Вітання, панове та панянки.
Чесно кажучи, сьогодні мені не хочеться нічого писати, радити чи тим більше критикувати. Бо скільки років ми вже ходимо на змагання від славнозвісної “Федерації спортивного туризму України” — а зміни? Якщо й траплялися, то такі мікроскопічні. Схоже, нові молоді учасники й швидкі спортсмени там не в пріоритеті. Навіщо, правда? Якщо можна замінити їх 2-3 “пенсіонерами” які прогулюються у парку. І це не приниження людей похилого віку, а факт що досі думають про спорт оточення навколо нас. Тому побажаю вельмишановним “туристам” виправити свої помилки, щастя на наснаги у подальшому.
Через те що монополія “туристів” почала хитатися, і на горизонті з’являються нові гравці, то цей захід не можна було ігнорувати.
Якщо хтось не слідкує, або не цікавиться я нагадаю які є організації в країні:
Федерація спортивного туризму України (вона ж “туристи”);
Міжнародна федерація ONWF;
ГО «Федерація нордичної ходьби України».
Про перших, гадаю, чули всі — як про державні ЖЕКи: наче є, а толку мало.
Про ONWF, мабуть, теж — вони проводять етапи по Європі та Світу.
А от про ГО «Федерація нордичної ходьби України» я знаю приблизно стільки ж, скільки про життя на Марсі. Не втручаюся — нехай розвиваються. Якщо щось вийде, обіцяю приїхати й зробити чесний фінальний допис.
Саме цікаво що до кожної організації - їздять свої клуби, і десь 15-20 чол. які зазвичай на всі змагання. Через це досить часто важко зібратися всім сильним і позмагатися, або набрати найбільшу к-сть людей. Як приклад в цей раз до ONWF приїхали учаники які не брали участь пару років в інших змаганнях. І проблема не тільки в самих учасниках/клубах чого не хочуть їздити, а також чому не хочуть, і через що не хочуть їздити. Нажаль згуртованості навіть і близько немає…
Цього разу мова про Міжнародну федерацію ONWF. 18 жовтня 2025 року відбувся відкритий Кубок Львівської області в смт Брюховичі — за їхніми правилами. До речі, саме ця траса мала бути ще у 2024 році замість Буковиці (Трускавець). Тож мені було подвійно цікаво: і суддівство “європейського зразка”, і сама траса — свіжа, перспективна. Щоб не розтягувати цей текст, я зупинюся на головному — плюсах і мінусах змагання. Деякі моменти коротко, інші — з нюансами, бо, як показує досвід, саме дрібниці найчастіше вирішують усе.
Отже, почнемо з позитивного:
Місцерозташування.
Подія відбувалася неподалік Львова — міста з розвиненою інфраструктурою. Дістатися туди не складно, хоча місце проведення, смт Брюховичі, знаходиться за межами міста, і дорога туди місцями не надто зручна.
Траса.
Змагання проходили у грабовому лісі з широкими стежками та рівним ґрунтом. Покриття здебільшого земляне, подекуди траплявся пісок, але це не заважало руху. Траса вийшла цікавою, технічно комфортною й справді приємною для проходження.
Чіпова система.
Дотримання таймінгу.
Організатори витримали розклад: від старту до нагородження — усе чітко за графіком, без затримок. Це приємно здивувало.
Презентація суддів.
Команда суддів виглядала злагодженою та підготовленою. Добре продумана презентація створила відчуття офіційності.
Фото- та відеозйомка.
Нагородження.
Окремо варто відзначити кілька моментів:
призи за найкращу техніку — кубки з «зеленою карткою»;
нагородження Абсолюту серед чоловіків і жінок на дистанціях 5 км та 10 км — також кубками;
відзнаки по вікових категоріях — не звичайними грамотами, а справжніми кубками, що додає ваги перемозі.
Подарунки від спонсорів.
Кожна категорія мала свої невеликі, але приємні призи, що завжди створює додаткову мотивацію.
Лотерея.
Приємна несподіванка для майже половини учасників — розіграш подарунків із хорошими призами.
Суддівство.
Рівень доволі високий, помітна підготовка.
Сильні суперники.
Конкуренція була відчутною — саме так і має бути на змаганнях цього рівня.
Атмосфера.
Дружня, позитивна, з гарним настроєм і взаємопідтримкою.
Майстер-класи після змагань.
Цікава ідея — короткі заняття для дітей та дорослих, які дозволили спробувати себе в нових вправах і відчути дух спортивної спільноти.
Частування.
Протягом усього заходу учасники могли безкоштовно пригоститися гарячим чаєм, фруктами та смаколиками.
