Вибух, корабельний метал та пластик знову страшенно завібрував. Повітря наповнилось слюсарним смородом.
- Пані гранд-адміралко, у нас є 2 хвилини, щоб врятуватись! —прокричав боєць у вугільно чорній формі — її особистий пілот. Зоряний крейсер, останній «Венатор» на службі Імперії, який із вуст самого Палпатіна отримав назву «Лють ІМПЕРАТОРА», роздирають вибухи;
реактор пошкоджений, кабіни управління розгерметизовані, а половина корабля ось-ось почне самостійно дрейфувати. — Пані гранд-адміралко, будь-ласка! Пройдіть за мною, ви МАЄТЕ врятуватись!
Юліана Вентрес задумалась. Чи дійсно має? Заради чого? Імператор мертвий, «Зірка Смерті» зруйнована… Її світ зруйнований! Її коханий чоловік мертвий- загинув на все тій же "Зірці"! Її дитина мертва- маленька донечка, чий сміх вона досі чує! Ставати підсудною мавпою… в руках тих нікчемних повстанців? Гірше, ніж в найстрашнішому сні! Крапля поту, що з'явилась на скроні, швидко стекла по обличчю жінки: — «Це у мене жар чи навколишня температура настілки стрімко зростає?»
Вентрес повернулась до потрісканого вікна, її погляд уперся в потріпаний, але на диво боєздатний корабель заколотників. «І як ЦЕ, — вона скривилась, — сміття змогло спричинити нам такі руйнування? Завдати поразки… НАШОМУ… ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОМУ… ФЛОТУ?»
- Це неможливо! — Гранд-адміралка знесилено опустилась у крісло; гнів змінився на розгубленість, а потім... приреченість. Юліана затулила долоню очі, її скуйовджене волосся перекинулось через ліве плече та безпомічно звисло.
Несподівано з'явилось голоповідомлення. Невідомий їй офіцер середньої ланки прокашлявся, піднісши напівзігнуту долоню до вуст, та мовив: «Усім, хто вцілів й лишився вірним нашому Імператору! Боротьба триває! В Незвіданих Регіонах лишається гранд-адмірал Траун! Він повернеться, і тоді здійсниться наша вендета! Прямуйте до координат, закріплених у повідомленні, там ви отримаєте подальші інструкції. В ім'я Імператора живіть, боріться та прямуйте до перемоги!»
За лічені секунди до вибуху реактору й остаточної руйнації «Венатора», шатл класу "Лямбда" вилетів з ангару і майже одразу стрибнув у гіперпростір. На борту окрім пілотів та гранд-адміралки опинились ще два офіцери й штурмовик в затертій, але досі білосніжній броні.
Боротьба триває!
Нічого не скінчено, доки вони живі!
Допоки вони в строю, справа та ідеали Імператора Палпатіна житимуть!
До перемоги, імперці!
