Пройшло вже більше ніж пів року, з моменту як я опинився в армії. Це найдивніший час в моєму житті, і він таким залишається і досі.

Ракети б'ють по Сумах, Кривому Рогу, Харкову, Одесі. Вбивають дітей, дорослих, цілими родинами.

Це була рання весна... Ми з хлопцями сиділи в підвалі — невеликому, трохи захаращеному приміщенні, яке на той момент стало нашим притулком.

Ніч у лісі проводять лише ті, хто мають мужність зустріти всі її жахи в обличчя.