ТВ!!!!! Селф-харм
Я стою перед дзеркалом, повністю гола, хоч я не роздягнена
Вода з крану крапає, кожна крапля по різному падає
В мені горить буря, хоча тліє сніг
Я не дивлюся на неї, просто хапаю, вона просто блищить, ще дві секунди дивлюся, в ручці кручу, заминаюсь
І тут починаю
Я відчуваю ніжний доторк рябий, я бачу як яскраво вона блищить, як на тілі моєму, на шкірі моїй розливається теплий блиск, лиється моя люба блакить
З іншого боку немає цих зайчиків, тільки тінь пролягає під моїм власним натиском
Мені не боляче, давно вже ні, просто страшно, страшно і досі
Опускаюся нижче, до грудної клітини
По контурам ніжних, дівочих горбків
Я ніби гладжу себе, але чужим дотиком
Я на себе дивлюся. На несправжню себе. На бридку, брудну й недійсну, на не надто мене
Я торкаюся знову і знову, я знову і знову всередині тлію й згораю, я майже нічого не пам’ятаю
Я так хочу побути щаслива, принаймні на цю оголену мить
З цією голою правдою
Воно ковзає по вигинам тіла, коли стає мені різко боляче, я точно обпечена себе відрікаюсь
Але, як і раніше, я повертаюсь
Я люблю себе ніжно
Я люблю себе тісно
Я люблю себе так, ніби прасую шовкову спідницю
Мій дотик такий, ніби шкіра моя — крихітне кошеня
Я люблю себе зверху на низ і знизу наверх, на ребрах люблю в напрямку весняного вітру
На бедрах люблю себе сильно, сильніше ніж інше
Лише щира любов дозволяє мені полюбити блакить
Мою щиру, вірну, незрівнянну блакить
Я знаю, мені ще не пора, тому люблю себе міцно, як любили вони, але так — аби раділа блакить
Ноги я люблю дуже швидко. Вони — справа вже звична.
І тут я зітхаю. На себе дивлюсь
Хто ти така? Ти — це не я
Її обличчя на моє зовсім не схоже і мені страшно, що хтось її в мені бачив
Але коли я бачу блакить, коли я поговорю із нею…
Я знову одна
Мені уже зовсім не боляче, чесно
Мені не боляче робити нові і нові відмітини
Мені дуже болить коли по затягнутим шрамам пролягають нові і нові, нові й новіші любовні доріжки
Я люблю себе не до крові, але так аби синіла блакить
Вона така тиха
Кран так голосно крапає, серце болить, а писк цей триклятий шумить і шумить
Але моя люба блакить..! Моя мила, мирна, самотня блакить!
Ох, вона поруч зі мною коли я сама, поруч, коли я із іншими
Вона поруч коли лишаю любові танцювати на власних руках, грудях і ребрах
Коли лишаю їм стільки ніжності, ніби дійсно це все частинки мої
Частинки, клітини і все це вони, і всі ці мої
Мені не хочеться плакати, я і не плачу
Мені лишень хочеться, аби була блакить
