ONWF Nordic Walking Championship Lviv 2026
Мої вітання всім. Минув уже тиждень після цих «гучних змагань». Емоції трохи вщухли, всі відпочили, переглянули фото, результати, а думки нарешті повернулись у більш спокійний режим. Тому вже можна без зайвих емоцій нормально підсумувати побачене.
Одразу скажу — бажання розписувати все до найменших деталей немає. Якщо комусь цікаво, більш детальний відгук про Брюховичі вже є. Тут хочу пройтись лише по головних позитивних і негативних моментах. І повірте, цю розповідь я скорочував як тільки міг.
Тому раджу повністю прочитати цей текст трьом категоріям людей:
тим, хто не відвідав цей захід;
організаторам змагань у Золочеві (Кубок 13 вересня);
Федерації туристів.
Чинні організатори, думаю, і так усе прочитають та зроблять свої висновки. Принаймні хочеться на це сподіватись.
І одразу уточню: я не буду порівнювати ці старти зі змаганнями у «Броварах», бо певною мірою маю відношення до їх організації, а значить автоматично буду «зацікавленою особою». Хоча якщо вже чесно — у обох є свої плюси, мінуси і подекуди вони навіть дуже схожі між собою.
Розпочнемо, мабуть, із позитивного.
Бо хороші новини люблять всі:
Змагання проходили під егідою Міжнародної федерації ONWF. І це, насправді, дуже важливий момент.
Саме ці старти увійшли до Міжнародної ліги ONWF. 2 травня відбувся ONWF Чемпіонат України зі скандинавської ходьби 2026, де можна було отримати до 2500 рейтингових балів.
Якщо коротко — для спортсменів, які виступають на міжнародній арені або хочуть там себе спробувати, це дійсно хороша новина бо є можливість набирати міжнародні очки та бути частиною світового рейтингу.
Але головне навіть не це. Найважливіше — Україну та наші змагання додали до міжнародного календаря ONWF. А це вже зовсім інший рівень: інші вимоги, інша увага до організації, інший статус спортсменів і самих стартів. І тут хочеться щиро порадіти, бо це реально крок вперед для всього нашого ком’юніті.
Місцерозташування.
Брюховичі - по факту це околиці Львова(10 км). Доїхати досить зручно і доволі швидко.
Регламент змагань.
Для тих, хто раптом не знає що це таке — регламент це, простими словами, повний опис змагань Файл або Сторінка, де є вся основна інформація: таймінг, дистанції, правила, вимоги, старт, фініш і загалом усе, що стосується заходу. Після його прочитання у спортсмена не повинно залишатись жодних питань щодо організації чи самих стартів.
P.S. Як там справи з регламентом по Києву для своїх, «туристи»?
Дотримання таймінгу.
Окремо приємно здивувало дотримання таймінгу. Змагання анонсували більш ніж за 3 місяці, завчасно відкрили реєстрацію, а в день старту все працювало доволі чітко. Стартове містечко відкрили вчасно, отримання номерів проходило швидко, перевірка палок без зайвої метушні, сам старт також. Хіба нагородження трохи затягнули, але після всього побаченого це вже дрібниці, які цілком можна пробачити.
Стартовий коридор.
Я просто нагадаю, як це виглядало минулого разу. Нас виставляли ніби на парад: по вікових категоріях, у шеренги, один за одним, чітко по списках. І не дай Боже ти хотів стартувати поруч з іншою людиною бо таблиця вже все вирішила за тебе.
І це при тому, що система все одно чіпова, а час у кожного індивідуальний. Але тоді це чомусь нікого особливо не хвилювало. У підсумку — понад 40 хвилин втрати часу.
Цього разу все зробили набагато простіше, швидше і, головне, логічніше.
За стартом були окремі вхідні коридори для вікових груп. Кожен і так прекрасно знав, у якій категорії стартує, але вже без дивного розділення «чоловіки окремо, жінки окремо». Люди могли спокійно ставати разом: чоловік із жінкою, подруги між собою.
