Я все життя мешкаю в передмісті Одеси. Багато мандрувала Україною, бувала у більшості регіонів, але довго жити в іншій області не доводилося. І от, через повномасштабне вторгнення я була вимушена біля 6 місяців прожити у Львові та його передмісті.
Розповім про основні відмінності, які я помітила:
У Львові (а особливо - у передмісті) всім до всіх є справа. Особисто мені, у порівнянні з Одесою, дуже не вистачало поваги до особистих кордонів. Сусіди з тобою “і в радості, і в горі”. Я посварилася із сусідом після того, як повісила замок на власне подвір'я, бо “тут так не прийнято”. Люди роблять зауваження чужим дітям і взагалі всіляко задіяні у житті інших людей. Є в цьому і позитивна сторона - значно більша згуртованість громади. Трошки простіше із особистим простором було, доки знімали будинок в Сокільниках, але там інша особливість - “щоб не гірше за сусіда”, коли все найдорожче та найкраще виставляється напоказ.
Власне, другий пункт витікає із першого - ти маєш бути ошатно вбраний, а на подвір'ї прибрано, бо “що люди скажуть?”. Слово “ошатно” взагалі наче повністю характеризує для мене Львівщину. Якщо Одеса для мене - це про більшу розслабленість, неформалізованість як в одязі, так і в поведінці, то Львівщина - це про стриманість та цю саму “ошатність”. Люди наче весь час готові до того, що їх хтось оцінює.
На контрасті із цим - максимальна неквапливість львів'ян. Наче ходиш по місту у уповільненій зйомці. Враження навіть посеред робочого дня, що всі навкруги вийшли прогулятися.
Більш релігійне суспільство. Більшість людей в неділю ходить до церкви. У неділю та на релігійні свята можуть не працювати ринки та невеликі магазини (в Одесі ж неділя - “базарний день”). Я на повному серйозі вимушена була заглядати у календар релігійних свят, щоб зрозуміти, чи можу я йти на ринок, бо якось прийшла в будній день - а ринок не працював через Івана Купала. Для мене, як атеїстки, більш атеїстична та мультирелігійна Одеса комфортніша. Хоча цікаво було побачити таку кількість місцевих традицій, це завжди круто.
Дуже, ДУЖЕ чисто. Чисто в лісах, чисто на узбіччях, чисто всюди, куди б ти не поїхав. Одеса в цьому сенсі дуже сильно програє.
Просто річ, яку я не могла зрозуміти - чому я маю йти до магазину пів години? Чи то мені так щастило, але всюди, окрім самого Львову (де я жила неподалік від вокзалу), не було магазину от просто поблизу дому, куди ти можеш вибігти, якщо, наприклад, почала готувати і щось забула. Завжди потрібно були збиратися і йти. Хоча б кілометри зо два. Це дійсно так, чи це моя вдача?
В передмісті практично не бачила просто на вулиці ніяких точок і кавою з собою, яку ти береш у віконці і п'єш на ходу. Мені взагалі постійно здавалося, що я одна п'ю щось на вулиці. Також дуже мало вуличної їжі. “Або сядь і поїж нормально, або ходи голодний“
Загалом враження від життя на Львівщині досить приємні - чудова природа, я багато гуляла, та й взагалі усі населені пункти, де я бувала, мають доглянутий вигляд, смачно, здається, у кожній кав'ярні, все “з душею”. Але ОСОБИСТО ДЛЯ МЕНЕ це місце для туризму, але точно не регіон постійного проживання, хоча я впевнена, що для багатьох описане мною буде швидше привабливим, аніж відштовхуючим.
