Важкий вогонь його рук
Обпікаючий дотик розлук
Щоразу прощання, аби не назавжди
Щоразу чергове «Чекай, стривай-но, зажди!»
І знову розчиняєш мене своїм жаром
Все життя поза тобою здається кошмаром
Це або тут, або з тобою жива
Або ніде, ніяк і ні з ким не ожива
Бетон і бруківка вокзалу, вітряний вечір, година четверта
Розгортається сцена відверта
Між нами трагедія, буревій, пекельна пожежа
Довкола сніжно й бентежно, а на мені горить одежа
І що ближче до останнього вдиху
Тим гостріше відчуваєш лиху мою примху
Кажу: «Лишися! Лишися!»
Каже: «Борися! За голову свою дурну візьмися!»
Губи дую, злюся
Цілує, просить: «Не дуйся»
20.01.26
Давно мене не було тут! Не певна, чи підтягуватиму сюди всі-всі вірші, але коли хтось має сильне бажання ознайомитись — мій телеграм канал: Такегошось буде радий вас вітати :)