І що особливо сподобалось — якщо ти лідер і хочеш одразу працювати першим номером, можна було нормально попросити та стати ближче до початку своєї групи. Усе проходило швидко та спокійно. Окремий плюс — старт по двоє кожні 10 секунд. Для такої траси це було майже ідеально: комфортно, без тисняви, без штовханини, а обгони можна було робити абсолютно спокійно.
Чіпова система.
Траса змагань.
Грабовий ліс, високі дерева, м’який ґрунт під ногами, крізь листя пробиваються промені сонця.
Із впевненістю можу сказати: за останні три роки — це одна з найкращих трас, по яких доводилось йти. Чому саме одна з найкращих? Бо тут усе було зроблено для нормальної ходьби, а не для виживання.
Траса широка — майже всю дистанцію можна комфортно йти по 2–3 людини поруч. Ґрунт м’який, але не розбитий, без болота і без пересушеного пилу, де палки відскакують як від бетону.
Підйомів було всього три — і це той рідкісний випадок, коли їх не мало і не забагато. Головне — вони були плавні, без диких наборів висоти, де ти вже не йдеш технікою, а просто виживаєш.
Не було різких спусків, небезпечних поворотів чи ділянок, де доводиться скидати темп і ламати техніку. Навпаки — це саме та траса, де можна стабільно працювати всю дистанцію.
Ну і фінішна пряма — окрема любов. Широка, видовищна і саме така, де хочеться викластись до кінця, а не думати як би ще випадково не перечепитись перед фінішем.
Підготовка траси(маркування).
Було видно, що трасою та стартовою галявиною дійсно займались. Особисто бачив, як перед стартом прибирали стартово-фінішну пряму від листя та іншого бруду. По трасі коріння дерев промаркували зеленим кольором, щоб спортсмени завчасно бачили потенційно небезпечні місця. Повороти були огороджені стрічкою або пластиковими конусами, тому орієнтуватися на дистанції було доволі комфортно.
Суддівство.
Як і минулого разу, перед стартом презентували суддівську бригаду. Приємно було побачити нові обличчя, а також те, що самих суддів стало більше.
На мою думку, рівень підготовки суддів теж виріс. Під час змагань було помітно, що суддівство стало більш системним та зрозумілим. Окремий плюс — зауваження та картки можна було побачити у фінальному протоколі, а це вже про відкритість та прозорість рішень.
Попередні результати.
Це дуже важливий момент, і добре, що його реалізували.
Результати змагань.
Попередні результати були доступні на сайті: загальний час, індивідуальний по чіпу, ямісце у категорії та інша інформація. А фінальні результати вже опублікували на сайті ONWF.
Нагородження.
Нагородження було розділене на кілька категорій:
нагородження за найкращу техніку — «зелена картка»;
нагородження Абсолюту на 20 км, 10 км та 5 км серед чоловіків і жінок;
нагородження у вікових категоріях;
окрема категорія для спортсменів з особливими можливостями.
Окремо хочеться відзначити медаль фінішера — цього разу вона була дійсно цікава та незвична. Не типова «штампована» медаль, яку через тиждень уже важко відрізнити від десятків інших стартів.
Особливу увагу також варто приділити нагородам за Абсолют та Зелену картку — скляні кубки виглядали справді дуже красиво та достойно.
Нагороди у вікових категоріях теж були хорошого рівня. І, чесно кажучи, добре що цього разу обійшлося без тих стандартних грамот, які часто виглядають формальністю і роками лежать десь у шухляді.
Фотозйомка.
Фото вийшли справді якісні та атмосферні. Велика повага тим, хто подбав про фотографа на заході. Фото можна подивитися тут.
Меценати(спонсори чи партнери)
Можна називати це як завгодно, але факт залишається фактом — подарунки та призи цього разу реально приємно здивували.
Лотерея також вийшла цікавою, а призи — доволі хорошими. Було видно, що організатори справді попрацювали з партнерами та меценатами.
Міжнародні учасники.
Оскільки змагання додали до міжнародного календаря ONWF, до нас завітали учасники з інших країн. Для когось це може здатися звичною річчю, але, наскільки пам’ятаю, подібне міжнародне представництво ми бачили вперше за останні роки.
