Навіть море почало розмовляти,
А ми з ним гучно мовчимо удвох.
І це мовчання більше, ніж сказати,
В нім стільки ніжності й тривог.
Бо як сказати те, що серце ще згадає
Що відчуваю і боюсь?
Хай я очима тихо усміхаюсь
З тобою лиш мовчанням поділюсь.
Навіть море почало розмовляти,
А ми з ним гучно мовчимо удвох.
І це мовчання більше, ніж сказати,
В нім стільки ніжності й тривог.
Бо як сказати те, що серце ще згадає
Що відчуваю і боюсь?
Хай я очима тихо усміхаюсь
З тобою лиш мовчанням поділюсь.
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
Передчуття зустрічі загострювалося. Кожен раз, коли вона їхала від нього, вона знала, що поки їй хочеться повертатися, поки вона знає, що жадана, вона не зможе його покинути.
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
Передчуття зустрічі загострювалося. Кожен раз, коли вона їхала від нього, вона знала, що поки їй хочеться повертатися, поки вона знає, що жадана, вона не зможе його покинути.