Alien: Isolation інтригувала мене доволі довгий час з декількох причин:
1) Це гра по одній з найвідоміших та культових кінофраншиз, перші два фільми якої свого часу стали стандартами sci-fi арени — перша картина Рідлі Скотта стала такою у жанрі горрор, а продовження Джеймса Кемерона — трилер/action, який досі нарікають прикладом кращих сиквелів всіх часів, хоч Aliens і сильно відійшов від клаустрофобних жахіть Скотта.
2) Розробником виступили Creative Assembly - студія, яка майже виключно працює над серією глобальних стратегій Total War та не має жодного досвіду в настільки протилежному жанрі.
3) Концепція довкола виживання на величезній космічній станції, де на тебе весь час полює незаскриптований, а тому непередбачуваний, Ксеноморф, якого неможливо вбити та кожна пряма конфронтація з ним гарантовано закінчується смертю головного персонажа.
Починаючи знайомство з Isolation майже через 10 років після її оригінального релізу у 2014 році, та розуміючи що це кросс-ген тайтл (гра вийшла одночасно на 7-му (PS3/X360) та 8-му (PS4/XONE) поколіннях консолей, а також на PC), я готував себе до того, що спроба Creative Assembly створити атмосферний горрор зустрінеться з сумними реаліями обмежених технологій свого часу, та у 2023 році це буде помітно ще більше і тієї магії що була наявна тоді, зараз вже не призведе до таких вражень. Але на щастя, вже з перших хвилин, це занепокоєння зникає без сліду і залишається лише захоплення від тутешнього візуала. Саме те, як виглядає ця гра, хочеться підкреслити в якості однієї з унікальних рис Alien: Isolation.
В першу чергу ти дивуєшся наскільки влучно та безкомпромісно гра передає атмосферу та візуальний стиль першого фільму Скотта. Адже ця картина відома не тільки культовим Ксеноморфом і дизайном інопланетних створінь та техніки за авторством Ханса Гігера, але й унікальним у своїй реалістичності, деталізації та характері космічним кораблем людей - Nostromo. Дизайнери та декоратори знімального майданчика, через брак коштів та обмежені терміни, працювали по 6-7 днів на тиждень, іноді до опівночі, в той час, як режисер Рідлі Скотт за спиною в економних продюсерів ухвалював рішення по добудові елементів космічного корабля, які не знаходились в планах кіностудії, але були надважливі для відтворення бачення амбітного постановника. Саме така фанатична праця знімальної команди та несхитна боротьба Скотта за кожен метр Nostromo, дозволили нам отримати один з найдетальніших та атмосферних оточень в історії кіно.
Тож чим далі я занурювався в Sevastopol Station, космічну станцію, яку гравець досліджує протягом всієї гри, тим більше переконувався, що Creative Assembly взяли на озброєння таку ж саму філософію, як і знімальна команда фільму:
Безкомпромісна робота з оточенням, де кожен механізм, кожен гвинтик намальовано з неймовірною, особливо для технологій того часу, увагою до деталей. Все має об’єм, характер та загальне відчуття реалізму внаслідок того що дизайнери приклали чимало зусиль аби зробити кожен рівень таким, щоб він виглядав наче в ньому живуть і працюють справжні люди.
Але створене художниками та левел-дизайнерами оточення не було б настільки живим та атмосферним якби не фантастична робота з освітленням. І знову, як і у випадку з фільмом, Isolation переповнено акуратно розставленим, кінематографічним світлом, яке бездоганно задає тон та атмосферу незліченним кімнатам Sevastopol Station.
Звісно, 7-ме покоління консолей не здатне було надати для розробників комплексних paricle ефектів, але вони все ж спромоглись наповнити гру хмарками пару, іскрами від доживаючої свої останні роки техніки, конденсатом на системах охолодження і т.д. Все це комплементує левелдизайн та освітлення для створення гідного нащадка Nostromo, цього разу ще більш масштабного та гнітючого.
Але не естетикою єдиною — геймплейно грі теж є чим вразити. Жанрово це survivor-horror та stealth-action, де тиша та темрява — твій головний друг, а використовувати ресурси необхідно помірно та стратегічно. Арсенал виживання серед Ксеноморфа, ворожих андроїдів та інколи людей, складається з великої кількості гаджетів — від сигнальної палиці та звукової бомби, якими можна відвертати увагу ворогів, до автоматичної зброї, коктейлів молотова та помпових гранат, якщо тихе уникання переросте в запальну конфронтацію. Авжеж, якщо вас помітив прибулець, це майже гарантовано завершиться рестартом останнього сейва, тому нечисленна зброя в грі стане у пригоді при захисті від менш смертельних загроз, або щоб ненадовго відлякати головного мисливця, що дасть можливість хоч на короткий проміжок часу перевести подих. Останнє актуально також при знаходженні чергової точки збереження. Вони мають дуже характерний та настирливий звук, який чутно якщо ви знаходитесь десь поблизу. Спочатку це пікання мене дратувало, але згодом, коли я зрозумів що в грі ти ніколи не буваєш в безпеці, цей сигнал став для мене найбільш очікуваним та жаданим.