Тепер про мінуси. Не скажу, що вони критичні — загалом цього року змагання були одними з найкращих, у багатьох аспектах навіть зразковими. Але кілька моментів все ж залишили неприємний осад, деякі я б сказав навіть абсурдні в якомусь розумінні. Розпочнемо:
Маркування траси.
Ідея обгородити довгі ділянки стрічкою була правильною, але чому вона проходила лише з одного боку? Йдучи перше коло сам, кілька разів ловив себе на думці, що можна звернути не туди. Конуси на поворотах допомагали, але не завжди. Ніхто, здається, не заблукав, проте розмітку можна було зробити трохи виразнішою.Коріння.
Так, його частково позначали червоною фарбою, але лише на перших сотнях метрів. Грабовий ліс, під ногами суцільне листя, і під ним чимало коріння. Побачити його практично неможливо. Сам спіткнувся кілька разів, чув подібні відгуки й від інших. Як приклад пару людей пройшлись би перед самим стартом і найбільше скупчення ділянок “поверхнево” розкидали. Не ВСЮ трасу, а там де його було найбільше разом з корінням.
Суддівство.
Не подумайте. Воно не погане. По суддях - одне з кращих в цьому році (ну пару винятків є серед них). Чи було уважне - напевно так, справедливе стосовно штрафів - спірно, стосовно “зеленої картки” - не можу знати. Ця тема вже піднімалася, але напевно треба знову. Техніка ходьби на відео 20 м протяжністю, чи просто прогулка в парку, та змагальний темп - всі вони мають відміність. На майстер класах нам показують як це красиво виглядає, проходять 10 м та кажуть ось так Вам треба ходити на змаганнях. Але забувають що це не показове відео, не 20 м дистанція, і темп у них не 7.30 умовно кажучи.
Тому коли Пан Василь показує свою красиву техніку рук та ніг з кроком в 1,5м - то вона не має нічого спільного зі змагальним темпом менше 7,0-7,30 на 1 км. Про що я взагалі. Як я розумію це йде підготовка суддів по міжнародним правилам, щоб в майбутньому можна було судити також за кордоном. Тому я все скину на брак досвіду і буду сподіватися що згодом будуть бачити різницю. Це не відміняє головних правил які є: стосовно уколу, виносу руки попереду і назад, відштовхування, з п’яти на носок та всі інші правила. Але це все можна виконувати у швидкому темпі, так воно не так красиво як на відео у повільному темпі. Але так ходить Європа та Чемпіони Світу.
Я хотів би звернутися персонально, пані Зоряна Зіновʼєва. Ваше зауваження було доречним, але не справедливим стосовно тільки мене - бо якщо глянути всі інших лідерів за мною - отже помилка одна і та сама. В чому було зауваження - моя п’ята не ступає одночасно з уколом палки. Точніше спочатку п’ята а потім укол. Хто ходить у швидкому темпі - розміє про що я. Поясню - щоб тримати шкидкий темп, спортмен повинен або збільшувати крок(що призводить до швидкої втоми та можливих травм), або збільшити каденс(швидше рухатися ногами). І якщо палки відповідають дожині по форулі і твоєму росту, в тебе банально не встигають руки зробити укол по переду, відштовхування та відпускання палиці назад. Бо нога робить рух вперед і назад, а рука крім руху вперед і назад робить ще укол, відштовхування та відпускання позаду бедра. Через це ноги трошки шкидше рухаються за руки, хоча ти можеш цього не помічати. Єдине рішення — трохи коротші палиці, що зменшують амплітуду руху рук. Саме так ходять деякі європейські спортсмени, наприклад Pedro Romero.
Я отримував зауваження на кількох колах поспіль, намагався підлаштуватися, але зрештою просто дійшов до фінішу, не сперечаючись. Просто щоб не бути токсичним у цьому питанні, я витратив 10 хв часу, зайшов до ONWF, на сторінки лідерів за якими слідкую, та відкрив змагання за останні 3 міс. Я підписувати не буду спортсменів, ті хто їздить і слідкує за новинами - самі розуміють які тут монстри по часу і це всі Чемпіони Світу в Абсолюті і в своїх країнах.
В мене виникає питання - хто тоді не правий? Суддя, Чемпіони світу, Я чи прибульці(жарт)? Тому питання залишається відкрите — де межа між технічною правильністю і реальним змагальним темпом? Я вище і писав, що треба розділяти - ходьбу коли тренування і вчимося, прогулку у парку, та змагальний темп. Бо на світі може бути не дуже гарна ситуація. Але тут є і інша сторона. Можна було після змагань - підійти, поговорити, розказати що не так і дати якусь пораду. Бо що - бо деякі судді так і роблять, і в цей раз підходили не тільки до мене, порадили як виправити щоб стало ідеально(не буду казати хто). Але навіщо, копійка за це ж не впаде, а розвиток спортсменів кому треба. Краще ми потім як після кожних змагань пообговорюємо кожного. Я то думаю чого в мене гикавка постійно і коліна крутить вже рік)))))
Комунікація організаторів.
