Не знаю як у вас, але у мене є періоди життя в якихось соцмережах. Ще колись давно, моєю першою соцмережею була платформа TUSE(якщо хтось тут таке згадає). Потім, стандартно, прости господи вк, і це тривало достатньо довго. З фейсбуком у мене одразу не сильно зрослося, це був такий собі період соцмережевої невизначенності, коли я просто користувалася ним як месенжером, але активності у стрічці не проявляла. Загалом після заборони вк я була не надто соцмережева, якщо не вважати, що читання фанфіків соцмережевою активністю.
Згодом, хоча я цього не планувала і не надто хотіла, але моя сестра все ж вмовила мене завести інстаграм і на тривалий час я “перекочувала” саме туди. З цією платформої мої стосунки склалися краще, хоча врешті решт я відчуваю, що це не моє місце.
От твіттер(той що зараз Х) мене захопив набагато більше. В якийсь момент у мене виникла залежність від цієї соцмережі(більша ніж від будь-якої). Саме тоді коли я помітила цю залежність, навіть одержимість я б сказала, у мене настав період тамблеру - я втікла туди як у свій особистий щоденник, аби саморефлексією вилікуватися від нездорового бажання скролити стрічку твіттеру. Маю зауважити, що у мене дуже тепле ставлення до тамблеру, по-перше тому що, принаймі тоді це було дуже тихе місце, по-друге, що саме на той час у мене перепало повне життєве перезавантаження, що врешті решт привело мене туди, де я хочу залишитися - в науку.
Якщо все ж таки повернутися до твіттера, то, не знаю, скільки він ще буде життєздатний, поки не спаскудиться кінцево, але я маю бажання користуватися ним далі, хоча моя самоповага вимагає перейти на іншу платформу.
Іноді я трошки пориваюся завести таке популярне сьогодні як телеграм-канал, але мене дуже відштовхує, що він створений росіянином, тому я кожного разу відкидаю цю думку. Хоча й користуюся ним для спілкування по навчанню.
До чого я взагалі веду, можете ви спитати мене?
Так ось. Я неймовірно рада, що Друкарня існує, хоча й вийшло так, що я створила тут профіль, а потім зовсім зникла на тривалий час. Насправді, я зникла не тільки з цієї соцмережі, а загалом з усіх, окрім твіттера. Це через те, що мені довелося жорстко обрати приорітети: або начання, або життя(будь-яке), але цей допис не про це(хоча і про це я теж почну тут розповідати).
Я думаю, що хочу пов’язати новий період свого життя з друкарнею. Можливо, мені вдасться знайти тут своїх однодумців і врешті решт остаточно прижитися.
Мене дуже цікавить саме те, що це українська платформа і тут лише українці. Це саме те, що я шукаю.
Тож, сподіваюся, що найближчим часом(хоча ніякого часу у мене насправді нема, все йде на навчання) я тут вкорінюся і почну створювати контент, який буде цікавий місцевим читачам.
Але про що ж я писатиму?
При створенні цього профілю у мене не було ніякої цілі окрім власне створити профіль. Я тоді планувала перенести сюди усі свої найулюбленіші треди, аби зберегти їх на випадок, якщо твіттер гигнеться. Встигла лише один - про картину “Наречена” Кричевського, але далі трохи знудилася, та і часу стало трохи шкода: бо там не просто скопіювати-вставити. Тред треба відредагувати, аби він нормально читався в іншому форматі.
Але, тим не менш, може, якщо я продовжу активно користуватися Друкарнею, то все ж повернуся до цієї ідеї і перенесу інші треди теж.
Але загалом, я збираюся все ж таки змінити “профіль”. Тобто, якщо досі я збиралася говорити з вами про мистецтво, то тепер мова піде про науку, фізику і освіту, яку я отримую. Припускаю, що вже подальші дописи стосуватимуться саме цієї сфери моїх інтересів.
Тож, до скорої зустрічі в ефірі і не перемикайте канал!