На змаганнях були представлені:
Україна
Польща
Словачинна
Бельгія
Чехія
Іспанія (онлайн участь)
Цікавим був і сам факт того, що на офіційній сторінці ONWF люди питали: чи безпечно зараз проводити змагання в Україні та як це взагалі можливо під час війни. Це окрема й складна тема для дискусій, але це правда, що поки війна не торкеться їх - вони не зрозуміють цей жах та «День бабака».
Але я про інше хочу поговорити. Ті хто приїхали до нас - це просто «Титани», вони не побоялись, приїхали та підтримали українські старти своєю участю. І від мене особисто велика шана та низький уклін за це!
Суперництво.
Цей пункт частково продовжує попередній. Якщо хтось ще не зрозумів — до нас приїхали дуже сильні спортсмени міжнародного рівня. Так, їх було не так багато, але різницю у класі відчули всі.
Agnieszka Krawętek - 00:58:06 2025 рік, ТОП1 на 10 км. і багато інших результатів. На змаганнях ми бачили її стратегія і велику силу. Повірте, ходити і наближатися до 1 години, на 10 км це фантастичний результат, а пройти менше, це вже кращі з кращих.
Stępak Piotr — Чемпіон Польщі 2026 року з результатом 00:29:02 на 5 км, а також ТОП-9 у світі з результатом 00:28:49. Результати такого рівня — це вже найсильніші «роботи».
Інші іноземні спортсмени також були дуже конкурентними на різних дистанціях, але цих двох учасників я виділив окремо, бо вони дійсно виступають на зовсім іншому рівні.
І головне тут навіть не самі прізвища чи результати. А те, що ми отримали можливість змагатися та спостерігати за справжніми професіоналами, не виїжджаючи за межі країни. Їхня техніка, швидкість, тактика, робота по дистанції — усе це був дуже цінний досвід для тих, хто справді цікавиться «гонками» у цьому спорті.
Атмосфера.
Щира, запекла, драйвора, позитивна, дружня, з гарним настроєм. Було відчуття справжнього спортивного свята та початку теплого сезону.
Частування.
Протягом усього заходу була доступна вода, а після фінішу спортсменів чекали борщ, чай та смаколики.
Здавалося б — дрібниця. Але після дистанції можливість нормально перекусити, випити гарячого чаю чи просто спокійно посидіти — це насправді дуже важливо. Саме такі речі часто й показують рівень організації та ставлення до спортсменів.
Перейдемо тепер до негативних моментів.
Якщо чесно, коли я їхав на ці змагання, то думав що враження будуть десь 50/50. Але в результаті позитиву виявилось значно більше, ніж очікував. Хоча деякі моменти для мене досі залишаються доволі абсурдним і ось чого:
Підготовка траси.
Вище я вже хвалив трасу, і загалом заслужено. Але є одне АЛЕ.
Було видно, що стартове містечко, старт і фініш дійсно готували. Вранці, коли проходив трасою, вона вже була огороджена, частину місць промарковано, деякі повороти позначені. Хоча особисто я б ще додатково огородив кілька ділянок.
Проблема в іншому — не все коріння на трасі було промарковане, хоча його там не так уже й багато. І це важливо, бо були неприємні випадки. Наприклад, Сергій Федоренко, обходячи одне коріння, одразу потрапив на інше та дуже сильно впав.
Ще минулого року я звертав увагу на великі ділянки з листям і просив хоча б частково їх розкидати або прибрати. На стартово-фінішній прямій це зробили, але на самій трасі — ні.
І проблема тут не лише в комфорті. Коли під шаром листя ховаються каміння, коріння чи нерівності — це вже питання безпеки. Сам під час дистанції ледь не перечепився через великий камінь обабіч траси, який просто не було видно під листям.
Я не кажу, що потрібно «вилизати» абсолютно всю дистанцію. Але найбільш проблемні ділянки точно варто було б додатково підготувати.
Суддівство.
До адекватності чи роботи суддів у мене особливих претензій немає. Та й від інших спортсменів серйозного негативу не чув.
