Починати знайомство з брехні — так собі ідея. Особливо якщо ти за освітою психолог і начебто маєш розуміти, до чого це призводить. Але хто сказав, що я тут збираюсь бути розсудливою?
Я довго думала, з чого почати цей блог. Написати щось глибоке про сенс життя? Розповісти, хто я така і чому раптом вирішила, що мої думки комусь цікаві? Чи одразу перейти до обговорення людської дурості, починаючи з власною? Останній варіант, як завжди, найбільш перспективний. Матеріалу вистачить на кілька років писанини.
Але для початку, мабуть, варто познайомитися. Щоправда, є одна проблема: я не дуже люблю розповідати про себе. Не тому, що моє життя оповите таємницями, за які мене можуть ліквідувати агенти міжнародної розвідки. Просто щоразу, коли потрібно коротко представитися, я почуваюся так, ніби проходжу співбесіду а я їх ненавиджу. А ще на минулій роботі начальство дуже любило цю гру - раскажіть fun fact про себе.
І що саме вас цікавить? Мої професійні досягнення? Географія моїх помилок? Кількість разів, коли я обіцяла собі більше ніколи не робити дурниць, а потім робила ще більші?
Тому мабуть сьогодні обійдемося без моєї автобіографії. Натомість пропоную невеличку гру.
Десять фактів про мене. Сім правдивих. Три — абсолютна брехня. І ні, я не збираюся полегшувати вам завдання.
Поїхали.
1. 🌎 Я жила в кількох країнах на різних континентах. І досі не визначилася, де хочу постаріти. Хоча список місць, де точно не хочу, стає дедалі довшим.
2. 🚢 Я працювала на круїзному лайнері й бачила більше портів, ніж деякі люди — станцій метро. Зате тепер точно знаю, що робота мрії та робота в туристичній рекламі — це дві абсолютно різні речі.
3. 🧠 У мене магістерський ступінь із психології. Але це не заважає мені іноді ухвалювати відверто ідіотські рішення. Освіта допомагає зрозуміти, чому ти зробила дурницю. На жаль, зазвичай уже після того, як ти її зробила.
4. 🗣️ Я знаю п'ять мов. Щоправда, іноді мій мозок вирішує використати всі п'ять в одному реченні. Особливо коли я злюся. Тоді виходить невеличкий міжнародний дипломатичний скандал.
5. 📚 Я пишу психологічний трилер, дія якого відбувається у В'єтнамі. І часом мої вигадані персонажі поводяться розумніше за реальних людей. Хоча, зізнаюся, не всі. Деяких хочеться придушити власноруч, але авторська етика не дозволяє.
6. 🐍 Одного разу я прокинулася в готелі й виявила у своїй кімнаті змію. Відтоді перевіряю не лише відгуки про готелі, а й усі підозрілі звуки за шафою.
7. 🇩🇪 Я почала вчити німецьку після сорока. І тепер переконана, що деякі німецькі слова придумали виключно для того, щоб перевіряти людську витривалість. Особливо моральну.
8. 🎤 Я одного разу потрапила за лаштунки концерту відомого корейського гурту й випадково прийняла одного з музикантів за працівника сцени. На моє виправдання — він був одягнений дуже скромно.
9. ✈️ Я колись купила квиток в один бік, не маючи ані роботи, ані чіткого плану, що робитиму після прильоту. Іноді найкращий план — це відсутність плану. Принаймні так я себе переконувала.
10. 💍 Я мало не вийшла заміж за людину, з якою познайомилася під час подорожі. І, повірте, це була далеко не найгірша моя ідея.
Ну ось. Тепер ви знаєте про мене десять фактів. Або сім. Або взагалі нічого не знаєте, бо я могла збрехати навіть про те, що брехні тут лише три.
Ми напрочуд легко складаємо уявлення про незнайомих людей із кількох випадкових деталей.
Людина жила в різних країнах? Напевно, смілива, незалежна й обожнює пригоди.
Має диплом психолога? Мабуть, чудово розбирається в людях і ніколи не потрапляє в токсичні стосунки.
Знає п'ять мов? Інтелектуалка!
Працювала на круїзному лайнері? О, напевно, щодня милувалася заходами сонця з келихом шампанського!
Ага. Особливо після чотирнадцяти годин роботи.
Мені завжди було цікаво, як швидко ми вигадуємо чужі біографії. Достатньо кількох фактів, фотографії та власних стереотипів — і в голові вже готовий портрет людини, яку ми ніколи не зустрічали. Причому найчастіше цей портрет має дуже мало спільного з оригіналом. Ми бачимо результат, але не бачимо обставин. Бачимо подорожі, але не знаємо, від чого людина тікала або що шукала. Бачимо освіту, але не знаємо, скільки разів вона почувалася повною дурепою. Бачимо усмішку на фотографії, але не маємо жодного уявлення, що відбувалося за п'ять хвилин до того, як натиснули кнопку камери.
Іноді навіть люди, які знають нас роками, насправді знайомі лише з тією версією нас, яку ми їм показуємо. І це не обов'язково погано. Ми не зобов'язані бути відкритими книгами для кожного, хто виявив бажання нас почитати. Особливо якщо ця людина звикла гортати сторінки брудними руками.
До речі, про книги. Я дуже люблю історії. Чужі, власні, вигадані, почуті випадково в дорозі. Люблю спостерігати за людьми, помічати дрібниці, запам'ятовувати дивні розмови й подумки вигадувати продовження ситуацій, які мене взагалі не стосуються.
Можливо, саме тому я й почала писати. А можливо, просто тому, що в моїй голові забагато персонажів, які ніяк не можуть домовитися між собою що їм робити.
І якщо вже бути зовсім відвертою, цей блог — теж своєрідний експеримент. Мені цікаво, чи можна познайомитися з людиною через її тексти. Не знаючи, який вигляд вона має, скільки заробляє, що їсть на сніданок і наскільки вдало виходить на фотографіях.
Чи можна впізнати себе в історії незнайомки?
Посміятися з її дурниць? Не погодитися з її думками? А іноді раптом прочитати речення й подумати: «Чорт забирай, я теж так відчуваю».
Не обіцяю, що тут завжди буде весело. Іноді я буваю серйозною. Навіть занадто. Іноді саркастичною. А іноді можу написати три сторінки про якусь дрібницю, яка чомусь не виходить із голови. Зрештою, це мій маленький куточок інтернету, де можна не вдавати людину, яка знає відповіді на всі запитання.
А тепер повернімося до нашої гри. Серед десяти фактів заховалися три вигадки. І мені справді цікаво, які саме ви вважаєте неправдою. Пишіть у коментарях три номери. Можете навіть пояснити свій вибір. Особливо якщо вирішите, що я точно не могла працювати на лайнері, бо психологи так не роблять. Обожнюю такі аргументи.
Правильні відповіді розкрию пізніше. І так, я могла б одразу просто розповісти правду. Але де тоді задоволення?
А поки що можете зробити свої висновки про мене. Тільки не надто поспішайте. Бо найцікавіші історії зазвичай починаються саме там, де закінчуються наші припущення.
Могла б промовчати.
Але, як бачите, не склалося.