Приблизно за півтора місяця до старту відкрили реєстрацію та опублікували регламент. Це було добре, але далі — мінімум інформації. У Facebook створили подію, проте там повторювався лише текст регламенту. Не було чату або каналу, де можна дізнатися про трасу, рельєф чи навіть кількість кіл. Особисто я дізнався, що дистанція складається з 4 кіл по 2,5 км, вже перед стартом. Підйом — 172 м на 10 км, що, до речі, нагадаю у Кропивницьому на ЧУ був 182 м. Такі деталі краще публікувати заздалегідь.
Реєстрація.
Не зовсім зрозумілим залишилося підвищення ціни. Нагадаю що в певний проміжок ціна на реєстрацію була 500 грн, а в останній тиждень ніби 650 грн. Різниця не велика, але чи є сенс це робити? У нас же не великий марафон на 2 тис. людей. Все одно всі кубки за абсолют і вікові готували я впевнений заздалегідь. Середня к-сть учаників у нас роками майже та сама. Чого я за це загадав, бо до останнього не знав чи поїду. Бо ближче до заходу почалися блекаути, інтенсивніші обстріли, більше роботи стало, є певна проблема з квитками до Львову - а коли я ще бачу що і ціна виросла, це точно не додає бажання їхати.
Апеляція.
Як часто, або краще спитаю - чи колись Ви подавали апеляцію на змаганнях? До чого я це. Після фінішу я хотів подати апеляцію за одне порушення. Мені сказали щоб я звертався до головного судді. Пан Василь Іжурков (головний суддя) сказав - так, звичайно подавай.
250 грн коштує апеляція, її розглянуть. І від рішення там дізнаєшся - повернуть тобі гроші чи ні(саме це речення напевно мені не правильно пояснили). Я запитав - а коли це стало що апеляцію коштує грошей. Мені Пан Василь сказав - у нас же Європейські змагання, правила ось і ціна. Я подякув за слова, і сказав що не маю бажання це робити.
Ось регламент що каже стосовно цього. Чи бачите Ви ціну? Я, ні.
Скріншот з регламенту Я б підняв питання що таке Європейські змагання яким мене тикнули))))))
Попередні результати.
Проміжних результатів до нагородження не оприлюднювали. Мені сказали щоб я дивився на сайті. Друкованого варіанту не було. На сайті лише був чистий час, не більше. Там не показувалися картки чи зауваження. Тому припускаю що всім все пробачили. Чи правильно це - ні, людей треба вчити, щоб на наступні змагання було розуміння що виправити.
Нагородження у вікових.
За умовами, спортсмени, які виграли в Абсолюті, не повинні були дублювати нагороду у вікових групах. Але сталося так що мене чомусь нагородили, а інших хто взяв у вікових - ні. Помилка чи ні - не знаю. Люди ходили уточнювати, але чіткої відповіді не отримали. Просто по закінченню змагань дивіться скільки залишилось нагород.
Не думаю що вони підуть на інший захід. Коли вже були результати - вже було зрозуміло вистачить чи ні.
Мікрофон.
У даному випадку без мікрофона справді було б комфортніше. Звук був дуже глухий та тихий.Роздягальня.
Вона була спільна для всіх. Особисто для мене це не проблема, але дехто почувався некомфортно. Також бракувало кількох столів і стільців, щоб перевдягнутися або спокійно перекусити.
Я наголошу - це лише МОЯ ОСОБИСТА критика та рекомендація. Можливо саме ONWF дослухається, бо подія справді була сильною — і хочеться, щоб наступного разу все стало ще краще. Хоча я впевнений гикати буду ще пару місяців після цього посту.
Щиро дякую за прийом у Брюховичах. Я дуже сильно кайфонув від атмосфери, від старих друзів, від дійсно крутої траси та доволі гарної організації. Ну і з Сканді-Фан нормально так наловили пригод.
До зустрічі у новому сезоні.
P.S. Я сподіюсь ще не раз зустрінемось з клубом “Карпатія”, там дійсно сильні суперники і з ними приємно змагатися.
Сурмай Михайло дякую за суперництво, але в наступний раз не підбігай більше, реванш я обов’язвово візьму=))))
Слава Україні!