Навпаки — суддів стало більше, і це було помітно. Але саме на трасі все одно складалось враження, що кількох людей не вистачає. Особливо на тих ділянках, де найчастіше виникали порушення: підбігання, біг, непоступання дорогою.
І це не просто «десь хтось сказав» — сам був свідком кількох таких ситуацій.
Попередні результати(індивідуальні)
Це, мабуть, найбільш незрозумілий для мене момент за весь старт.
У нас була чіпова система. А це означає, що головним має бути індивідуальний час спортсмена — від моменту, коли ти реально перетнув старт, і до моменту фінішу.
Тобто не загальний час старту всіх 100+ учасників одночасно.
Я спочатку навіть не звернув увагу, що мені не прийшла SMS із результатом — це дрібниці. Але коли відкрив попередні результати, виникло головне питання: чому місця рахуються по загальному часу, а не по індивідуальному?
А в загальному часі Stępak Piotr стартанув майже на 4 хв раніше за мене, і це не враховуючи ще різницю в індивідуальному час. Після мого питання до організаторів, вони ніби почули мене, але одразу потім сказали що це все правильно. Але саме цікаво було от що: хто зрозуміє в чому тут помилка?
І тут виникла ситуація, яку, думаю, зрозуміє будь-хто: як спортсмен із часом 31:56 може бути третім, якщо спортсмен із часом 32:05 — другим?
При цьому ні порушень, ні карток, ні штрафів ні в кого не було. Причина проста — рахували по загальному часу старту. Тобто пан Микола просто стартував раніше. Коли ми разом дивилися попередні результати й намагалися пояснити, що проблема саме в системі підрахунку, нас не дуже розуміли.
І тут справа навіть не в медалі чи місці. Я їхав на ці змагання за своїми цілями, і для мене не було принципово бути другим чи третім. Якби все було правильно пораховано й друге місце залишалось не моїм — жодних проблем. Питання було лише в коректності результатів. Після цього ситуація ще кілька разів змінювалась. Здавалось, що рішення вже прийняли, потім знову все поверталось назад. І чесно — в якийсь момент я вже просто втомився від цієї історії.
Але в підсумку нагородження провели правильно — по індивідуальному часу. І це головне.
Окремо хочу сказати, чому я так наполягав на цьому моменті. Бо бачив, що в деяких інших категоріях ситуація була аналогічна — місця також плутались через загальний час старту.
Тому добре, що в результаті все ж вдалося зробити правильно!
Попередні результати(командна участь)
Тут ситуація вже цікавіша.
У першій версії регламенту було чітко прописано, що клубний залік проводиться на кожній дистанції окремо.
Поясню простіше: команда реєструє учасників під своїм клубом, і щоб брати участь у клубному заліку, потрібно:
— мінімум 5 учасників на 5 км;
— мінімум 3 учасники на 10 км.
Якщо учасників більше — враховуються кращі результати команди.
І ключова фраза в регламенті була така:
Учасники, що отримують нагороду за КЛУБНУ участь 1-3 місце на КОЖНІЙ дистанції.
Саме «на кожній дистанції». Не загальний залік, не об’єднання дистанцій, не сумування результатів. Пізніше з’явилася оновлена версія регламенту, але цей пункт залишився без змін.
Тому коли на нагородженні дистанції раптом об’єднали — виникло цілком логічне питання: чому?
Але показуючи регламент які Вони самі прописували, починається ступор. І розуміння що задню вже давати запізно, написано одне, зробили по іншому. Вибачте, але сказавши що це таке було трактування, «в судді це не повірять».
Чітко написано на кожній дистанції а не її об’єднання.
І тут справа вже не у формальностях. Бо командні змагання — це також про тактику та стратегію. Якби ми заздалегідь знали, що дистанції будуть об’єднані в один залік, склад команди та розстановка учасників були б зовсім іншими.
Тому для мене це стало одним із найбільших організаційних розчарувань. Бо команда готувалась до одного формату, а по факту все відбулось по-іншому.
І зараз бачу, що цей самий пункт просто перенесли у регламент Золочева без змін.
