Життя непередбачуване. Його різкі віражі скидають з траєкторії одних людей, замінюють іншими, вибивають з тебе будь-яку впевненість.
Ще вчора ти був "бійцем економічного фронту" (смішно), багато працював, багато донатив надійним волонтерам, підтримував рідних і думав, що ти принаймні молодець. Хоча б якусь користь приносиш.
Сьогодні життя повертається так, що ти не можеш підтримати ні рідних, ні себе, а збори на речі, які комусь врятують життя, рухаються повільно й ніколи не закінчуються...
В такі моменти кудись вийти випити кави, щоб зібрати мізки докупи, це лотерея ціною 28 грн.
Одні люди з радістю розміщують у себе на столиках флаєри про збір, інші дивляться на них з огидою, ніби це збір особисто тобі на новий мерс.
В такі моменти особливо гостро відчуваєш, чим живе місто.
В якийсь момент починаєш думати, що вату тут не викоріниш.
Але йдеш додому і бачиш на асфальті дитячі малюнки, де серед усього іншого - тризуб…
