборони, щоб забезпечити рубіж фінального захисту (FPL),
але не на крайньому зовнішньому рубежі, оскільки така позиція робить їх вразливими до флангової атаки.
Позаду кулеметної позиції або збоку від неї має бути розміщено вогневу групу або більший підрозділ, щоб вбудувати кулемети в загальну схему оборони, забезпечивши їм захист з обох боків.
Приклад 2: Розташування кулемета відносно противника
Розміщуючи кулеметний підрозділ на позиції з достатнім віддаленням (standoff), можна отримати перевагу в дальності дії над зброєю противника.
Наприклад, максимальна ефективна дальність стрільби кулемета M240B становить 1800 метрів, тоді як для РПД (поширена зброя противника) — лише 800 метрів.
Якщо командир знає бойовий склад і розташування противника, кулемети можна розмістити з таким відривом, який забезпечить захищене ведення вогню поза зоною досяжності ворожої зброї.