Тому дуже хотілося б, щоб його все ж виправили та чітко прописали.
Будь ласка виправте його!
Роздягальння.
Що минулого року, що зараз — повноцінної роздягальні я так і не відчув. Сам перевдягався у камері схову.
Для мене це не критично, але варто пам’ятати, що є жінки та люди, яким важлива нормальна приватність і комфорт.
Також дуже не вистачало кількох столів, лавочок чи стільців. Після дистанції хотілося спокійно сісти, нормально поїсти, перепочити чи перевдягнутися, а не робити це десь «на ходу».
Особливо враховуючи, що частування були справді хороші — хотілося просто трохи комфортнішої зони відпочинку для спортсменів, а не стрибати по листю коли перевдягався…
Як завжди — це лише моя особиста думка, власні спостереження, критика та поради. Погоджуватись чи ні — справа кожного. Але поки все це писав, вже й гикати почав 🙂
Висновок: Це те що я радив би прочитати всім.
Ці змагання вийшли по-своєму історичними — і це не перебільшення. Вони запам’яталися : рівнем організації, продуманою трасою, запрошеними гостями, роботою суддів, призами, нагородами та тією особливою атмосферою, яка трималася від старту й до самого завершення.
Було багато моментів, які справді підняли планку вище звичного.
Звісно, не без речей, які ще можна вдосконалювати. Але в цьому і є життя будь-яких серйозних стартів: вони ростуть разом із досвідом, і кожен наступний раз робить їх сильнішими.
А тим, хто пропустив ці змагання, чесно кажучи, можна лише поспівчувати — або уявити, що причина була справді вагома. Бо подія вийшла насиченою до краю і точно залишила після себе той самий слід, який не стирається одразу після фінішу.
Комусь може здатися, що я постійно критикую, а тут загалом все звучить доволі стримано і навіть позитивно. Але по факту — окрім питань із оголошенням результатів та певних моментів із регламентом, особливо серйозних зауважень немає.
Є ще окремі дрібні ситуації, але вони не настільки суттєві, щоб виносити їх у окремий розділ або робити на них акцент.
Усе інше було на дуже гарному рівні, а ось як приклад: траса, суперництво та нагородна атрибутика/призи були на найвищому рівні.
І будемо відверті — поляки нас всіх зробили. В пух і прах. Вони тут реально домінували і показали рівень, який вже ближче до світового.
Не знаю як кому, але я загорівся просто безмежно цим. Я хоч і програв лідеру 1:40 хв на 5 км, але такого стимулу в мене ще не було ніколи. Минулий рік я взагалі з «туристами» нічого не хотів, а особливо після афери з кандидатами в кандидати МСУ і були навіть думки зав’язати в кінці сезону... Бо просто набридло і все. То як на мене ці змагання дали новий ковток повітря. Я бачив що читали минулорічний відгук, і так - виправилися, можливо не прям все, але більшість зробили на відміно тут. А тут ще світові лідери, такий поштовх дали, що знову все перевернули у голові.
Як на мене, такі змагання хотілося б бачити хоча б не кожен раз, але хоча б 1–2 рази на рік. Це одразу піднімало б рівень усього спорту.
Більше молоді, більше сильних учасників, більше стартів, більше організаторів, більша конкуренція всередині країни і як результат — сильніша підготовка до міжнародного рівня.
І в цілому це все тягне за собою розвиток: і для спортсменів, і для федерацій, і для самого виду спорту.
Тому для мене особисто це був не просто старт, а дуже сильний поштовх вперед.
Але водночас є й певне побоювання. Дуже часто буває так, що якщо один раз зробили «на максимум» і отримали хороший результат та відгуки, то наступного разу можуть вже не так викладатися. Я це бачив не один раз і не в одному виді спорту.
Тому щиро хотілося б, щоб наступні Брюховичі або інші змагання від організаторів тримали той самий рівень, а ще краще — тільки зростали. Бо планка вже піднята, і опускати її назад буде дуже шкода.
Особисте прохання до організаторів ONWF Кубок України зі скандинавської ходьби Золочів 2026.