До речі щодо аудіо дизайну: він також відрізняється неймовірною увагою до деталей. Було дбайливо перенесено оригінальний саундтрек фільму, незліченні звукові ефекти та навіть голоси оригінального касту в аудіо логах. Під час блукання по лабіринтах космічної станції, тобі весь час чутно її життєдіяльність: роботу комп’ютерів, генераторів, моторошне постукування у вентиляції, по якій любить подорожувати Ксеноморф. Все це створює постійну напругу, залученість гравця, глибина якої зустрічається в іграх не так вже й часто.
Дивлячись на те, скільки зусиль зроблено задля створення реалістичного та живого оточення, було б прикро якщо гра не надавала можливостей взаємодії з цим самим оточенням. На щастя інтерактив з об’єктами станції, будь то: термінали, двері, замки, генератори, та багато-багато іншого, детально анімовані, а завдяки схемі керування ти наче тактильно відчуваєш як героїня взаємодіє з предметами оточення. Вдаватись в деталі ігрових механік не стану, адже вважаю що краще самому їх для себе відкривати у міру їх появи.
Проходження зайняло в мене 18 годин, і протягом цього часу розробники не упускають шансів в черговий раз розписатися у своїй любові до франшизи “Чужих“, що ми бачимо на прикладі сцен та ігрових ситуацій, які не залишать жодного фаната байдужим. Гра влучно балансує між оригінальною історією, фільмо-референсами та заграванням у фан-сервіс, через що маємо інтригуючу історію, яка розкривається поступово, з гарним темпом оповідання, який, можливо, трохи гальмується в останній третині, але залишає задоволеним завдяки напруженому фіналу.
Серед відвертих недоліків можу віднести, мабуть, тільки дві речі:
Перша — це кат сцени, яких тут, втім, дуже мало і майже всі вони присутні на початку гри. Режисура та лицева анімація явно не відповідають рівню якості інших аспектів презентації, як то арт дизайн чи звук. Вочевидь бюджет гри не був безмежним і розробники не володіли ресурсами на рівні first-party студій Sony як Naughty Dog, які відомі своїми неймовірними кат-сценами та анімацією, тому необхідно було чітко розставляти пріоритети. І дивлячись на результат, треба констатувати, що вони їх розставили правильно.
Другий та головний для мене недолік який, однак, йде пліч-о-пліч з однією з головних фіч гри — це горезвісна незаскриптованість та непередбачуваність Ксеноморфа. З однієї сторони — це ключовий фактор, який додає грі безпрецедентний рівень напруги та страху протягом кожної хвилини, коли Чужий знаходиться на полюванні. Його поведінка обумовлюється ШІ, якому байдуже де ти знаходишся, що робиш (навіть якщо взаємодієш з точкою збереження — це не гарантія безпеки) і як довго ховаєшся у черговій шафі. Він робить те що йому заманеться, може опинитись прямо перед тобою, вибравшись з вентиляційної шахти і якщо ти не встиг ніде сховатись — це виключно твої проблеми, тож починай з останнього сейву. Головним недоліком такого підходу є те, що, принаймні на складності Hard, яку рекомендують розробники і на якій я грав, ШІ Чужого читерить та система прив’язує його до твого місцеперебування, тому він патрулює саме ту частину рівня, де ти зараз знаходишся, і часто він це робить по декілька разів, не даючи можливості більш-менш впевненого маневрування до наступної цілі. В результаті чого гра може перетворитись на симулятор хованок під столами чи в шафах упродовж значної частини хронометражу.
Але в загалом, ці недоліки ніщо в порівнянні з роботою, яку зробили Creative Assembly в спробі перенести всесвіт “Чужого” з великих екранів на телевізори та монітори з під’єднаними до них консолями, а у випадку зі Switch - навіть у портативний формат. Портом для консолі Nintendo займалась Feral Interactive. Ця версія опинилась на полках магазинів через 5 років після виходу на домашніх консолях, у 2019 році та вразила пресу і гравців тим, наскільки якісно гра була перенесена, не тільки не отримавши помітних спрощень у порівнянні з версією для PS4, а навіть покращивши деякі недоліки рендеру, наприклад anti-aliasing, який був по суті відсутній на консолях від Sony та Microsoft. Більш детально — в огляді від Digital Foundry, але якщо коротко — то це майже безкомпромісна адаптація PS4 версії для Switch з невеличкими покращеннями окремих артефактів зображення.
Отже, Alien: Isolation - це напружений та на рідкість атмосферний stealth/horror, який вражає фанатично перенесеним незабутнім візуальним стилем фільму у віртуальний простір, та дає можливість відчути себе людиною, яка бореться за своє життя в ізоляції віддаленого космосу, де “ніхто не почує твоїх криків”. Гра обов’язкова до покупки фанатам фільмів і всесвіту “Чужого” в цілому, любителям якісних горрор ігор, а також цінителям виключного левел-дизайну та аудіо супроводу. До якої категорії ви б не відносились, за умови міцних нервів та здорового серця, певен ви отримаєте купу емоцій: аудіовізуальних, геймплейних, інколи фруструючих, але здебільшого задовільних і точно незабутніх!
8/10
P.S. гра зараз коштує 19.99$ в eshop, що дуже привабливо для настільки комплексної роботи, тим паче що порт виявився виключної якості. Всім раджу і сподіваюсь почути ваші відгуки якщо ви вже грали в неї чи тільки почнете.