Часу до наступних стартів, як і ресурсу для підготовки, насправді достатньо — щоб спокійно підібрати суддів, якісно спроєктувати трасу і довести її до ідеального стану. За 4 місяці це реально зробити дуже сильно, якщо підходити системно.
Окремо важливий момент — комунікація. Було б дуже корисно ще ближче до старту детально розповідати про змагання: трасу, кількість кіл, набір висот, тип покриття, партнерів та загальну структуру події. І головне — бути на зв’язку зі спортсменами, навіть із тими «дурними» питаннями, які організаторам можуть здаватися очевидними. Насправді саме це формує довіру і бажання приїхати. Хороша комунікація напряму = більша кількість учасників і вища задоволеність.
І є два особистих моменти, які, думаю, турбує не тільки мене, а й більшості учасників.
Локація — м. Золочів
Золочів — це не умовні Брюховичі під Львовом. Це вже повноцінна відстань:
Львів – Золочів ≈ 70 км
Тернопіль – Золочів ≈ 60 км
І це важливо, бо значна частина учасників все одно їде громадським транспортом, часто «одним днем»: зранку приїхали — ввечері повернулися.
Але я одразу підкину ідею: логічно одразу подумати про організований трансфер. Маршрут:
Львів → Золочів: виїзд ~07:30;
Золочів → Львів: виїзд ~15:00 (після нагородження).
Вартість можна закласти, умовно 150–200 грн з учасника. Головне — заздалегідь зробити просту реєстрацію (Google-форма або онлайн-список), щоб розуміти кількість людей і уникнути хаосу в останній момент.
Впевнено скажу: дуже багато людей за таке просто скажуть «дякую». Бо це буде одне із найчастіших питань — як добратися туди і назад.
13 вересня 2026 року, змагання заплановані на неділю. І тут є важливий момент, на який варто звернути увагу, щоб не повторити помилку Буковиці. Досвід показує, що неділя як день змагань автоматично «відрізає» приблизно 25–30% потенційних учасників. І справа не в мотивації, а в суто практичних речах: наступного дня — понеділок, робочий або навчальний день.
У більшості випадків це означає швидкий виїзд після змагань, дорогу назад увечері або вночі, і фактично відсутність нормального відновлення. Додайте сюди складнощі з квитками на вечірні рейси та загальну логістику — і стає зрозуміло, чому частина людей просто не може собі цього дозволити.
Важливо розуміти: недільний формат зазвичай працює для великих масових подій у великих містах — типу марафонів на кілька тисяч учасників у Києві, Львові, Одесі чи Дніпрі, де є сильна транспортна інфраструктура і більше варіантів логістики. У регіональних стартах це відчувається значно гостріше.
Наприклад, особисто для мене (і думаю, для багатьох інших) пропустити понеділок на роботі — критично через наради та робочі процеси. А от п’ятниця/субота значно гнучкіша: можна спокійно приїхати, виступити і без стресу повернутися, не вибиваючись із робочого тижня.
Тому тут є два ключові прохання до організаторів:
Розглянути перенесення змагань на суботу. Це одразу підвищить доступність і кількість учасників.
Продумати логістику, зокрема трансфер, щоб зняти головне питання, яке виникає у більшості ще до реєстрації: «як добратися туди і назад».
І ще важливий момент — дуже хотілося б бачити розвиток у позитивному напрямку, взявши сильні сторони попередніх стартів (наприклад, умовно Брюховичів) і зробивши наступний івент ще більш зручним, масовим і якісним.
Щиро дякую за цей захід. Організаторам — низький уклін за пророблену роботу. Це справді великий обсяг зусиль, і з боку це добре видно. Найголовніше зараз — не збавляти темп, бо потенціал дуже відчутний.
Учасникам окреме дякую за те, що ми всі зібралися в одному місці й стали частиною цієї історії. Дякую за суперництво, за жарти, за сміх і за ту щирість, яка завжди робить такі події живими, а не просто спортивними стартами.
Нордіку та Скандікам — окремий теплий привіт =)
До нових зустрічей. Усіх обіймаю.
